У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми психологічного забезпечення професіогенезу курсантів і працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України та запропоновано нове її вирішення, що виявляється в розробленні теоретико-прикладних засад ППТ як одного з найбільш ефективних засобів становлення професіонала. За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки: 1. Продуктивною основою професіогенезу – процесу становлення компетентного суб’єкта професійної діяльності є, на думку дисертанта, синтез особистісно-діяльнісного та суб’єктного підходів. Компетентний суб’єкт розглядається автором як мета сучасної освіти дорослих. Вимоги правоохоронної діяльності до компетентного професіонала визначаються на основі структурно-функціонального аналізу цієї діяльності. Вони представлені сукупністю знань, умінь, психічних якостей і властивостей особистості, що набуваються в процесі професіогенезу, зокрема у системі вищої освіти МВС України, прагненням до самовдосконалення. 2. Традиційні методи професійної підготовки, які мають переважно репродуктивний характер, не дозволяють формувати особистість компетентного професіонала як суб’єкта діяльності, що вбачається можливим за умов доповнення існуючих методів тренінговими технологіями, які забезпечують професійне спрямування отриманих знань та умінь, сприяють становленню індивідуально-психологічних властивостей особистості. 3. Концептуальними засадами тренінгових технологій є теоретико-методологічні положення запропонованого автором особистісно-діяльнісно-суб’єктного підходу, зокрема принцип діяльнісного опосередкування становлення особистості компетентним суб’єктом професійної діяльності. 4. Перевагою тренінгу, порівняно з традиційними методами професійної підготовки, як свідчить дослідження, є наявність колективної зони найближчого розвитку, в якій за рахунок спільної інтелектуальної та практичної діяльності забезпечується не тільки репродуктивне засвоєння та відтворення готових стандартів професійних дій, а й вироблення, привласнення, усвідомлювання професійних дій – завдяки участі у дискусіях, рольових іграх, отриманню систематичного зворотного зв’язку, групової рефлексії. 5. Провідним принципом тренінгової роботи, на думку дисертанта, є принцип діяльнісного опосередкування. Принцип редукції допоміжних вправ застосовується при проведенні тренінгів з учасниками, які мають досвід тренінгової роботи. Використання тренінгових методів і прийомів визначається метою, завданнями та цільовою групою. 6. Структурно-функціональний аналіз тренінгових програм дозволив виявити головні недоліки існуючих програм, які зумовлені тим, що їх автори не враховують повною мірою організаційні та змістовні принципи тренінгу через відсутність систематизованої й обґрунтованої методологічної та методичної бази для впровадження тренінгових технологій. 7. Професійно-психологічний тренінг визначається дисертантом як навчально-розвивальна технологія і вбачається своєрідним варіантом природного формуючого експерименту, що базується на ідеях генетико-моделюючий методу, розробленого С.Д. Максименком. ППТ спрямований на розвиток професійних знань та умінь, корекцію установок, становлення особистості завдяки інтеріоризації-екстеріоризації особливостей професійного середовища, об’єктів праці та специфіки взаємодії з ними професіонала. У результаті тренінгу досягається якісно новий рівень усвідомлення професійного середовища, себе в ньому, опанування засобами перетворення предмета професійної діяльності з метою її удосконалення. Перетворення професійно-нормативних вимог до професійних якостей в індивідуальні властивості сприймаються учасниками тренінгу як бажані та необхідні для виконання службових завдань. 8. Проведене дослідження дає підстави виділити одиницю аналізу, проектування та проведення ППТ, якою є психотехнічна вправа – засіб довільного управління психічними процесами, інтеграції внутрішнього і зовнішнього, теоретичного та практичного. Вправляння, як процес багаторазового виконання вправи, забезпечує вдосконалення якостей і властивостей суб’єкта. Запропоновані автором критерії та методики оцінки валідності, надійності, складності, корисності тренінгових вправ дозволяють обирати найбільш ефективні, з огляду на їх цільове призначення. 