В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення інституту військового законодавства України: До найбільш вагомих висновків дисертаційної роботи спід віднести наступні: Предмет військового законодавства України включає суспільні відносини у сфері формування, розвитку та функціонування Збройних Сил України, що регулюються Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України. Первинним елементом системи військового законодавства є нормативний припис у складі нормативно-правового акту як горизонтальної, так і вертикальної його структур. У системі військового законодавства між елементами виникають внутрішні та зовнішні зв’язки: генетичні, субординаційні, координаційні й управлінські. Економічна система є фактором формування та розвитку військового законодавства України й визначає основні чинники регулювання господарської діяльності Збройних Сил. Господарська діяльність має чіткий перелік видів та є субсидіарною для Збройних Сил — здійснюється з метою отримання додаткових джерел фінансування та створення матеріальних і духовних благ задля якісного забезпечення функціонування Збройних Сил України. Нормативно-правове регулювання порядку ведення військового (корабельного) господарства Збройних Сил передбачає багатоступеневий контроль, подвійне підпорядкування та деталізацію обов’язків посадових осіб щодо його ведення. Економічна (матеріальна) залежність військовослужбовців від держави в забезпеченні своєї життєдіяльності обумовлена тим, що остання визначає правові відносини власності на майно Збройних Сил України та права оперативного управління ним. Політична система впливає на формування нормативних приписів військового законодавства України при визначенні особливого статусу військовослужбовців та працівників Збройних Сил України як політично нейтральних суб’єктів, але громадян, які мають політичні погляди, політичну свідомість і культуру. Політична система впливає на оборонну доктрину держави та порядок формування Збройних Сили України виключно для оборони держави. Військовим законодавством України закріплені демократичні підходи в діяльності Збройних Сил, відкритість і контроль з боку населення України та інших держав, розвиток останніх відповідно до європейських стандартів. Соціальна система визначає особливості прав, обов’язків і відповідальності військовослужбовці Збройних Сил України. В порівняні з іншими верстами населення України, законодавством передбачено для військовослужбовців значний обсяг прав на пільги, в тому числі пільги мають і члени їх сімей, що робить військовослужбовців більш соціально захищеними. Відповідна соціальна захищеність виправдана законодавчо визначеним значним переліком обов’язків, які можна класифікувати на види: загальні (поширюються на всіх військовослужбовців) і спеціальні (посадові, обов’язки відповідно до військових звань). Вона виявляється також у суворому порядку притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Соціальна система на нормативно-правовому рівні сприяє формуванню військового колективу. Військове законодавство містить нормативні приписи, які визначають обов’язки порядку поводження у військовому колективі кожного військовослужбовця, а також обов’язки посадових осіб щодо його діяльності. У військовому законодавстві України закріплені військові ритуали та моральні норми, що складають основу соціального статусу Збройних Сил України. Система права є основою формування системи військового законодавства України, оскільки її складові „клітини”– норми права – відтворені в нормативних приписах військового законодавства України. Один нормативний припис військового законодавства України може складатися з декількох норм права, а норма права може бути закріплена в одному чи в декількох нормативних приписах.
Поряд із нормою права систему військового законодавства формують спеціалізовані нормативні приписи, до яких відносимо: цілі, принципи, дефініції, рекомендації, строки, а також задачі, фікції, презумпції, преюдиції. Спеціалізовані нормативні приписи є допоміжними чинниками формування та узгоджують військового законодавства України в певну цілісність. Ієрархічна структура військового законодавства України розмежовується на ланки нормативних приписів у складі наступних нормативно-правових актів: 1) конституційних; 2) кодифікованих (кодекси та статути, прийняті Верховною Радою України); 3) законів України; 4) постанов Верховної Ради України; 5) указів, розпоряджень (які мають нормативний характер) і наказів (як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України) Президента України; 6) постанов і розпоряджень (які мають нормативний характер) Кабінету Міністрів України. Подальші ланки визначають такі нормативно-правові акти: 7) накази Міністра оборони України; 8) накази начальника Генерального штабу Збройних Сил України; 9) накази й розпорядження (які мають нормативний характер) заступника Міністра оборони України – командуючого сухопутними військами Збройних Сил України та накази Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командувача Повітряних Збройних Сил України; 10) накази Командувача військ оперативного командування; 11) накази та розпорядження (нормативного характеру) військових комісарів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, яким відповідають накази й розпорядження (нормативного характеру) комісарів районних та міських комісаріатів; 12) накази й розпорядження (нормативного характеру) начальника гарнізону з питань гарнізонної служби та служби гарнізонних варт; 13) накази командирів об’єднань; 14) накази командирів з’єднань; 15) накази командирів військових частин (які не мають статусу об’єднання та з’єднання) та начальників військових навчальних закладів. За юридичною силою міжнародні договори військового законодавства України розмежовуються на комплекси нормативних приписів у їх складі: 1) нормативних приписів-принципів й імперативних нормативних приписів, які є загальнообов’язкові для всіх держав; 2) укладені від імені України; 3) укладені від імені Уряду України; 4) укладені від імені Міністерства оборони України; Військове законодавство України в горизонтальній структурі законодавства України є комплексною галуззю законодавства України. Критеріями виділення його в окрему галузь слугують: регулювання ним окремої сфери державного управління; значна кількість (сукупність) нормативно-правових актів та міжнародних договорів, що стосуються військово-правових відносин; наявність кодифікованих нормативно-правових актів, які складають основу регулювання суспільних відносин з питань формування, розвитку та функціонування Збройних Сил; єдність предмету, як ознака того, що ця сфера суспільних відносин частково регулюється нормативними приписами галузей законодавства України, началами яких є публічні і приватні потреби й інтереси, а саме: конституційного, трудового, господарського, кримінального, кримінально-процесуального, земельного, екологічного, міжнародного гуманітарного й адміністративного законодавств.
|
