В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розвиток системи трудового законодавства України. Основні з них такі: 1. Розробка механізму правового регулювання трудових відносин повинна проходити через кодифікацію трудового законодавства України як основної форми його вдосконалення. Це обумовлено наступними факторами: а) кодифікації, як правило, підлягають правові норми, які характеризують зміст окремих інститутів трудового права України; б) кодифікація як особливий вид діяльності державних органів, що спрямований на вдосконалення та впорядкування трудового законодавства, надасть можливість забезпечити єдине правове регулювання трудових відносин незалежно від форм власності шляхом закріплення найважливіших юридичних гарантій працівника, а також окреслити сферу індивідуально-договірного і колективно-договірного регулювання умов праці; в) кодифікація як засіб створення уніфікованого нормативного акта про працю – Трудового кодексу України – дозволить зробити правові норми більш доступними для широкого кола громадян та забезпечити більш ефективне їх застосування на практиці. 2. Запропоноване власне визначення поняття системи трудового законодавства України, під якою в дисертаційному досліджені розуміється єдність відображаючих сутність і природу трудових правових норм нормативних приписів, об’єднаних в нормативних актах та покликаних регулювати різні за характером і змістом трудові та тісно пов’язані з ними відносини. 3. Запропоновано поняття нормативно-правового акта в системі трудового законодавства України – як виявленого в офіційній письмово-документальній формі джерела трудового права, прийнятого або санкціонованого спеціально уповноваженими компетентними органами, що містить норми трудового права і нормативні приписи, покликані регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. 4. Система трудового законодавства України відрізняється від інших галузевих законодавчих систем тим, що в регулюванні трудових відносин значне місце посідають локальні нормативні акти, які забезпечують диференціацію правового регулювання трудових відносин тому, що: а) регулюють відмінності в правовому регулюванні відносин на підприємствах різних форм власності; б) дозволяють враховувати особливості правового регулювання праці окремих категорій працівників; в) враховують особливості умов праці на конкретному підприємстві, в установі чи організації; г) приймаються на основі і на розвиток централізованих норм. 5. Первинним елементом системи трудового права є норми права, а системи трудового законодавства – нормативні приписи. Система трудового законодавства ширша за систему трудового права. Вона включає такі елементи, які не відносяться до системи трудового права: програмні положення, вказівки на мету і мотиви видання нормативних актів. Система трудового права має первинний, вихідний щодо системи трудового законодавства характер, вона більш об’єктивна категорія, ніж система трудового законодавства, і навпаки, у системі трудового законодавства більш суб’єктивного, ніж у системі трудового права. Структура елементу системи трудового законодавства має зовнішні реквізити: назви розділів, статей, глав та інших частин; структурні елементи системи трудового права таких реквізитів не мають. Система законодавства є головною, але не єдиною формою існування системи трудового права: а) трудове право може існувати до законодавства, коли воно формувалось за рахунки звичаїв; б) трудове право існує й поза законодавством, бо природні права людини (на життя, здоров’я, працю) мають правовий характер незалежно від закріплення їх в законодавчій формі. 6. Система трудового права і система трудового законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою. Відносно системи трудового права поняття “вертикальна структура” має умовний характер, для неї характерна логічна побудова за обсягом – норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи трудового законодавства має ієрархічний характер, оскільки вона побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем правотворчого органу в державному механізмі. 7. До найважливіших складових поняття „ефективне трудове законодавство” слід віднести: якісну правотворчість; ефективне правозастосування; рівень правосвідомості суб’єктів правозастосування та населення у цілому. Перші два елементи мають матеріальний характер, або охоплюють сукупність норм та способів їх реалізації. Останній елемент має ідеальний характер, бо являє собою не що інше, як суб’єктивне психологічне відображення двох перших складових досліджуваного поняття учасниками правовідносин. Відображення багато в чому залежить від соціальних потреб та інтересів і формує їх відношення до правил чи моделей поведінки, які приймаються державою. 8. Для забезпечення ефективності трудового законодавства, враховуючи його особливості, можливе проведення експериментів – запровадження норм спочатку на локальному рівні, для визначення їх ефективності на практиці. 9. Структурна побудова нового Трудового кодексу України повинна бути оптимальною з точки зору надання можливості для розвитку колективного та індивідуального договірного регулювання трудових відносин. Сторони колективного та трудового договору повинні мати реальну можливість для регулювання особливостей, пов’язаних із специфікою діяльності підприємств чи роботи конкретного працівника. Колективне та індивідуальне регулювання особливостей праці в межах реальних можливостей, визначених кодексом, повинне забезпечити демократичний підхід до правого регулювання трудових відносин незалежно від форм власності. |
