Анотація до роботи:

Василенко В.О. Системний менеджмент стійкого розвитку підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Національний гірничій університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), 2007 р.

Дисертація присвячена проблемам, методологічним розробкам і теоретичним дослідженням формування механізму стійкого розвитку підприємств. Зроблено детальний аналіз сучасного стану економіки України, виявлено тенденції та проблеми розвитку підприємств машинобудівної галузі. Введено в науковий обіг та обґрунтовано нове економічне поняття "суперпотенціал підприємства". Запропоновано концептуальні засади управління стійким розвитком підприємств на основі використання принципів системного менеджменту. Побудована модель визначення періодів переходу на новий продукт. Розроблено методологічні основи діагностики стійкості підприємств з використанням математичних методів, формування стратегічних напрямів розвитку та розробки стратегії попередження. Створено методологічні основи побудови системи планування поточної виробничої програми робіт в умовах невизначеності. Запропоновано методи оперативного регулювання виробничих процесів на підприємстві за допомогою оперограм. Визначено теоретичні засади розробки антикризової програми підприємства та запропоновано методичне забезпечення її формування.

Запропоновано та теоретично обґрунтовано механізм розвитку системи менеджменту та його якість відповідно до обраної стратегії розвитку і на основі перерозподілу функціональних обов'язків персоналу, орієнтованих на підвищення стійкості підприємств.

Інтегральним результатом роботи є теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми – стійкого розвитку підприємств, що ґрунтується на розробці теоретико-методологічних основ і методичного інструментарію побудови системного менеджменту стійкого розвитку промислових підприємств. З позицій системного підходу до проблем управління підприємствами у дисертаційному дослідженні відповідно до мети і завдань було отримано такі основні результати.

1. Організація управління на промислових підприємствах у сучасних умовах повинна базуватися на принципах системного менеджменту, що забезпечують координацію дії ринкових чинників на процес стійкого розвитку підприємства, який може здійснюватися тільки на основі власного суперпотенціалу, що являє собою позитивну синергетичну рушійну силу розвитку потенціалу суб’єкта господарювання, темп змін якого повинен випереджати реакцію підприємства на динаміку зовнішнього середовища. Стійкість підприємств являє собою самостійну системну категорію, що віддзеркалює ступінь досягнення цілей підприємства в його взаємодії із зовнішнім середовищем на базі існуючого та формуємого нового суперпотенціалу. Розвиток підприємства як великої ієрархічної системи буде стійким, якщо на ньому відбуваються безперервні та прогресивні структурні зміни шляхом зміцнення структуроутворюючих зв'язків вищого рівня, які більш надійні, ніж аналогічні зв'язки підсистем підпорядкованого йому рівня з метою якнайшвидшої адаптації СЕС.

2. Вирішення завдань стабільності потребує необхідність оволодіння новими для вітчизняних підприємств правилами взаємодії із зовнішнім оточенням на основі ефективної системи менеджменту, визначення пріоритетів і перспектив розвитку. Запропонована система менеджменту являє собою цілісну взаємообумовлену концептуальну сукупність стратегічного, інноваційного, виробничого, ситуаційного, специфічних видів менеджменту й антикризового управління підприємством, об'єднаних теорією прийняття рішень у структурному та функціональному взаємозв'язку її компонентів у просторі й часі. Система дозволяє вчасно та ефективно розв'язувати виникаючі проблеми управління на різних етапах і рівнях його функціонування. При цьому поняття “система менеджменту” характеризує статику управління, структуру та види менеджменту. Поняття “процес менеджменту” відображає динаміку управління, його тимчасові й інформаційні характеристики.

3. Критичний аналіз різних трактувань однієї й тієї ж економічної категорії обумовили обґрунтування та уточнення поняття: “менеджмент” і “управління”, “технологія й процес менеджменту”, “операційний менеджмент” і “ресурси в управлінні”. Обґрунтовано якісно-кількісний склад ресурсів, до якого входить інформація, що є одночасно й функцією менеджменту. Побудовано цілісну модель і обґрунтовано необхідність застосування десяти функцій менеджменту, повне й системне використання яких сприяє зростанню стабільності та результативності функціонування підприємств.

