Мостова Юлія Василівна. Театралізація хорових творів як метод художньої інтерпретації: дисертація канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Харківська держ. академія культури. - Х., 2003. : табл.
Анотація до роботи:
Мостова Ю. В. Театралізація хорових творів як метод художньої інтерпретації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Харківська державна академія культури. – Харків, 2003.
Дисертація являє собою культурологічне дослідження проблеми театралізації хорових творів. Актуальність теми зумовлена активним розвитком театральних тенденцій у сучасному хоровому виконавстві та нерозробленістю теорії і методології в цій галузі. Концепція роботи полягає у вивченні процесу театралізації хорових творів як одного з методів художньої інтерпретації. Інтерпретація в роботі розуміється як специфічна герменевтична теорія пізнання, у практичній реалізації якої сформувалися певні комплексні творчі методи, серед яких: музикознавчий аналіз, виконавська транскрипція, аранжування, виконання, театралізація та ін. У роботі диференційована композиторська і виконавська театралізація, подано порівняльні характеристики, визначені загальні параметри адекватності інтерпретації авторському задумові художнього твору, параметри адекватності виконавської театралізації (візуального втілення) музичного твору його звуковому тексту, а також запропонована загальна типологія засобів театралізації хорових творів залежно від стилю, жанру і типу змісту. Результати дослідження можуть використовуватися в системі вузівської підготовки хорових диригентів і режисерів, їхній практичній роботі, а також у навчанні і роботі фахівців інших художніх спеціальностей, чия діяльність пов'язана з оформленням концертів і музично-театральних постановок (художники по світлу, дизайнери та ін.).
У процесі дослідження мета роботи була досягнута, всі завдання вирішені. Результати проведеної роботи можна викласти у таких висновках.
Обґрунтування концепції дослідження здійснено в дисертації завдяки теоретичному положенню щодо трактування інтерпретації як певної теорії пізнання, яка за специфікою функцій та смислом самого процесу інтерпретування наближається до герменевтики. Процес інтерпретації складається з двох етапів: пізнання твору та його інтерпретування. На першому етапі інтерпретація як спосіб пізнання використовує методи спостереження, порівняння, аналогії, аналізу; на другому – синтезу, моделювання, експерименту, відтворення, перетворення в нове. Креативний характер другого етапу інтерпретації зумовлює наявність усталених комплексних методів, одним з яких і є театралізація. Така концепція дослідження зумовила специфічний підхід до історії, теорії та практики театралізації в дослідженні.
Театралізація музичних творів як виконавське явище актуалізується під час активних змін у суспільстві, починаючи від загальнополітичних та соціальних, і закінчуючи зміною культурної парадигми (наприклад, з виникненням кіномистецтва). Вона безпосередньо пов’язана з такими факторами як еволюція музичного сприймання аудиторії, посилення контактів з іншими видами мистецтв (синтез) та відродженням давніх первісних форм виконавства, особливо у фольклорній та неофольклорній традиціях (неосинкретизм).
Під час дослідження були виявлені певні взаємозв’язки та межі понять візуальності, театральності, театралізації в музичному мистецтві, а також контекстуальне бачення смислу таких визначень як “синтез”, “синкретизм” та “неосинкретизм” стосовно досліджуваного предмета. Крім того, в роботі визначений зміст процесів композиторської та виконавської театралізації музичної образності та об’єктивації музичного твору. Композиторська театралізація полягає в авторській акцентуації позамузичних складових музичного тексту музичними або позамузичними засобами (графіки, вербальних ремарок та ін.), виконавська – в пошуку таких позамузичних компонентів у музичному творі та їх виконавській акцентуації засобами інших (немузичних) мистецтв. Зважаючи на це, композиторська театралізація визначена як включення до партитури того чи іншого твору позамузичних засобів виразності, а виконавська театралізація – як специфічний практичний метод художньої інтерпретації, який полягає у виявленні та втіленні у сценічному виконанні музичного твору композиторської інтонації, при чому відбувається синхронне синтезування виконання самого музичного твору з його візуально-пластичним “перекладом”.
У роботі визначені такі різновиди музичної інтерпретації: з позицій способу мислення – буденна та наукова, з позицій художньої цінності – художня та формальна, за характером результату – редакторська, виконавська, композиторська та музикознавча.
Пластичне втілення музичного твору є можливим завдяки наявності у ньому позамузичних компонентів, що зумовлене симультанним характером сприймання музичного матеріалу та діяльності кінестетичного аналізатора. Симультанний образ, що відбивається у свідомості слухача під час прослуховування музики, є результатом комплексної обробки інформації в корі головного мозку. Саме тому в ньому наявні залишки тактильних, зорових, смакових, моторних та інших відчуттів людини. Кінестетичний аналізатор відповідає за орієнтацію людини у просторі з позицій гравітації та відіграє вирішальну роль у сприйманні абсолютної та відносної звуковисотності (звідси поділ звукоряду за вертикальною координатою), у такий спосіб наближаючи звукові відчуття до відчуттів просторових. Отже, всі ці фактори зумовлюють наявність в музичному образі позамузичних компонентів на психофізіологічному рівні.
