Дисертантом вирішена наукова проблема, яка полягала у розробленні системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ Збройних Сил України у локальних збройних конфліктах. Узагальнені результати проведеного нами дослідження підтвердили гіпотезу і дали змогу сформулювати основні висновки роботи. З’ясовано, що один із спеціальних видів забезпечення функціонування воєнних підрозділів поряд з матеріально-технічним, науково-методичним, медичним в умовах розбудови ЗС України виокремлено як окремий вид забезпечення – соціально-психологічне. 1. Соціально-психологічне забезпечення бойових дій – це технологія формування, збереження, відновлення психологічних можливостей військовослуж-бовців, розвитку і посилення позитивних тенденцій соціального і ергономічного середовища, попередження, послаблення і припинення несприятливих зовнішніх впливів на воїнів в інтересах успішного виконання ними бойових завдань. А система соціально-психологічного забезпечення – це комплекс заходів і засобів, які спрямовано на підготовку, підтримку, збереження і відновлення функціональних можливостей та боєздатності (працездатності) воєнних спеціалістів. Соціально-психологічне забезпечення включає: професійно-психологічний відбір військовослужбовців; психологічну підготовку особового складу до функціонування в умовах збройних конфліктів; оцінку та прогнозування соціально-психологічного стану особового складу військ (сил); соціально-психологічну допомогу функціонування військово-службовців у збройних конфліктах; соціально-психологічну реабілітацію психотравмованих учасників бойових дій. Система соціально-психологічного забезпечення спрямована на формування і підтримку у воїнів високого бойового духу, стійкого психічного стану; розвиток індивідуально-психологічних і бойових якостей, необхідних для успішного виконання завдань бойової підготовки та служби військ; досягнення високої бойової готовності військ у мирний час; ведення бойових дій по захисту державних інтересів. 2. Серед психологічних чинників, що впливають на функціонування підрозділів аеромобільних військ, є: загроза втрати здоров’я (бути скаліченим) та власного життя; загроза потрапити в оточення та подальший полон; загроза підірватись на міні; раптовість, непрогнозованість ситуацій, а також невизначеність наслідків; усамітненість та безпорадність у скрутних бойових ситуаціях, фактори навколишнього середовища (природно-кліматичні, географічні та ін.), які негативно впливають на функціональний стан і боєздатність. 3. В основу методології соціально-психологічного забезпечення покладено надбання психологічної науки, механізми та технології втілення психологічного потенціалу військовослужбовців у реальну бойову готовність до дій в екстремальних умовах. Методологія системи соціально-психологічного забезпечення етапів бойової діяльності (від “входу” до “виходу”) охоплює закономірності державного і військового керівництва (від держави в цілому до окремого військовослужбовця) прогнозування, аналізу, прямого (на людей) і непрямого (на середовище) психоло-гічного впливу, спрямовані на діагностику, формування, корекцію і відновлення психологічного потенціалу військовослужбовців, що дозволяє їм ефективно вирішувати поставлені бойові завдання. 4. Система соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ в умовах збройного конфлікту розглядається на базовому, супроводжувальному та реадаптаційному психокорекційному рівнях. Базовий рівень передбачає: комплектування бойових підрозділів з урахуванням індивідуально-психологічних, соціально-психологічних та професій-них аспектів діяльності; застосування заходів психологічної підготовки до дій у конкретних соціально-психологічних, бойових, ергономічних умовах; управління психологічним потенціалом військовослужбовців; прогнозування психологічного змісту ситуацій майбутньої діяльності і “закладання” в них психологічних умов, які забезпечують оптимальне вирішення бойових завдань, установок, мотивів, психічних станів, бойову активність військовослужбовців у майбутній діяльності і побудову адекватних до неї психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з людьми з метою створення і підтримки відповідного психологічного потенціалу. Супроводжувальний рівень полягає у здійсненні таких заходів: психологічної підготовки та налаштування військовослужбовців на виконання бойових завдань; інформаційно-психологічної протидії впливу противника; оцінювання та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів; управління психологічним станом військовослужбовців в ході виконання бойових завдань; соціально-психологічної допомоги військовослужбовцям (лікування бойових психічних травм і стресів, відновлення їх працездатності та боєздатності, відпочинок). Реадаптаційний психокорекційний рівень передбачає психореабілітацію військовослужбовців та адаптування їх до професійної діяльності в мирних умовах, створення реадаптаційного соціального середовища, соціально-психологічний моніторинг ветеранів. 