За результатами роботи одержані наступні висновки: 1) пошукова діяльність слідчого – це комплекс процесуальних і непроцесуальних засобів, що реалізуються слідчим при розслідуванні злочину з метою пошуку невідомих та встановлених об’єктів (злочинців тощо), а також джерел доказів для пізнання усіх обставин, які мають значення для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи. Розшукова діяльність слідчого є частиною пошукової і направлена на розшук встановлених злочинців, які ховаються від слідства; 2) криміналістична інформація про шуканого злочинця являє собою відомості про його соціально-демографічні, морально-психологічні, функціонально-динамічні, анатомо-морфологічні, біологічні (субстратні) властивості, що отримані з матеріальних та ідеальних слідів за допомогою криміналістичних засобів, прийомів та методів. Криміналістичний пошуковий портрет невстановленого злочинця – це уявна модель особи, змістом якої є інтегративна криміналістична інформація про його властивості, виражена в певних характеристиках, використовуваних як пошукові ознаки невідомого злочинця; 3) загальну класифікацію слідів злочинця можна побудувати на таких підставах: за формою відображення події злочину; за видом змін, що сталися в результаті дій злочинця; за відображенням властивостей злочинця; за агрегатним станом матеріальних слідів; за розміром слідів злочину; 4) слідчо-експертний аналіз механізму злочину має наступну послідовність: висування загальної версії про злочин; дослідження слідової картини з метою виділення носія слідів злочину в оточуючий обстановці; виявлення видимих слідів злочину; моделювання виду джерел прихованої (латентної) інформації і їх пошук; дослідження відокремлених джерел інформації з метою виявлення латентних слідів злочину; аналіз окремих властивостей джерел інформації; застосування комплексу властивостей для побудови загальної моделі злочину й пошукового портрету злочинця; 5) напрямками підвищення ефективності одержання інформації від свідків та потерпілих про зовнішність шуканої особи є: а) удосконалювання й уніфікація опису ознак людини за методом словесного портрета; б) удосконалювання методики створення мальованих субєктивних портретів; в) використання психодіагностичних способів об’єктивізації показань; г) використання психологічних методів для активізації пам’яті очевидців (гіпнорепродукції); 6) гіпнорепродукція може бути реалізована тільки в непроцесуальній формі та в ситуації, коли: розслідується особливо небезпечний злочин проти життя і здоров’я людини; потерпілий (свідок) щиро прагне сприяти з'ясуванню обставин справи; функціональна амнезія викликана у особи впливом пережитої тривоги; необхідно виявити обставини, які в момент події для потерпілого (свідка) сприймалися неусвідомлено; існують істотні протиріччя у даних кримінальній справі, що вимагають усунення; відсутні інші джерела інформації, крім показань потерпілого (свідка); інформація особлива цінна для розслідування; 7) затримання злочинця має двоїсту природу і розглядається як захід процесуального примусу і як слідча дія, що проводиться для отримання доказів під час захоплення злочинця на місці злочину. Затримання, як слідча дія, являє собою специфічний комплекс, взаємопов'язану сукупність пізнавальних і посвідчувальних операцій, спрямованих на отримання доказів по кримінальної справі. Загальні слідчі ситуації затримання являють собою модель ситуацій затримання, що виникають при розслідуванні кримінальних справ. Відповідно до часу захоплення злочинця виділяються дві групи загальних слідчих ситуацій, що виникають до або після порушення кримінальної справи. Кожна з груп диференціюється на види згідно мети затримання: обмеження волі особи для запобігання її злочинної діяльності або одержання доказів по кримінальній справі; 8) затримання особи можна розглядати етапом тактичної операції „Пошук та затримання злочинця” (коли затримання є складовою оперативних заходів, організаційних та слідчих дій), що здійснюється відповідно до загальної слідчої ситуації. Підготовка, проведення та фіксація результатів затримання особи на місці злочину є тактичною комбінацією „Затримання на місці злочину” (при цьому затримання є результатом реалізації взаємозалежних і взаємообумовлених тактичних прийомів), здійснення якої обумовлено окремою слідчою ситуацією; затриманню злочинця на місці злочину, що проводиться з метою одержання доказів, обов’язково передує планування. Викриття злочинця при розслідуванні вимагання, незаконного обігу наркотиків та ін. здійснюється шляхом проведення окремих тактичних комбінацій: „Затримання злочинця в приміщені”, „Затримання злочинця на відкритої місцевості”, „Затримання злочинця на транспорті”, „Затримання членів злочинного угруповання”;
10) фіксацію затримання особи в протоколі затримання необхідно доповнити вказівкою на „обставини затримання”, а також надати статус самостійного виду доказів матеріалам відеозапису та іншим технічним засобам фіксації, що використовуються при затриманні злочинця. |