4. Доведено, що рівновага буде стійкою тоді, коли система, виведена з рівноваги під дією певних чинників, повертається у вихідний стан після припинення цих впливів. На основі застосування математичного апарату (диференціального обчислення) доведена іманентність систем – здатність повертатися у вихідний стан після припинення впливу факторів зовнішнього середовища. Система, що самоорганізується, є багатоконтурною кібернетичною моделлю, критерієм якості управління якої є стабільність.

5. Досягнення високої вірогідності існуючого стану підприємства найбільшою мірою можливо за допомогою запропонованої загальної та оперативної діагностики, що базується на методах розпізнавання образів. Діагностика стає функцією і найважливішою специфічною стадією менеджменту, є базисом прогнозу та стійкого розвитку підприємства. Запропонована комплексна модель стійкого розвитку підприємства визначає роль і місце діагностики у будь-якій час у загальній системі менеджменту, довела її працездатність на практиці.

6. Дослідження показали необхідність структурних трансформацій при істотних змінах ринкової ситуації, зміні цілей і стратегій, при досягненні підприємством певних етапів розвитку, коли існуюча структура стримує зростання. Одним із ефективних прийомів, що значною мірою дозволить уникнути настання криз, пов'язаних із циклічним розвитком підприємства, можуть стати пропоновані методи й моделі, які дозволяють визначати періоди (моменти) переходу на новий ступінь розвитку підприємства при зменшенні прибутку організації, а також моделі переходу на новий продукт які дозволяють підприємству своєчасно та з мінімальними втратами часу й коштів освоїти нове виробництво.

7. Прийняття усіх управлінських рішень із стратегічного менеджменту слід здійснювати на базі забезпечення гармонічного розвитку підприємств на основі інтеграції соціальних, екологічних і економічних пріоритетів розвитку. Із цією ціллю запропонована економіко-математична модель безперервного планування, яка базується на принципах лінійного програмування, що дозволяє забезпечувати випуск продуктів і їхню оптимізацію за критерієм ефективності використовуваних ресурсів. З метою запобігання появи проблемних ситуацій у діяльності підприємства в умовах застосування системи менеджменту слід здійснювати запропонований підхід до розробки стратегії попередження, розроблювальної на основі існуючої стратегії та здатної забезпечити життєстійкість організації зі стійким її розвитком у перспективі.

8. Формування планів і завдань в умовах неповної визначеності програми підприємства повинно базуватися на основі існуючих статистичних даних, бачення, “SPАCE –аналізу” та теорії ймовірностей. Запропонований підхід дозволяє підприємству формувати виробничу програму та бюджет на річну програму робіт при відсутності повного портфеля замовлень.

9. Усунення виникаючих відхилень параметрів виробничого процесу від запланованих стає об'єктом менеджменту й оперативного управління за допомогою запропонованих оперограм оперативного управління з урахуванням поточного стану ринку і виробництва, на основі якої генеруються плани розвитку підприємства, плани виробництва на рік, квартал, місяць, а також тижневі плани випуску продукції. У зв’язку з цим визначено та запропоновано параметри припустимих відхилень, модель і методи їхнього усунення на основі діагностики та визначення рівня стійкості процесу, за допомогою розробленої нами методики та коефіцієнта стійкості.

10. Вибір типів управління організацією залежить від рівня нестабільності внутрішнього середовища та зовнішнього оточення підприємства, за допомогою якого є можливість визначати напрямки розвитку суб’єктів господарювання та їх планування на принципах стійкого розвитку підприємств і надійності їх управління. Визначена структурно-логічна модель формування антикризової програми підприємства і порядок її розробки, які базуються на розроблених принципах стабільності розвитку підприємства і надійності його управління. Доведено, що ситуаційний і антикризовий менеджмент, застосовані на основі відповідних програм, значною мірою підвищують стабільність функціонування підприємств.

