| У дисертації вперше був проведений всебічний теоретичний аналіз сфери позанаукового знання (міфологічного, містико-релігійного, езотеричного знання), грунтований на формальному апараті параметричної загальної теорії систем А. І. Уйомова. Це дозволило, з одного боку, виявити потенційні евристичні можливості цього апарату, а з іншого – провести системну теоретизацію (тобто виявлення формальних структур) у сфері позанаукового знання. Дисертаційне дослідження дозволяє дійти наступних висновків: Було виявлено, що динаміка історичного розвитку знання може бути представлена як перехід від одного типу знання до іншого: донаукове знання, класичне наукове і холістичне постнаукове. класичне наукове знання Нового часу прийшло на зміну донауковому, але на сучаснму стані розвитку знання воно діалектично „знято” холістичним постнауковим. Особливість останнього полягає в тому, що воно в своїх ґрунтовних інтенціях повертається на новому рівні до базових принципів (принцип „все у всьому”) донаукового знання. Внаслідок аналізу сучасних концепцій у фізиці, математиці, біології та ін. була розкрита методологічна цінність принципу „все у всьому” в трансформації сучасного постнаукового знання, яка полягає в переході від механістичного до холістичного світогляду. У сучасних постнаукових теоріях все більш застосовуються голографічні моделі, які базуються на цьому принципі і мають холістичний характер. За результатами аналізу різних філософських, релігійних та езотеричних текстів було доведено значення принципу „все у всьому” у донауковому знанні. Він присутній як головний онтологічний принцип у міфології та магії, в герметичній традиції, в різних релігійно-містичних системах, а також є теоретично обгрунтований у різних філософських вченнях: у Анаксагора, у Плотіна та Прокла, Діонісія Ареопагіта, Миколи Кузанського, М. Фічіно, Ф. Патріці, Г. Ляйбніця, Г. С. Сковороди, Г. В. Ф. Гегеля, В. С. Соловйова, С. Л. Франка, М. О. Лоського та ін. Внаслідок застосування положень параметричної ЗТС А. І. Уйомова здійснена теоретико-системна експлікація принципу „все у всьому”, яка має назву голографізм. Враховуючи різний семантичний зміст терміну „голографізм” та різні типи імплікацій, які застосовуються у МТО, виділені наступні типи голографізмів: „бутстрапний”, „символічний”, „атрибутивний”, „частково-атрибутивний”, „нейтральний”, „частково-мереологічний” та „партикулярно-мереологічний”. Також приведені МТО-формалізація кожного з них. Запропонована голографічна теорія цілісності систем, в якій узагальнені результати теоретико-системних розробок А. І. Уйомова та Г. В. Штаксера на випадок голографічного зв’язку об’єктів, як голографічного узагальнення списку, в якому всі елементи пов’язані між собою. На формально-логічних моделях множини та S-вкладених кіл було продемонстровано застосування голографічного принципу в теоретико-системній перспективі. Виведені формули математичної логіки, які описують голографічну тотожність, та на їх основі здійснена теоретико-системна експлікація голографічного принципу тотожності. Виділені концептуальна, структурна та субстратна тотожність систем. Описана фундаментальна закономірність тотожності голографічної тотальності S-вкладених кіл, які розгортаються ззовні, та голографічної тотальності S-вкладених кіл, які розгортаються усередину. Запропоновані теоретичні засади твен-аналізу як такого логічного аналізу в сфері позанаукового знання, який передбачає розкладання твенової ситуації на чотири терміни, що дозволяє розкрити структуру твенової системи. Сутністю твеновості як феномену є ситуація відокремлення діючого суб’єкта від усього іншого світу, тобто виникнення світосприйняття, протилежного голографічним уявленням згідно з принципом „все у всьому”. |
