Анотація до роботи:

Козлов А.Ю. Системи Стибію з d-металами (Ti, Zr, Y) та Силіцієм і Германієм та деякі споріднені. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.01 - неорганічна хімія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

На основі рентгенофазового, рентгеноструктурного та, в окремих випадках, мікроструктурного аналізів побудовано ізотермічні перерізи (670 K) діаграм стану систем {Ti, Zr, Y}–{Si, Ge}–Sb та Ti–{Si, Ge}–Bi у повному концентраційному інтервалі. В цих та споріднених системах підтверджено існування трьох сполук (для однієї з яких вперше уточнено структурні параметри) та cинтезовано 24 нові тернарні та 2 тетрарні інтерметаліди. Для всіх нових інтерметалідів встановлено кристалічні структури. Розшифровано і описано новий структурний тип Tm₅Si₂Sb₂ – представник гомологічної серії структур з загальною формулою R(_m+3n+l)X_2mX`_2n, побудованих з фрагментів простіших типів a-Po, CuAl₂ та U₃Si₂. Синтезовані тернарні інтерметаліди кристалізуються в семи структурних типах і утворюють чотири ряди ізоструктурних сполук наступних СТ: W₅Si₃, Nb₅SiSn₂, b-K₂UF₆ та Tm₅Si₂Sb₂.

Скорочення міжатомних віддалей, в порівнянні з сумами атомних радіусів, спостерігається до ~12 % для зв’язків M–Sb, R–Sb та Sb–Sb, що може свідчити про наявність у них певної частки ковалентного зв’язку поруч з металічним.

Для деяких тернарних антимонідів визначено температури плавлення. Дослідження магнітних властивостей антимонідів зі структурою типу W₅Si₃ та Nb₅SiSn₂ показали, що дані сполуки – парамагнетики Паулі.

1. Методами рентгенофазового, рентгеноструктурного та частково мікроструктурного аналізів вперше досліджено взаємодію компонентів у потрійних системах {Ti, Zr, Y}–{Si, Ge}–Sb i Ti–{Si, Ge}–Bi та побудовано ізотермічні перерізи їхніх діаграм стану при 670 K в повному концентраційному інтервалі. Ще 18 систем досліджено на предмет існування сполук окремих складів.

2. Вперше уточнено структурні параметри для бінарної фази Ti_2,5Sb (структурний тип Ti₂Bi, просторова група I4/mmm, символ Пірсона tI12-0,75, а = 0,3948(1),
   c = 1,4589(3) нм), підтверджено існування трьох тернарних сполук (для однієї з них вперше уточнено структурні параметри) та встановлено існування 24 тернарних і 2 тетрарних антимонідів. Для всіх синтезованих сполук визначено кристалічні структури. Встановлено межі твердих розчинів заміщення та включення на основі бінарних фаз зі структурою типу Mn₅Si₃. Для деяких тернарних сполук визначено температури плавлення.

3. Синтезовані тернарні антимоніди кристалізуються в семи структурних типах і утворюють чотири ряди ізоструктурних сполук. Встановлено види спорідненості структур нових тернарних антимонідів із відомими структурними типами. Структури сполук характеризуються тетрагонально-антипризматичною, тригонально-призматичною або октаедричною координацією менших за розміром атомів.

4. На основі кристалохімічного аналізу встановлено, що новий структурний тип Tm₅Si₂Sb₂ (просторова група Cmce, символ Пірсона oS36, a = 1,4768, b = 0,7723,
   c = 0,7741 нм) є представником лінійної неоднорідної гомологічної серії структур, побудованих з фрагментів простіших структурних типів a-Po, CuAl₂ та U₃Si₂. Для усіх можливих структур, які базуються на цих типах, виведено загальну формулу гомологічного ряду R(_m+3n+l)X_2mX`_2n.

5. Досліджені залежності магнітної сприйнятливості сполук Ti₅XSb₂ (структурний тип W₅Si₃) та Zr₅X_0,8Sb_2,2 (структурний тип Nb₅SiSn₂, Х – Si, Ge, Al, Ga) від магнітного поля вказують на те, що вони є парамагнетиками Паулі.

6. На основі аналізу ізотермічних перерізів діаграм стану потрійних систем {Ti, Zr, Y}–{Si, Ge}–Sb i Ti–{Si, Ge}–Bi при 670 K виявлено, що характер взаємодії компонентів спрощується при переході від Sb до Bi. При заміні Ti на Zr спостерігається збільшення кількості тернарних сполук, а при заміні Zr на Y – її зменшення. Проведено порівняльний аналіз систем із дослідженими раніше системами за участю рідкісноземельних металів церієвої підгрупи, а також із спорідненими за участю Al, Ga, In та Sn. Встановлено, що досліджені нами системи є подібними до систем типу М–{Al, Ga, Si, Ge}–Sb (М – d-елемент).

7. У більшості структур антимонідів значення міжатомних віддалей R–R, М–М, R–Х близькі до сум радіусів відповідних атомів, а M–Sb, R–Sb і Sb–Sb скорочені до 12% порівняно з сумами атомних радіусів, що може свідчити про наявність у них певної частки ковалентного зв’язку.