11. Доведено необхідність трансформації організаційних структур на ряді підприємств машинобудування з перерозподілом функцій менеджменту та підприємства. Важливим напрямом цієї роботи є створення служб стратегічного розвитку та інших допоміжних підрозділів на підприємствах АРК. Основні теоретичні та прикладні результати дослідження впроваджені на підприємствах машинобудування ВАТ ФСК “Море” та “Фіолент” Автономної Республіки Крим, довели універсальність і ефективність запропонованих методів і моделей, які були схвалені Міністерством економіки АРК та Спілкою промисловців та підприємців Криму. Окремі результати роботи увійшли в навчальні посібники з грифом МОН України для ВНЗ , що значно розширило їх застосування в країні.

Публікації автора:

монографії:

1. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприятий. Монография. – К.: ЦУЛ, 2005. – 644 с.

2. Василенко В.А. Диагностика устойчивого развития предприятий. Монография – К.: ЦУЛ, 2005. – 187 с.

у наукових фахових виданнях:

3. Василенко В.А. О роли отечественной науки и проблемах менеджмента // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 7. – С. 22 –2 9.

4. Василенко В.А. О некоторых замечаниях к изучению и преподаванию управленческих дисциплин // Ученые записки Симферопольского государственного ун-та им. М.В. Фрунзе. Серия «Экономика». – 1999. –Т.3. – № 10 (49). – С. 51-57.

5. Василенко В.А. От функционального к ситуационному менеджменту //Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 8. – С. 14 – 19.

6. Василенко В.А. Менеджеры и концепция системы современного менеджмента // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 9. – С. 16 – 20.

7. Хиврич Г.М., Василенко В.А., Шматько В.Г. Повышение эффективности работы перерабатывающих предприятий АПК. // Культура народов Причерноморья. –1999. – № 10. – С. 178 – 180. (Особистий внесок здобувача – характеристика невизначеності та питання формування ринкової інфраструктури).

8. Василенко В.А. Классификация ситуаций как основа ситуационного менеджмента //Экономика и управление. – 2000. – №2 – 3 (21 – 22) – С. 57 – 59.

9. Василенко В.А. Роль прогнозирования в разработке альтернативных планов ситуационного менеджмента //Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. –2000. – Т.1 (52), № 13 – С.202 – 209.

10. Василенко В.А. База оперативного управления в системе функционального менеджмента //Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика». – 2001. – Т. 14 (53), №2 – С. 3 – 9.

11. Василенко В.А. Проблемы развития предприятия и пути их решения // Экономика Крыма. – 2001. – №3. – С. 45 – 48.

12. Василенко В.А. Стратегический антикризисный менеджмент и основы устойчивости фирмы. // Культура народов Причерноморья. – 2001. – спец. выпуск (проект ТЕМПУС № 10304/87). – С. 165 – 171.

13. Василенко В.А. Повышение устойчивости работы фирмы с помощью оперограмм // Экономика и управление. – 2001. – № 6 (31). – С. 25 – 26.

14. Василенко В.А. Природоохранные аспекты стратегической устойчивости работы предприятий Крыма // Культура народов Причерноморья. – 2001. – Т.2. – №18. – С. 122-127.

15. Василенко В.А. Карташевская И.Ф., Дихтярь А.И., Остроухова Л.В. Концепция поэтапного формирования специалиста-менеджера // Культура народов Причерноморья. Симферополь. – 2001. – №18. – Т.1 С. 18 – 55. (Особистий внесок здобувача – с. 20 – 37, рис. 1,2.)

16. Василенко В.А. Организация планирования устойчивого развития предприятия при неопределенной стратегии //Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика». –2002. – Т.15 (54), №.1. – С. 7 – 11.

17. Василенко В.А. Концептуальная модель непрерывного стратегического планирования устойчивого развития предприятия // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика». – 2003. – Т. 16 (55), №2. – С. 19 –25.

