У дисертації зроблено теоретичні узагальнення і знайдено нове вирішення комплексної науково – практичної проблеми, що полягає в розробці стратегії конкурентоспроможності підприємства на засадах системи управління якістю підприємства. Основні висновки та рекомендації зводяться до наступного: 1. Стратегічний напрям України - вступ до Європейської спільноти та ВТО. Це може принести позитивні результати для нашої країни тільки за умови забезпечення високої конкурентоспроможності як окремих підприємств, галузей, товарів, так і країни в цілому. Проте на сьогодні, за даними світових рейтингових агентств, Україна за показником конкурентоспроможності серед 102 країн посідає 66 місце , а за показником перспективи конкурентоспроможності – тільки 84. Світовий досвід доводить, що на протязі останніх тридцяти років задача досягнення конкурентоспроможності підприємств вирішується в значній мірі шляхом формування СУЯ. Станом на 2006 р. кількість чинних сертифікованих систем якості в Україні майже в 3 рази менше порівняно з Росією, що дозволяє нашій країні займати лише 18 місце серед країн Європейської спільноти. 2. В умовах глобальної конкуренції виявлено сутність стратегії конкурентних переваг, простежено логіку, виділено шість етапів розвитку теорії переваг і надано їх характеристику (від абсолютних, конкурентних до порівняльних). 3. Дослідження якості як загальнонаукової та економічної категорії, а також як об’єкта управління дозволило запропонувати авторський варіант визначення якості як економічної категорії: якість – це рівень (ступінь) задоволення (виконання) встановлених чи передбачуваних потреб (вимог) споживачів і інших зацікавлених сторін сукупністю властивостей і характеристик певного об’єкту (продукції, послуг). 4. Проаналізовано та уточнено основні дефініції, відмічено нові парадигми: конкуренції як «співробітництва», а не боротьби; якості (“якість як філософія” та “якість як стратегія”), конкурентоспроможності, що базується на товарній специфікації в епоху кастомізації. 5. Розроблено модель еволюції якості та уточнено моделі її складових елементів: спіралі якості та петлі якості. Запропонована модель еволюції якості відрізняється від існуючої моделі якості не тільки структурою бази якості (яку склали не дві, а чотири складові: матеріально-технічна база, персонал з їх кваліфікацією і інтересом, менеджмент та технології), а й ідеологією та філософією формування моделі. При цьому інтегральний показник якості підприємства (виробу, галузі) може розвиватися у часі за витками спіралі, що поширюється і, в свою чергу, складається з окремих петель якості. Процес поширюється до моменту, доки не вичерпано можливості існуючої бази якості. З появою нової бази якості процес розвитку інтегрального показника якості продовжується. Конкретизовано структуру моделі петлі якості, загальне означення якої надано в стандарті ISO 8402. Структуру склали взаємопов’язані види діяльності: маркетингові дослідження, проектування, виробництво, збут, експлуатація, утилізація. 6. З’ясовано сутність та досліджено еволюцію концепцій якості; формалізовано механізм побудови інтегрального показника конкурентних переваг підприємства з урахуванням різноманітних факторів якості, а саме, якості проектування, виробництва, збуту, експлуатації і утилізації. 7. Розкрито сутність, структуру, функції та складові елементи системи якості. Система якості насамперед має бути представлена сукупністю організаційних структур. Служба якості організовує роботу з якості на підприємстві (створює систему якості), контролює якість продукції, забезпечує виробництво нормативною базою (стандартами) і засобами вимірів, проводить внутрішні перевірки системи якості, організовує сертифікацію продукції і системи якості, координує, контролює і здійснює методичне керівництво роботою інших структур, що виконують функції в системі якості. 8. Побудовано моделі систем управління якістю на підприємстві: а) матеріально - інформаційну модель відкритої саморегулюючої СУЯ, описану в стандартах серії ISO 9000: до відомих елементів додано елемент “реакція”, який являє собою інформацію щодо задоволення потреб споживачів якістю продукції і варіантами підвищення якості на підприємстві (за рахунок удосконалення або інновацій). Указано на наявність матеріально-речовинних та інформаційних потоків; б) структурну модель типового процесу управління виробництвом (якістю) - уточнено її елементи, а саме: ресурси, ринок, виробництво, споживачі, реакція (підвищення якості за рахунок удосконалення або інновацій); в) формалізовану структурну модель типового процесу управління виробництвом (якістю) для випадку лінійних економічних систем, шляхом подання моделі у матричній формі та з’ясування впливу зворотного зв’язку за рахунок знаку відповідного доданку. 9. Аналіз процесів та проблем стандартизації і сертифікації як продукції, так і систем якості показав, що створення в українських компаніях систем якості відповідно зі стандартами ISO 9000 має починатися зі створення загальної методології, що передбачає реальну оцінку стартових умов, етапи і послідовність робіт з якості на шляху перебудови всієї корпоративної культури на принципах загального менеджменту якості (TQM). Існує нагальна потреба вдосконалення теоретичної бази управління якістю взагалі і стандартів ІSO 9000 зокрема, щоб одержати в результаті логічно обґрунтовані й більш зрозумілі для практичного використання стандарти. 10. Теоретично обґрунтовано механізм функціонування та удосконалення СУЯ на машинобудівному підприємстві. Побудовано алгоритм удосконалення СУЯП, що являє собою ітераційний процес, початком якого виступає наявність невідповідності існуючої СУЯ вимогам ринку і можливостям підприємства. 11. Запропоновано механізм розробки стратегії удосконалення СУЯП та сформовано стратегію конкурентоспроможності підприємства на засадах СУЯП. |