1. Синтаксичний статус безпосередньо представленого НУНП визначено як складне речення особливого типу, структурна та семантична цілісність якого забезпечена обов'язковою наявністю умовної і наслідкової частин. Тип синтаксичного зв'язку між цими частинами ідентифіковано як взаємозалежність. Доведено, що інші різновиди НУНП є складними та квазі-простими реченнями з експлікованими або імплікованими умовною та/або наслідковою частинами. 2. Синтаксичну структуру різнооформлених НУНП змодельовано й описано відповідно до повноти та специфіки представленості умовної та наслідкової частин і репрезентовано у вигляді структурної класифікації. Запропонована класифікація дозволяє стверджувати, що різнооформлені НУНП становлять єдину систему, що характеризується як структурно-синтаксичне поле. Ядром (інваріантом) цього поля є двокомпонентний безпосередньо представлений НУНП (модель [УПО+НПО]n=2). Інші моделі НУНП є синтаксичними трансформами, периферійними структурно-синтаксичними варіантами. 3. Комплексний порівняльний аналіз різнооформлених НУНП виявив послідовне (за період з початку ХIX – по кінець ХХ століть) збільшення частотності вживань однокомпонентних НУНП, зворотно-пропорційну залежність частотності вживань НУНП від їхньої композиційної складності, залежність кількості предикативних одиниць у НУНП від способу вербалізації умови в них. 4. Граматичним значенням різнооформлених НУНП визначено співвіднесеність (через складне умовно-наслідкове судження) з двома елементарними процесами, представленими в мисленні і мовленні учасників комунікації як відносно можливими (не/бажаними) в гіпотетичній дійсності і зв'язаними між собою умовно-наслідковим відношенням. Це інваріантне значення всіх НУНП, ідеалізована когнітивна модель нереального умовно-наслідкового судження. Всі моделі та варіанти моделей двокомпонентних НУНП співвідносні з умовно-наслідковим судженням у цілому, однокомпонентні НУНП (парцеляти) – з обов'язковими частинами такого судження. Вираження умовно-наслідкового відношення між денотованими процесами гіпотетичної дійсності є граматичним значенням не стільки форм дієслова, скільки синтаксичної конструкції, що є засобом вербалізації складного умовно-наслідкового судження. 5. Розгляд способів вербальної репрезентації нереальної умови та її наслідку виявив низку неописаних раніше особливостей породження та сприйняття мовленнєвого фрагменту, що включає НУНП. Специфіка вербальної репрезентації частин НУНП при породженні мовлення адресантом відбиває ступінь абстрагування мовця від окремих аспектів процесів гіпотетичної дійсності, денотованих частинами НУНП. Девіації від ядерної моделі НУНП сприяють акцентуванню найбільш релевантної для конкретного комунікативного акту частини інформації, нашаруванню додаткових смислів. Специфічність і лаконічність способу експлікування однієї з частин НУНП у мовленні змушує адресата реінтерпретувати сприйнятий мовленнєвий фрагмент у мірі, достатній для повного відновлення моделі умовно-наслідкового судження. Регресивно переосмислюються функціонально-семантичні характеристики частин або цілих речень вже сприйнятого мовленнєвого фрагменту. Розмаїтість структурно-синтаксичного оформлення НУНП – це відбитий у мовних формах результат розумових процедур (наприклад, абстрагування) і лексико-граматичних перетворень фрагментів мовленнєвого потоку (наприклад, парцеляції, компресії). Узагальнення та лаконізаціяі НУНП можливі завдяки об'єктивності та імпліцитності ідеалізованої когнітивної моделі умовно-наслідкового судження у свідомості людини. В диссертації виявлено граматичне значення лише одного особливого типу складних речень, а саме НУНП. Подальші перспективи дослідження синтаксису складного речення відкриваються в напрямі виявлення граматичного значення інших типів складних речень, зіставлення речень реальної/нереальної умови, з’ясування їхніх спільних і відмінних ознак з огляду на їхні системні параметри. |