9. Здобувачем виокремлені такі чинниками ефективності ППТ: наукова обґрунтованість, належне організаційно-методичне забезпечення занять; інформаційна насиченість; емоційна значущість; осмислене використання психотехнічних вправ та інших засобів впливу на тренінгові групу, які предметно наповнюють міжособистісне спілкування; систематичне оцінювання ефективності. Поточний моніторинг ефективності тренінгової роботи забезпечується застосуванням методів дидактичної та психологічної діагностики, групової й експертної оцінки результатів виконання психотехнічних вправ, які моделюють компоненти практичної діяльності. Тренінг повинен завершуватися груповою рефлексією, яка фіксує досягнуті зміни та розкриває можливості їх застосування у професійній реальності та повсякденному житті. 10. Завдяки діяльнісному опосередкуванню навчально-розвивального матеріалу тренінгу відбувається, на думку автора, усвідомлювання та привласнення знань й умінь, вправляння у ситуаціях, що моделюють професійну діяльність. Саме це сприяє виробленню професійно доцільних психічних властивостей та індивідуального стилю діяльності. Структурні компоненти тренінгу, активізуючи процеси інтеріоризації-екстеріоризації, схематизації-конкретизації, поетапного формування розумових дій, вправляння, зворотного зв’язку, рефлексії, забезпечують перетворення наявних ціннісно-мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, виконавчих і регулятивних якостей в індивідуальні властивості особистості. 11. Застосування сучасних психодіагностичних, експертних і статистичних методів дослідження працівників ОВС утворює, як свідчить дослідження, надійну основу для моделювання елементів професійної діяльності у формі навчально-розвивальних психотехнічних вправ цільового призначення, забезпечує становлення найважливіших психологічних якостей правоохоронця, формує „професійне ядро” особистості й забезпечує її високу дієздатність, запобігає професійній деформації. 12. Основою ефективного тренінгу є належна теоретична, дидактична, технологічна, адаптивна та галузева компетентність розробників і ведучих, наступність тренінгових курсів, системність та планомірність їх впровадження у практику. У цьому контексті відбір і підготовка ведучих ППТ повинні здійснюватися відповідно до аналітичної психограми (яка включає опис нормативно орієнтуючих ознак виконання професійних завдань, функцій, знань, умінь та професійно значущих психічних властивостей ведучого). 13. Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду використання тренінгових технологій у професійній підготовці свідчить про необхідність системного та ступеневого впровадження тренінгових технологій стосовно усіх категорій працівників ОВС. Найбільш поширеними сьогодні в системі ОВС України є поведінкові тренінги, розроблені у зарубіжжі та адаптовані до місцевих умов. Поведінкові тренінги є ефективними, але завдання становлення працівника як суб’єкта вони не вирішують. 14. Ефективність впровадження авторських тренінгів (ступеневий комунікативний тренінг, навчальний тренінговий курс „Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх”, рефлексивний тренінг особистісного зростання для курсантів) підтверджена результатами підсумкового контролю проведених занять, які показали, що їх учасники в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал. Психодіагностичні методи свідчать про зростання за короткий час тренінгу комунікативного потенціалу його учасників у середньому на 35%, їх аналітичних здібностей – на 25%. Після рефлексивного тренінгу особистісного зростання на 10% збільшуються показники інтернальності його учасників, оптимізуються дії механізмів психічного захисту, гармонізуються особистісні та професійні цілі. 15. Критичний аналіз результатів проведення короткочасних ППТ досить вузького цільового призначення дає підстави для висновку про те, що ця технологія найбільш придатна для індивідуалізації властивостей особистості на основі залучення у модельовану діяльність раніше сформованих якостей особистості через вироблення відповідних умінь. Тренінги професійно-психологічного спрямування доцільно доповнювати рефлексивним тренінгом особистісного зростання, який сприяє становленню особистості професіонала як суб’єкта життєдіяльності. 16. ППТ доцільно використовувати для психологічного супроводження практично усіх видів правоохоронної діяльності, починаючи від профорієнтації на основні напрями правоохоронної діяльності професії і закінчуючи етапом звільнення працівників ОВС у відставку та їх реінтеграцією у суспільне життя поза системою МВС України. Перспективи дослідження дисертант пов’язує з поглибленим вивченням психології правоохоронної діяльності, її специфіки щодо різних служб ОВС з метою уточнення актуальних напрямів професійної підготовки, тематики, цілей, завдань і змісту ППТ, подальшим удосконаленням психотехнологій цілеспрямованого становлення особистості професіонала у процесі тренінгів. |
