Анотація до роботи:

Бойко-Бойчук Л.В. Синергетичний підхід у політичних дослідженнях (на прикладі аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах в Україні) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. Національна академія наук України Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, м. Київ, 2006 р.

У результаті застосування синергетичного підходу було введено нові поняття (фаза/зона/біфуркації, точки ініціації самодезорганізації) та запропоновано класифікацію біфуркацій та параметрів порядку.

Вдалося довести, що процеси самоорганізації у територіальних громадах “запускаються” шляхом впливу на точки (центри) ініціації самоорганізації через залучення громадськості до спільного управління територіальними громадами.

Вперше обґрунтовано логіку синергетичного аналізу соціально-політичних систем (яка дозволила довести можливість його застосування для аналізу кожної з чотирьох фаз еволюції системи) та прийоми аналізу синергізмів у взаємодії суб’єктів політики у територіальних громадах.

Отримані в ході дослідження результати з проведення синергетичного аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах дозволяють зробити такі висновки.

1. Синергетичний підхід є комплексним різнобічним “баченням” функціонування надскладних соціально-політичних систем, у т.ч. і системи “територіальна громада”. А відтак, комплексність методології дає нам підставу вважати синергетичний аналіз достатньо адекватним для політичної науки інструментом вивчення складних (інакше – комплексних) соціально-політичних систем.

2. Інтерпретація синергетичного підходу для потреб політичної науки дозволяє не тільки збагатити дослідницький інструментарій останньої (зокрема, новим баченням та лексикою), але й забезпечує можливість: збагачення синергетичних понять (запропонованими поняттями “фаза/зона/ біфуркації”, “точки ініціації самодезорганізації”), виокремлення компонентів синергетичних понять (наприклад, компонентами соціально-політичного аттрактора стали ідея, лідер, організація, параметри порядку), введення класифікації вже відомих синергетичних понять (наприклад, класифікація типів біфуркацій в соціально-політичних системах на “прогнозовану” та “непрогнозовану” або “параметрів порядку” на “фундаментальні, “вторинні” та “тимчасові”), виходячи з раніше неврахованих підходом особливостей функціонування типів об’єктів, що до цього не досліджувалися.

3. Використання у політологічній лексиці таких синергетичних понять, як “фундаментальні”, “вторинні” та “тимчасові параметри порядку”, дозволяє сформулювати у політичній науці новий критерій оцінки політичного рішення, у т.ч. – і рішення органів місцевого самоврядування. Таким критерієм може бути рівень впливу політичного рішення на формування нових, закріплення старих або руйнацію існуючих “параметрів порядку”. Спираючись на це й же критерій, можемо аналізувати й види політичної діяльності, оцінюючи її як конструктивну, деструктивну або імітуючу.

4. Застосування синергетичного підходу у політичній науці дозволило побачити новий рольовий аспект у діяльності публічного муніципального політика як центральної особи в ініціації процесів самоорганізації у територіальній громаді. Ми виявили, що публічний муніципальний політик є центром мережі інтеракцій з іншими суб’єктами політики, здатним спровокувати ланцюгову реакцію спільної діяльності останніх між собою – сприяти їх самоорганізації. Вивчення процесів політико-владної взаємодії як кооперативної взаємоузгодженої діяльності суб’єктів політики дозволило обґрунтувати послідовність та адаптувати окремі методи для дослідження позитивних та негативних синергізмів. Це заклало підґрунтя для вимірювання результативності політичних та управлінських рішень, спрямованих на ініціацію процесів структуроутворення – самоорганізації – у територіальних громадах.

