У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в розробленні наукової концепції ситуації слідчої дії, що базується на сучасних положеннях загальної теорії криміналістики й узагальнення слідчої практики та надання рекомендацій працівникам слідчих органів щодо ефективного застосування одержаних результатів у ході провадження окремих слідчих дій. Головними теоретичними і прикладними результатами проведеної роботи є наступні висновки: 1. Ситуаційний підхід є одним з ключових напрямків у науці криміналістики, який забезпечує реалізацію її пізнавальної функції та можливість ієрархічної побудови ситуацій таких рівнів: кримінальна ситуація – слідча ситуація – ситуація слідчої дії – ситуація тактичної комбінації (іноді тактичного прийому). 2. Ситуація слідчої дії – це сукупність умов та обставин, що створюють відповідну обстановку, положення в ході провадження конкретної слідчої дії, які зумовлені характером самої слідчої дії, часом і місцем її проведення, позицією і поведінкою її учасників, наявністю доказової інформації, результатами діяльності слідчого та впливають на тактику цієї слідчої дії. 3. Ситуація слідчої дії співвідноситься зі слідчою ситуацією як частина і ціле, і їй притаманні такі риси, як динамізм, індивідуальність та зумовленість. Разом з тим їй властива й типовість, що є ключем до її діагностування та дослідження. 4. Структура ситуації слідчої дії являє собою складне, системне, динамічне утворення, що виступає як єдність взаємопов’язаних елементів кримінально-процесуального, тактичного, психологічного, інформаційно-логічного, матеріального та організаційно-технічного характеру. Елементи структури в їх сполученні та взаємозв’язку створюють певні умови та впливають на обстановку, в якій провадиться конкретна слідча дія. 5. Всі чинники, що впливають на формування ситуацій слідчих дій, за їх характером і специфікою прояву доцільно поділяти на об’єктивні та суб’єктивні. Перші зумовлені насамперед метою, завданням, специфікою самої слідчої дії, обсягом та характером інформації, що є у розпорядженні слідчого; другі, з одного боку – властивостями слідчого, рівнем його професійної підготовки, а з другого – поведінкою і позицією учасників кримінального процесу. Виділення чинників, що впливають на формування ситуацій слідчих дій, сприяє поглибленому теоретичному дослідженню сутності самої слідчої дії, її більш результативному проведенню, оскільки в подальшому це полегшує вибір і застосування тих чи інших тактичних прийомів або їх систем. 6. Серед підстав класифікації ситуацій слідчих дій доцільно виділяти такі: ступінь інформаційної визначеності; ступінь збігу цілей в учасників слідчої дії; ступінь складності вирішення організаційно-тактичних питань; характер поведінки і позиції учасників слідчої дії; кількість елементів, що визначають характер ситуації слідчої дії та ступінь значущості ситуації слідчої дії для організації процесу розслідування в цілому. Запропоновані підстави слід розглядати як універсальні, що можуть застосовуватися для здійснення класифікації щодо окремих слідчих дій за умови враховування специфіки кожної з них. 7. Тактичний прийом є найбільш ефективним засобом впливу на ситуацію слідчої дії, що сприяє ефективному збиранню та використанню інформації, оптимізації розв’язання інших завдань при підготовці і проведенні слідчої дії. 8. Найбільш придатним є визначення тактичного прийому як адекватного ситуації засобу вербального і нонвербвального впливу на об’єкт (фрагмент об’єктивної дійсності, документ, предмет, людину), що сприяє ефективному збиранню та використанню інформації, оптимізації розв’язання інших завдань при підготовці і проведенні слідчої дії. 9. За рахунок реалізації регулятивної, пізнавальної, комунікативної функцій тактичного прийому відбувається вплив на ситуацію в потрібному напрямку, одержання необхідної доказової інформації, встановлення психологічного контакту, зміни позиції та поведінки учасника кримінального процесу, вирішення інших завдань, що стоять перед слідчим. 10. Тактичні прийоми найбільш ефективно впливають на ситуації слідчих дій за умов їх комплексного застосування, тобто як певної сукупності взаємопов’язаних і взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі реалізації. Саме системи тактичних прийомів є найбільш упорядкованою формою і виступають підґрунтям для впровадження алгоритмів організації та проведення окремих слідчих дій. |
