1. Поштовхом до створення та діяльності підрозділів Т.Бульби-Боровця та інших формувань національних сил стали не лише окупація німецькими нацистами України, але й встановлення на західноукраїнських землях радянського режиму. Репресивна політика радянської влади щодо представників національних партій та організацій, значної частини місцевого населення призвела до того, що радянський режим став сприйматись як чужий національним інтересам України. Тому напередодні та на початку німецько-радянської війни українські політичні організації пішли на контакт з нацистською Німеччиною з наміром з її допомогою створити національні збройні формування та відновити українську державність. 2. Діяльність Т.Бульби-Боровця, як організатора УПА-“Поліська Січ-УПА(Б-Б)-УНРА”, значною мірою зумовлена його вихованням та попередньою політичною діяльністю. До війни Т.Бульба-Боровець за дорученням розвідувального відділу військового штабу УНР кілька раз перетинав кордон Радянського Союзу, де на власні очі бачив голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Майбутній отаман боровся також проти польського шовінізму та антидемократизму, за що був ув’язнений в концентраційному таборі – Береза Картузька. Значну організаційно-політичну роботу проводив Т.Бульба-Боровець на Поліссі і перед початком німецько-радянської війни. 3. УПА “Поліська Січ” була заснована Т.Бульбою-Боровцем при підтримці гітлерівців на початку німецько-радянської війни. За своїм призначенням вона була поліцейською частиною, головне завдання якої – боротьба проти частин Червоної Армії, радянського підпілля і партизанських груп. Відповідно, з початку діяльності і до розпуску формувань “УПА-“Поліська Січ” в листопаді 1941 р. німецьку армію отаман сприймав як союзника. Головним у діяльності Т.Бульби-Боровця і його прибічників була підготовка збройної сили. Чітка політична робота не проводилась. 4. Українська повстанська армія (УПА) була заснована Т.Бульбою-Боровцем в кінці 1941 р. – початку 1942 р., як збройне формування, завданням якого було виборювати українську державність і захищати українців від свавілля окупантів. Основною її позицією щодо противників – нацистів та радянських партизан – була так звана “гра у дві руки”: добиватись поступок від обох сторін, намагаючись зберігати нейтралітет. Така політика була потрібна для збереження і накопичення сил українських збройних формувань для майбутньої боротьби. 5. Стрижнем УПА(Б-Б) було антинімецьке спрямування. Т.Бульба-Боровець намагався показати нацистам свою військову силу, щоб скористатись з цього в майбутніх переговорах, а також дати вихід антинімецьким настроям частини бійців УПА(Б-Б). Однак активних бойових дій підрозділи УПА(Б-Б), а пізніше УНРА не вели. Напади на німецькі об’єкти здійснювались в основному з метою забезпечити себе продовольством, обмундируванням та заявити про себе як захисника прав українського народу. Подібні антинімецькі дії, що не завдавали ворогові значної шкоди, давали надію на досягнення компромісу з німцями в майбутньому. Тому час від часу Т.Бульба-Боровець і його прибічники йшли на контакт з німецькою владою і вели переговори. 6. Двоїстість позиції характерна для Т.Бульби-Боровця і щодо радянських партизанів. Нейтралітет, який зберігався впродовж 1942 – початку 1943 р., весною змінюється гострим протистоянням між обома сторонами, від чого вигравала лише третя сторона – нацисти. Причиною цього стали не лише різні політичні орієнтири Т.Бульби-Боровця і радянської влади, але й зміна сил в ході війни і політика нацистів щодо розпалювання ворожнечі між силами антинацистського фронту. 7. Відносини бульбівців з польським населенням характеризуються зміною напруженості збройним конфліктом. На перших порах Т.Бульба-Боровець намагався встановити зв’язки з польським рухом опору для спільної боротьби з нацистами та радянськими силами. Однак ігнорування польським рухом зусиль бульбівців, які вважалися зрадниками Польської держави; попередні, історично обумовлені протиріччя між польським та українським населенням; участь нацистів у роздмухуванні українсько-польського конфлікту – все це поклало початок жорстокій братовбивчій війні. 8. Впродовж окупації України поліський отаман постійно намагається встановити контакти з представниками різних національних сил. Йому вдалося досягнути взаєморозуміння з ОУН(М) та ФУРом. Однак відносини з ОУН(Б) характеризуються переходом від нейтралітету і співробітництва на регіональному рівні до відкритої ворожнечі і збройного конфлікту. 9. На останньому етапі війни Т.Бульба-Боровець встановлює тісні контакти з гітлерівцями. З антигітлерівських позицій він переходить до безпосереднього співробітництва з нацистами і бере активну участь у формуванні бригади особливого призначення, завданням якої мала стати диверсійна боротьба в радянському тилу під керівництвом Т.Бульби-Боровця. | 