Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Хімічні науки / Неорганічна хімія


18. Голіченко Олександр Анатолійович. Синтез, будова та властивості біядерних кластерних сполук ренію(ІІІ) з адамантанкарбоновими кислотами: дис... канд. хім. наук: 02.00.01 / Український держ. хіміко-технологічний ун-т. - Д., 2004.



Анотація до роботи:

Голіченко О.А. Синтез, будова та властивості біядерних кластерних сполук ренію(ІІІ) з адамантанкарбоновими кислотами. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.01 – неорганічна хімія.– Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Розроблені універсальні методики синтезу усіх можливих структурних типів галогенокарбоксилатів диренію(ІІІ) з адамантанкарбоновими кислотами. Методами IЧ- та електронної спектроскопії, елементного, термічного та рентгеноструктурного аналізу встановлені склад та будова одержаних сполук.

Проведене комплексне дослідження способів синтезу та взаємоперетворень ізомерних транс- та цис-тетрагалогеноди- карбоксилатів диренію(ІІІ). Вивчені деякі кінетичні закономірності транс- цис- ізомеризації галогенокарбоксилатів диренію(III) у електроннодонорних розчинниках, зроблені припущення про його механізм.

Показана перспективність подальшого дослідження різних типів біоактивності сполук цього класу, в тому числі у якості протипухлинних препаратів з низькою токсичністю.

1. Розроблені методики синтезу усіх можливих структурних типів біядерних кластерних галогенокарбоксилатів диренію(III) з адамантанкарбоновими кислотами, що дозволило вперше одержати і дослідити властивості 40 нових сполук.

2. За допомогою методів електронної та ІЧ-спектроскопії, а також хімічного і рентгеноструктурного аналізу встановлені склад і будова синтезованих сполук. Показано, що для адамантанкарбонових кислот спостерігається місточкова координація атомами Оксигену карбоксилатних груп до біядерного фрагмента Re26+.

3. Проведений рентгеноструктурний аналіз Re2(C10H15COO)4Cl2. Довжина зв'язку Re – Re дорівнює 2,2300, що відповідає чотирикратному зв'язку між атомами Ренію. Об'ємні адамантильні групи створюють порожнини значних розмірів, які займає кристалізаційний хлороформ. Кожен атом Хлору комплексної сполуки Re2(C10H15COO)4Cl2 зв'язаний з двома молекулами хлороформу неміцними контактами, які можуть бути приписані до дуже слабких водневих зв'язків. Виявлено, що координовані атоми Хлору утворюють дуже слабкі контакти з атомом Хлору молекули хлороформу (3,460), що, можливо, можна віднести до деякої специфічної взаємодії Cl---Cl.

4. Проведене комплексне дослідження способів одержання, властивостей та взаємоперетворень цис- і транс-тетрагалогеноди--карбоксилатів диренію(III). Завдяки проведеним дослідженням вперше вдалося одержати зазначені транс-ізомерні похідні у розчинах. Показано, що утворення транс- або цис- ізомерів у розчинах залежить від електроннодонорності розчинника.

5. Вперше для галогенокарбоксилатних похідних диренію(III) здійснена нетермічна цис-транс-ізомеризація у розчинниках, для яких майже відсутні електроннодонорні властивості. Показано, що обов'язковою умовою проходження такої ізомеризації є попереднє видалення аксіальних лігандів вихідного цис-тетрагалогеноди--карбоксилату диренію(III) зі збереженням цис-конфігурації.

6. Досліджені деякі кінетичні закономірності транс- цис-ізомеризації тетрагалогеноди--карбоксилатів диренію(III). При цьому виявлено, що зазначена ізомеризація проходить через стадію утворення стійкого проміжного компонента, а швидкість її проходження зростає зі збільшенням розмірів карбоксильної групи.

7. Показана перспективність проведення досліджень біологічної активності кластерних адамантилкарбоксилатів диренію(ІІІ), для яких виявлена наявність антипроліферативного ефекту, а також здатності підвищувати стійкість еритроцитів до кислотного гемолізу, при цьому знайдений більш високий ступінь стабілізації еритроцитарної мембрани ліпосомними формами у порівнянні з розчинами досліджуваних сполук та показана їх імуностимулююча дія.