5. Складовими соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ в умовах збройного конфлікту є: професійно-психологічний відбір, психологічна підготовка, оцінка та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів, соціально-психологічна допомога військовослужбовцям у бойовій обстановці, соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій. Професійно-психологічний відбір має на меті раціональний розподіл військовослужбовців за спеціальностями, комплектування підрозділів та забезпечує відповідність психологічних якостей спеціалістів вимогам військово-професійної діяльності і включає соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження. Психологічна підготовка бойових дій військ у локальних воєнних конфліктах полягає у формуванні у військовослужбовців ПП, адекватного вимогам психологічних умов майбутньої бойової діяльності. Оцінка та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів полягає у визначенні психогенних втрат підрозділу та кількості осіб, що перебувають у пунктах психологічної реабілітації, рівня групової згуртованості підрозділу, функціонально-дійової готовності особового складу до ведення бою. Соціально-психологічна допомога військовослужбовцям у бойовій обстановці спрямована на актуалізацію, мобілізацію, компенсацію і відновлення психологічного потенціалу. Соціально-психологічна реадаптація учасників локальних воєнних конфліктів проводиться з метою поступового психологічного повернення військовослужбовців у мирну обстановку і “вбудовування” їх у систему соціальних зв’язків і відносин мирного часу. Система соціально-психологічного забезпечення втілюється через формування у військовослужбовців відповідного рівня психічної стійкості до психотравмуючих чинників бою та готовності до виконання поставлених завдань. 6. Зміст та принципи системи соціально-психологічного забезпечення функціонування особистості та воєнних підрозділів у бойових умовах такий: цілеспрямовано відбирати військовослужбовців до підрозділів аеромобільних військ з високим рівнем нервово-психічної стійкості та стресогенності, що мають необхідний рівень військово-професійного мислення і комплектування їх за міжособистісною сумісністю; ефективно і своєчасно вживати заходів щодо психологічної підготовки військовослужбовців до ведення бойових дій, а також підтримання і збереження їхнього психічного здоров’я; забезпечувати відновлення функціональних можливостей організму військовослужбовців при вираженій втомі чи перевтомленні під час ведення бойових дій; організовувати роботу щодо інформаційно-психологічної протидії психологічному впливу противника та зриву його намірів щодо здійснення терористичних актів; забезпечувати соціально-психологічну реабілітацію учасників бойових дій до умов професійної діяльності у повсякденних умовах та повну їх адаптацію; вчасно оцінювати та прогнозувати рівень соціально-психологічного стану воєнних підрозділів і психологічний потенціал учасників збройних конфліктів. Ефективність соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах залежить від ступеня дотримання таких принципів цієї діяльності, як гуманізм, системний підхід, безперервність, адекватність, насиченість, інтенсивність їх застосування і матеріально-технічне оснащення. Принцип гуманізму підкреслює пріоритетність особистості військовослужбовця в системі цілей соціально-психологічного забезпечення й обумовлює вибір морально прийнятних засобів психологічного впливу на особистість. Цей принцип вимагає розглядати військовослужбовця не лише як суб’єкта соціально важливої діяльності, але й як суб’єкта власної життєдіяльності, що має індивідуальні цілі, мотиви, настрої та проблеми. Принцип системного підходу випливає із системної природи об’єкта соціально-психологічного забезпечення (система “військовослужбовець - середовище”) і вимагає використовувати всі наявні в розпорядженні командирів, органів гуманітарних питань, психологів, військово-медичної служби засоби для надання допомоги воїнам, що беруть участь у бойових діях. Цей принцип орієнтує посадових осіб на розуміння того, що в локальному збройному конфлікті основні зусилля соціально-психологічного забезпечення повинні зосереджуватись на створенні сприятливого соціального й ергономічного середовища для ведення активних бойових дій особовим складом. Отже, соціально-психологічне забезпечення повинне здійснюватись у тісному зв’язку з бойовим, технічним, медичним і тиловим забезпеченням бойових дій військ. Принцип безперервності визначає, що соціально-психологічне забезпечення повинно здійснюватися на всіх етапах бойової діяльності військ від “входу” у неї до “виходу”. Принцип матеріально-технічної оснащеності попереджає про неприпустимість організації соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ на невідповідній матеріально-технічній базі. Це характеризується не тільки неефективністю здійснюваних заходів і дискредитацією всієї системи соціально-психологічного забезпечення, але й одержанням результату за механізмом „бумеранга”, тобто негативними наслідками у сфері мотивації, психічних станів і бойової активності воїнів. 