18. Василенко В.А. Особенности информационного обеспечения в синергетической интерпретации менеджмента // Наук. вісн. Полтав. ун-ту споживчої кооперації України. – 2004. – 4 (12). – С. 61 – 65.

19. Василенко В.А. Особенности антикризисного управления на предприятии // Экономика Крыма. – 2004. – №11. – С. 35-41.

20. Василенко В.А. Теоретические и методологические основы устойчивости предприятий в условиях формирования среды // Культура народов Причерноморья. –2004. –№ 51. – С. 168-177.

21. Василенко В.А. Контроль и управленческий учет как доминанты устойчивости производственных процессов // Культура народов Причерноморья. –2004. – № 52 ,Т.2,. – С. 174 – 179.

22. Василенко В.А. Равновесие и устойчивость развития предприятий // Збірник наук. праць Черкаського держ. технологіч. ун-ту. – Серія Економічні науки. – Вип. 12.– 2004.– С. 11 – 18.

23. Василенко В.А. Организационно-циклическая и структурно-функциональная модели развития организации // Культура народов Причерноморья. –2004. – № 56.– С. 104 – 107.

24. Василенко В.А. Ситуационное антикризисное управление – важнейший компонент устойчивости предприятия // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика». Т. 17 (56). –2004. – №2. – С. 28 – 35.

25. Василенко В.А. Выбор типа модели управления устойчивым развитием организации // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №1(43). – С. 137 – 147.

26. Василенко В. А. Текущая диагностика устойчивости производственного процесса // Культура народов Причерноморья. –2005. – №65.– С. 125 – 129.

27. Василенко В. А. Система диагностики устойчивого развития предприятий. // Культура народов Причерноморья. –2005. – № 66. – С. 7 – 16.

28. Василенко В.А. Стратегия упреждения как инструмент устойчивого развития предприятий //Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 71. – С. 141 – 147.

29. Василенко В.А. Оптимизация производственного процесса при переходе на новый продукт// Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 74. – С. 11 – 14.

30. Василенко В.А. Определение периода времени перехода организации на новую ступень развития //Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 76. – С. 170 – 173.

за матеріалами конференцій:

31. Василенко В.А., Гресс А.А., Пономарев А.А. Отношения управления и отношения собственности // Тези доп. наук.-практ. конф. «Пути ускорения финансово-экономического развития региона». – Симферополь, КАПКС. – 2002. –С. 84 – 87. (Особистий внесок здобувача: визначено основні чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на відносини управління підприємством, а також висновки).

32. Василенко В.А. Организационно-экономический механизм адаптационной устойчивости фирмы // Тези доп. Всеукраїн. наук.-практ. конф. «Управление социально-экономическим развитием регионов Украины и АР Крым». – ТНУ им. В.И. Вернадского. – Симферополь: Таврида. – 2002. – С. 99 – 103.

33. Василенко В.А. Синергетические аспекты классификации системы менеджмента //Тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины». – ТНУ им. В.И. Вернадского. – Симферополь: «Таврия-Плюс». – 2004. – С. 27 – 29.

34. Василенко В.А. Равновесие и устойчивость развития предприятий // Матеріали міжнар. наук.-техн. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. Черкаси, ЧДТУ. – 2004.– С. 247 – 250.

35. Василенко В.О. Стратегия упреждения и устойчивость развития предприятия // Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. “Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика.”/ Відп. ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – С. 92 – 93.

36. Василенко В.А. Суперпотенциал как детерминант устойчивого развития предприятий //Матеріали третьої наук.-практ. конф. «Туризм, курорты и наука»/ Под ред. И.Ф. Карташевской.– Симферополь, ТНУ им. В.И. Вернадского, 2005. – С. 34 – 38.

в інших виданнях

37. Василенко В.А. Предпринимательское видение и основные направления адаптации предприятия // Вчені записки: Наук. ж-л: Вип. №15. Х.: ХІУ, 2005. С. 32 – 36.