| У висновках узагальнено основні положення дослідження: Аналіз змісту і формального рішення картин-панно “Демон повале-
ний”(1902,ДТГ) М.О.Врубеля, “Смарагдове намисто”(1904,ДТГ) В.Е.Бо- рисова-Мусатова, “Масляна”(1916,ДРМ) Б.М.Кустодієва дає фактичне і теоретичне обґрунтування вживаному в мистецтвознавстві априор- ному віднесенню цих творів до явищ символізма в мистецтві. 2. Тенденція перетворення станкової картини у панно в російському живописі кінця ХІХ-початку ХХст. покликана до життя необхідністю втілення нових уявлень про всесвіт, людину, історію, які склада- ють новий світогляд межі століть. Вирішення цієї проблеми вимага- ло передачі в живописі – мистецтві цілком зоровому, візуальному – 16 певних незримих сутностей, закономірностей буття в різних його проявах. Формальна побудова зображення набувала в цій ситуації основоположного значення, закономірно висуваючись на перший план: необхідно було знайти зображальні засоби, спроможні умістити які- сно інший, ніж в мистецтві ХІХст., зміст. 3. Результативність комплексної методики аналіза картини-панно, яка включає основні принципи аналіза поезії символізма, переконливо доводить, що картини-панно мають структуру художньої образності, споріднену до поезії символізму 4. Картини-панно “Демон повалений” М.О.Врубеля, “Смарагдове намисто” В.Е.Борисова-Мусатова, “Масляна”(1916,ДРМ) Б.М.Кустодієва несуть якісно інший порівняно з реалізмом російського станкового живопи- су другої половини ХІХст. зміст, що відбиває суттєві аспекти но- вого світогляду межі століть: філософські та естетичні теорії, засновані на новій науковій картині світу уявлення про всесвіт і людину, актуальну соціально-історичну проблематику свого часу. 5. Відповідно до принципово нової природи змісту, в картині-панно діє зовсім інша, ніж в реалістичному живописі, подвійна структура художньої образності, яка базується на асоціативності та складній символіці зображень. 6. Перенос формальних особливостей декоративного панно в зображальну систему станкової картини дозволив створити художню форму, спро- можну нести символічний зміст. 7. Елементи художньої форми картини-панно, окрім традиційної службо- вої функції, несуть змістовне навантаження, наділені самостійною семантичною значущістю, яка збагачує зміст твору важливими смис- ловими аспектами. Аналіз формального рішення картини-панно, як правило, є продовженням аналіза її змісту. 8. Таким чином, тенденція перетворення станкової картини у панно в . російському живописі кінця ХІХ-початку ХХст. виникла як результат пошуків нової зображальної системи, спроможної вмістити символіч- ний зміст – в цьому і полягає її художній сенс. Феномен картини-панно, що є об”єктивацією цієї тенденції по- стає найбільш повним, класичним виявленням символізма в російсь- кому образотворчому мистецтві. 9. Результати аналіза картин-панно дозволяють зробити і більш широкі висновки, які дають можливість наблизитись до розуміння внутріш- ньої природи мистецтва ХХст., побачити не тільки його принципову відмінність від мистецтва попереднього століття, але й спадкоєм- ний зв”язок, безперервність художнього процесу. 17 Новий зміст, що його приніс символізм, вимагав іншого, ніж в ми- стецтві реалізма, масштабу образів та нових засобів виразності, але разом з тим в мистецтві ХХ ст.. зберігаються глибинні зв”язки з мистецтвом попереднього періода. Дослідження феномена картини- панно показало, що при всій новизні російського мистецтва ХХст. досягнення ХХст. зберігають в ньому своє значення: зокрема, но- ватори російського живопису межі століть не поривають остаточно з реалізмом предметної форми та традицією психологізма. 10. В перспективі розвитку мистецтва ХХст. тенденція перетворення станкової картини у панно має подвійне значення. У вузько спеціальному сенсі цей процес сприяв формуванню сти- ля модерн: загальний для багатьох національних шкіл Європи фено- мен картини-панно несе в собі інтенцію єдиного великого стиля – потяг до значного змісту, втіленого у великій формі. Але часткова проблема історії мистецтва, якою є тенденція перетворення станкової картини в панно в російському живописі кінця ХІХ-початку ХХст, причетна і до більш широкої, культуроло- гічної проблематики. В створеній часом перспективі загальнолюд- ська спрямованість роздумів живописців символізму, доля людини і доля культури як тематична домінанта картин-панно, постають вияв- ленням останньої фази розвитку класичної європейської культури, її намаганням сфокусувати власний історичний досвід, спрямованим на порятунок людини та культури. В світлі нагальних проблем су- часного суспільного процесу гуманізм цієї програми зберігає свою актуальність. | 