7. Сутністю функціонування системи соціально-психологічного забезпечення аеромобільних військ є: взаємозв’язок і взаємодія усіх рівнів роботи системи (оперативно-стратегічного, оперативно-тактичного, тактико-спеціального та позиційного); координація діяльності між владними структурами держави і Міністерства оборони України; науково-технічне забезпечення діяльності відповідної структури МО (психологічної служби) щодо належного функціонування системи соціально-психологічного забезпечення бойових дій воєнних підрозділів; проведення заходів системи соціально-психологічного забезпечення воєнних підрозділів аеромобільних військ. На оперативно-стратегічному фундаментальному рівні взаємодіють органи державної влади з Міністерством оборони України. Оперативно-тактичний рівень визначає координування дій між структурними організаціями МО України (тилове, медичне, технічне та ін.) щодо забезпечення діяльності фахівців з реалізації заходів системи соціально-психологічного забезпечення, розроблення і проведення заходів психологічних операцій на території ведення бойових дій. Тактико-спеціальний рівень передбачає координування взаємодії структурних елементів соціально-психологічного забезпечення – психологічного відбору та комплектування особовим складом підрозділів аеромобільних військ у межах їх підготовки до ведення бойових дій; психологічної допомоги військовослужбовцям; здійснення заходів інформаційно-психологічної протидії психологічному впливу противника та антитерористичних акцій; психореабілітацію військовослужбовців. Позиційний рівень передбачає формування професійно-психологічної готовності військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ до бойової діяльності через проведення заходів психологічної підготовки та інформаційно-психологічної протидії впливу противника. 8. Практика використання заходів соціально-психологічного забезпечення полягає в інтегративному застосовуванні напрямів соціально-психологічного забезпечення: психологічної підготовки особового складу до бойових дій у конкретних бойових, ергономічних і соціально-психологічних умовах (діагностика і формування психологічного потенціалу); психологічної допомоги військово-службовцям у подоланні психотравмуючих факторів бойової обстановки (мобілізація, організація, компенсація і відновлення психологічного потенціалу); соціально-психологічної реадаптації учасників бойових дій (деактуалізація і відновлення психологічного потенціалу військовослужбовців, необхідного для життя в мирних умовах); соціально-інформаційного зв’язку із суспільством. Ефективність впровадження системи соціально-психологічного забезпечення з урахуванням психологічних методів та особливостей реабілітаційних заходів військовослужбовців досягається завдяки тому, що ці заходи, знімаючи хронічно виражену втому та перевтомлення (які накопичуються під час бойової діяльності), покращують перебіг таких психічних процесів як сприйняття, увага, пам’ять і мислення. Відновлення функціонування зазначених психічних процесів сприяє ефективному виконанню необхідних дій. 9. Проявом психологічних можливостей системи “військовослужбовець -середовище” є психологічний потенціал. Структурно психологічний потенціал учасників збройних конфліктів включає такі складові: психоергономічний ресурс –(характер, тривалість, поєднання бойової активності і відпочинку, екстремальність обстановки) та індивідуально-психологічний ресурс – невідповідність між сформованими у військовослужбовців когнітивним образом бойових дій, операціональними схемами, з одного боку, і реальними параметрами бойової діяльності, – з іншого. Слід зазначити, що межі нашої роботи не дозволяють вирішити цілу низку питань, які могли б поглибити вивчення проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування воєнних підрозділів у збройних конфліктах. Серед перспективних напрямів подальших досліджень даної проблеми є розроблення теоретичних основ комплексної загальнодержавної системи соціально-психологічного забезпечення. Крім цього, потребують подальшого вивчення: психологічні особливості ведення бойових дій частин АМВ у населених пунктах; особливості соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу проти іррегулярних воєнних формувань; експрес-діагностика психічних станів військово-службовців у процесі виконання ними бойових завдань; психотехнології надання психологічної допомоги військовослужбовцям у бойовій обстановці; психологічна реабілітація військовослужбовців, які отримали поранення, травми і каліцтва в ході ведення бойових дій тощо. Для подальшого розвитку та втілення системи соціально-психологічного забезпечення необхідно обов’язкове створення психоло-гічної служби у ЗС України для професійного проведення заходів соціально-психологічного забезпечення. |