1. У овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи з урахуванням властивостей вовнового покриву виділено три типи тварин (австралійський, проміжний та асканійський). Вівці з австралійським та проміжним типом вовнового покриву, як за показниками вовнової продуктивності, так і за деякими фізико-механічними та технологічними властивостями вовни переважають тварин асканійського типу. 2. За живою масою у овець з австралійським та проміжним типом вовнового покриву виявлено тенденцію до зниження на 2,2-7,4% порівняно з тваринами, для яких характерний асканійський тип. В групі переярок тенденція до збільшення живої маси спостерігалася у тварин з проміжним типом – 42,4 кг, проти 41,3 у тварин з асканійським та 40,7 кг з австралійським типом. 3. Настриг чистої вовни у тварин з австралійським та проміжним типом рун був вищим і склав у групі баранів-плідників 5,1 та 4,8 кг, баранів-річняків 2,6 та 2,5 кг, переярок 3,7 кг та ярок 2,4 та 2,5 кг, що на 0,1 і 0,7 кг або 3,8 і 13,7% більше, ніж у тварин з асканійським типом (Р<0,05), при виході митого волокна відповідно 59,3 і 64,8, 56,5 і 61,2 та 51,7 і 54,4% (Р<0,05-0,001). 4. Вівці з різним типом вовнового покриву характеризувалися односортним та двохсортним складом рун. Доведено, що за тониною вовни тварини з австралійським та проміжним типом мали більший відсоток односортних рун. Вони відповідно склали: в групі баранів-плідників – 86 та 55% з тониною основного сорту 24,8 мкм, в групі баранів-річняків 62 та 43% з тониною основного сорту 18,7 та 19,1 мкм, в групі ярок 40 та 63% з тониною основного сорту 19,1 та 19,6 мкм. За довжиною вовни руна піддослідних тварин були, в основному, двохсортними (40-86%). 5. Природна довжина вовни на різних топографічних ділянках руна характеризувалася високою вирівняністю – різниця між боком та спиною не перевищувала 1,0 см. Виявлено нижчі показники істинної довжини вовни у тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву , які відповідно знаходилися в межах 11,7-13,6 та 11,3-13,9 см, проти 11,3-14,4 см у тварин з асканійським типом, що обумовлено розміром завитків та вираженістю звивистості вовни (Р< 0,01). 6. Густота вовни у тварин з австралійським типом вовнового покриву мала більші показники на 13-23%, ніж з проміжним та на 7,5-33% - з асканійським типом. 7. Вівці з австралійським типом вовнового покриву за вмістом вовнового жиру (12,8-18,7%) та поту (на 11,0-14,0%) дещо поступалися тваринам з проміжним (1,4-4,4 і 1,4-2,6%) та асканійським (4,6-7,4 і 1,3-6,0%) типом, при співвідношенні жир: піт 1:0,6-1 (Р<0,1-0,001). За забрудненістю та вимитістю штапелів вовни з боку та спини різниці між групами не виявлено. 8. Основна маса рун дорослих тварин з австралійським типом вовнового покриву мала білий колір жиропоту, які відповідно склали у баранів-плідників та переярок 65-66,7%, проти 30,5-52,6% у овець з проміжним та 40-52,9% з асканійським типом. Вищі якісні показники відмічено для рун з білим кольором жиропоту за температурою плавлення (37,2-37,5 оС) та йодним числом (13,7-17,3 одиниць), що на 0,5-1,2 оС та 0,1-2,1 од. більше, ніж з світло-кремовим і на 1,0-1,8 оС та 1,0-3,5 од. з кремовим кольором жиропоту. 9. За вмістом сірки у вовні піддослідних тварин залежно від типу вовнового покриву не виявлено суттєвої різниці, який у вовні молодняку знаходився в межах 2,0-2,2 мг/кг ПСР, у дорослого поголів’я – 2,4-2,8 мг/кг. За вмістом загального азоту у вовні перевагу мали тварини з австралійським типом – 16,3-17,4 мг/кг, що на 5,0-10,0% більше, ніж у тварин з асканійським типом. За вмістом кальцію, цинку, заліза, калію та міді спостерігається тенденція до їх збільшення у овець з австралійським типом вовнового покриву, що сприяє поліпшенню якості вовни та її технологічих властивостей. 10. За технологічними властивостями вовни вищі показники одержано у тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву. Відносне розривне навантаження та величина розпрямлюючого навантаження коливалися в межах 7,8-8,2 сН/текс та 132-241 мг, що на 0,1-0,8 сН/текс та 5-85 мг більше, ніж у тварин з асканійським типом. Пряжа, яка виготовлена з вовни проміжного типу, мала дещо вищі технологічні характеристики. Вихід пряжі та прядильна здатність вовни, одержаної від дорослого поголів’я, становили відповідно 85,1% та 18,1 км/кг, з вовни молодняку – 94,2% та 22,5 км/кг, що більше на 4,5-12,8 % та 2,9-3,8 км/кг, ніж з вовни австралійського та на 7,8-15,9% та 0,9-1,9 км/кг з вовни асканійського типу (Р<0,1-0,01). 11. Одержані результати дають підставу пропонувати овець з австралійським та проміжним типом рун для формування бажаного вовнового покриву при створенні високопродуктивних стад таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова”, що забезпечить одержання додаткового прибутку на одну голову від реалізації 1 кг чистої вовни – 8 грн 12 коп., та реалізації 1 кг пряжі – 11 грн. |