Методологія театралізації хорових творів базується на положенні щодо ідентичності процесу театралізації музичної образності та процесу інтерпретації. Одночасно апріорі інтерпретація – ємніше поняття, яке містить кілька усталених комплексних методів інтерпретування: виконання або репродукцію твору (відтворення мовою “рідного” мистецтва); “переклад” твору мовою іншого мистецтва (вербальний опис або аналіз, створення живописних, графічних творів на основі музичного); синхронне синтезування виконання та “перекладу” музичного твору (декорації, живописні композиції, що супроводжують виконання, створення сценічних візуально-пластичних композицій на основі музичного твору – театралізація).
З одного боку, театралізація хорових творів є продуктом поєднання інших методів, які використовуються у процесі інтерпретування, і в цьому сенсі є її комплексним методом, з іншого – має власні особливості, пов’язані з використанням специфічного художнього матеріалу, і в цьому смислі може розглядатися навіть як різновид інтерпретації. Таким чином, методологія театралізації хорових творів складається з методології інтерпретації та специфічних методів роботи з хоровою музикою і візуально-пластичними мистецтвами, зокрема таких як аналіз літературного тексту, порівняння його композиторської інтерпретації та власного трактування виконавця, узгодження розбіжностей між композиторською і виконавською інтерпретацією літературного тексту, створення візуально-пластичної моделі музичного твору.
Як і для інших видів інтерпретації, для театралізації хорових творів є актуальною проблема меж коректності виконавської інтерпретації стосовно авторського задуму, або, інакше кажучи, параметрів адекватності інтерпретації авторському задумові. Загальними параметрами адекватності будь-якої інтерпретації художнього твору є стильова, жанрова, композиційна, ідейно-смислова, просторово-часова та інтонаційна адекватність, специфічними – адекватність персоніфікацій, фігуро-фонова та акцентна адекватності, адекватність руху, ступінь конкретизації елементів образності. На перетині цих параметрів утворюється зона адекватності музичної інтерпретації. Означені параметри мають основоположне значення для відбору засобів театралізації, адже різні жанри хорової музики та різні типи змісту демонструють різний рівень критичності щодо різних виконавських сценічних прийомів.
У дослідженні запропонована типологія засобів театралізації залежно від жанру та типу змісту твору, що інтерпретується. Типологія систематизує основні закономірності сценічного втілення різних творів і має суто практичне значення.
Театралізація музичної образності виникає завдяки специфіці мислення композитора, зокрема його обдарованості у різних художніх сферах та здатності мислити різними художніми мовами одночасно. З іншого боку, театралізація може використовуватися як метод інтерпретації виконавцями, які мають вищезазначений тип мислення. Відповідно до цього, засоби театралізації музики складаються із засобів інших видів мистецтв, що за технічними та художніми ознаками можуть бути прийнятними до сфери музичної образності. Засоби театралізації поділяються на фонові, мізансценічні та акторські, при цьому фонові та мізансценічні засоби театралізації існують у статичному та динамічному різновидах. Ускладнення структури та функцій того чи іншого засобу театралізації посилює його вимоги щодо адекватності інтерпретації авторському задуму і, відповідно, зменшує жанрове поле, в якому цей засіб може використовуватися. Таким чином, розроблена типологія засобів театралізації дозволяє оптимізувати процес визначення засобів театралізації, потенційно доцільних у тому чи іншому творі.
Публікації автора:
Мостова Ю. В. Візуально-пластичні аспекти музичної інтерпретації: досвід хорового виконавства / Ю. В. Мостова // Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка та виконавство – Х.: ХДАК, 2000. – С. 176 – 182.
Мостова Ю. В. Категорії “час”, “простір” та “рух” у системі поняття театралізації хорових творів / Ю. В. Мостова // Культура України: Зб. наук. праць. Вип. 6 – Х.: ХДАК, 2000. – С. 134 – 140.
Мостова Ю. В. Перспективи застосування динамічного світложивопису в сценічному оформленні хорових концертів / Ю. В. Мостова // Українська ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. Вип. 7. – Львів, 2000. – С. 113 –119.
Мостова Ю. В. Театралізація музичного твору як аспект виконавської інтерпретації / Ю. В. Мостова // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. статей. Вип. 3. – Запоріжжя, 2000. – С. 176 – 183.
Мостова Ю. В. Театральність в сучасному хоровому мистецтві / Ю. В. Мостова // Культура України: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Х.: ХДАК, 2000. – С. 99 – 106.
Мостова Ю. В. Театралізація хорових творів як метод художньої інтерпретації: параметри звукопластичної та словесно-музичної адекватності / Ю. В. Мостова // Слово, інтонація, музичний твір: Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського – Київ, 2003. – Вип. 27. – С. 55 – 64.
