Цілеспрямоване вивчення синтагматичних та парадигматичних властивостей прислівників у сполученні з дієсловами в двох функціональних стилях дало можливість виявити загальні закономірності сполучуваності прислівників з дієсловами на різних рівнях і зробити такі висновки: 1. Між об’ємом і частотою реалізації підкласів прислівників у текстах двох стилів виявлено подібність, «обернену» залежність зафіксовано для підкласів прислівників часу та способу дії. Прислівники часу, місця, способу дії, ступеня й модальні переважають у художньому стилі, причини і мети – в публіцистичному. 2. Кількісним аналізом виявлено „нереалізовані” сполучення підкласів прислівників та дієслів, які поза теоретичною ймовірністю комбінування не входять до активного складу текстової лексики у двох стилях. Сюди належать сполучення прислівників місця з темпорально співвіднесеними дієсловами, причини і мети зі статичними дієсловами. Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами характеризується множиною варіантів реалізації зв’язків. Дослідженням за моделлю [підклас] + [підклас] встановлено закономірні особливості зв’язків залежно від функціонального спрямування тексту. Існує відхилення емпіричних величин від теоретично очікуваних у прислівників причини і мети й ступеня в публіцистичному стилі та модальних і способу дії – в художньому. Висока інтенсивність сполучень прислівників місця з локально співвіднесеними дієсловами у двох функціональних стилях свідчить про міжстильову універсальність такої комбінації семантичних ознак. 3. На парадигматичному рівні усі підкласи прислівників виявили вагомі зв’язки один з одним у текстах двох функціональних стилів. Менш суттєвими є зв’язки прислівників місця з усіма іншими підкласами в художньому стилі, що дає підставу схарактеризувати їх на рівні парадигми як стилерозрізнювально найбільш значущими. 4. Для кожного стилю зокрема та в міжстильовому ракурсі загалом встановлено високочастотні прислівники кожного підкласу. Мова публіцистики надає перевагу невеликій кількості одиниць, які складають її ядро, той мінімум, який несе максимум навантаження. Порівняльний аналіз частоти, інтенсивності та селективності сполучуваності на рівні підкласів слів засвідчив позитивну кореляцію між цими величинами в публіцистичному стилі та її відсутність у художньому. Така тенденція підтердилася в моделях [слово] + [слово] при порівнянні лексем, не об’єднаних за семантичними ознаками, однак залежність між частотою реалізації лексем і інтенсивністю сполучуваності в публіцистичному стилі виявилася оберненою. На основі цього було висунуто гіпотезу про «обернену» залежність між частотою вживання лексеми та інтенсивністю її сполучуваності й підтверджено високоінтенсивними зв’язками сполучуваності низькочастотних прислівників: sofort, nah, ьberall, drauЯen, rasch, leise, eigentlich, sehr, unten, darin, weltweit, irgendwie, langsam, дhnlich, offenbar, ebenfalls, fast. 5. Між лексемами кожного підкласу прислівників існують закономірні парадигматичні зв’язки, які зображено графічно у формі моделей, структура яких становить складну систему. Виявлено міжстильову універсальність сполучуваності лексем на парадигматичному рівні та встановлено зв’язки між прислівниками із семантично протилежними значеннями: noch ~ schon, wo ~ da, immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr. Встановлено зв’язок між семантично протилежними прислівниками: immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr, що свідчить про те, що антоніми і синоніми відрізняються один від одного не семантичними, а синтаксичними властивостями, які проявляються у синтагматиці; антоніми і синоніми є різновидами одного і того ж синтаксичного явища, яке можна визначити як «семантичний зв’язок». Останній є одиницею парадигматики, але встановлюється на основі синтагмматичних зв’язків слів. 6. Найуживанішими є такі значення часових форм: актуальний презенс, футуральний презенс, претерит, перфект на позначення минулої дії, плюсквамперфект на позначення дії, що передувала минулій, футур І на позначення майбутньої дії. Вивчення сполучуваності на граматичному рівні за моделлю [підклас прислівника] + [значення часової форми дієслова] показало, що прислівники, пов’язуючись із дієсловами, зазнають впливу фактора «граматичний час», який виражається в інтенсивному зв’язку семантики прислівника із семантикою часової форми дієслова. Зафіксовано зв’язки між одиницями різних мовних рівнів та виявлено їх особливості в міжстильовому ракурсі. Отримані результати можуть послужити основою для лінгвостатистичних розвідок аналогічних чи споріднених явищ в інших германських мовах, для витлумачення темпоральної семантики тексту. Перспективою подальшого наукового опрацювання проблеми сполучуваності слів є: системне впорядкування основних особливостей словосполучень і методів їх опису; встановлення семантичних характеристик і властивостей різних типів мовних одиниць та їхнього функціонування в мовленні; дослідження семантики дієслівних часових форм німецької мови в різностильових текстах; з’ясування закономірностей, які випливають із дослідження сили зв'язків лексичних одиниць; проблематика темпоральних характеристик мовного дискурсу та їх співвідношення з особливостями сполучуваності слів. |