5. Синергетичний підхід корегує ціннісно-цільову орієнтацію у дослідницькій діяльності вчених політологів та практикуючих політтехнологів. Адже синергетичний аналіз вказує на межі можливості використання, як політичних технологій, так і на границі прогнозування динаміки розвитку соціально-політичної системи “територіальна громада”. На відміну від технологій маніпулятивних впливів, спрямованих на формування політичної свідомості об’єкта маніпуляції відповідно до цілей суб’єкта маніпуляції, підхід націлений на виявлення потенційно закладених стійких станів досліджуваного об’єкта (потенційних аттракторів) та відповідне визначення цілей, які б попадали в резонанс із його розкритими потенціями. Результати вивчення потенційних аттракторів системи “територіальна громада” дають відповідь, чому ті чи інші політичні рішення ініціюють протилежний задумам результат. Розуміння того, що всі можливі потенційні аттрактори закладені в системі й актуалізуються як домінуючі в залежності від умов її функціонування, допоможе уникнути “гордині реформаторства”. Врахування потенційної альтернативності розвитку соціально-політичних систем (інакше – багатоаттракторності) підвищує відповідальність політологів, політтехнологів та публічних муніципальних політиків за ідеї та рішення, які вони обґрунтовують, пропагують та приймають.

6. Вказані у дисертаційному дослідженні особливості взаємодіючих суб’єктів політики та шляхи сприяння процесам структуроутворення територіальних громад висувають нові вимоги до публічних муніципальних політиків та їхніх “команд”. Серед таких вимог виділяємо суб’єкт-суб’єктне ставлення до сторони у взаємодії на противагу суб’єкт-об’єктному; пошук іманентних територіальним громадам форм політико-владної взаємодії на противагу їх перебудовуванню та експериментуванню над ними; підтримка ініціатив “знизу” та знаходження останнім відповідного місця у стратегії розвитку територіальних громад; створення та підтримка каналів обміну інформацією різних суб’єктів політики; формування “рамкових” умов діяльності суб’єктів політики у вигляді положень (наприклад, про інформування в територіальній громаді, про громадські слухання) тощо.

7. Особливість розвитку синергетики як міждисциплінарного наукового напрямку дозволяє нам робити прогноз щодо можливих напрямків майбутніх синергетичних досліджень. Серед них є такі: вивчення, що є дивним аттрактором у практиці розвитку територіальних громад (приклади дивних аттракторів, точки ініціації самодезорганізації, способи зменшення деструктивних процесів у системах); дослідження питання про можливість переходу системи “територіальна громада” з домінуючого аттрактору на один з потенційних еволюційним шляхом, тобто без проходження фази біфуркації; аналіз можливості побудови адміністративно-територіального устрою країни за принципом фрактала; розробка прикладних програм для моделювання альтернативної історії розвитку вітчизняних територіальних громад у різних історико-культурних контекстах; виокремлення індикаторів наближення системи “територіальна громада” до фази (зони) біфуркації; дослідження еволюційних правил заборони системи “територіальна громада” та кожного з суб’єктів політики; вивчення “фундаментальних”, “вторинних” і “тимчасових” “параметрів порядку” та їхнього впливу на взаємодію суб’єктів політики у територіальних громадах.

Дослідження у цих напрямках дозволять поглибити наше розуміння соціально-політичної реальності, а також розширити можливості синергетичного підходу для політичних досліджень, у т.ч. і для вивчення різних аспектів функціонування соціально-політичної системи “територіальна громада”.

Публікації автора:

1. Бойко-Бойчук Л. Методика синергетичного аналізу соціально-політичних систем (теоретичний аспект) // Людина і політика. – 2004. – № 5. – С. 92-105.

   Бойко-Бойчук Л. Процеси самоорганізації соціально-політичних систем (масштаб територіальної громади міста) // Наукові записки / Збірник. – К.: ІПіЕНД НАНУ, 2004. – С. 284-294 / Сер. «Політологія і етнологія»; Вип. 26/.

   Бойко-Бойчук Л. Синергетика як методологічний підхід у дослідженнях соціальних наук // Людина і політика. – 2003. – № 5. – С. 56-63.

   Бойко-Бойчук Л. Суть та можливості синергетичного підходу у дослідженнях політико-владної взаємодії на рівні територіальної громади // Наукові записки / Збірник. – К.: ІПіЕНД НАНУ, 2005. – С. 359-367. / Сер. «Політологія і етнологія»; Вип. 28/.

   Бойко-Бойчук Л. Залучення громадськості як публічна політика органів місцевого самоврядування (на прикладі діяльності органів самоорганізації населення). – К.: Міленіум, 2004. – 92 с.

   Бойко-Бойчук Л. Аналіз державної політики підтримки місцевого самоврядування в Україні // Система розробки і здійснення публічних політик в Україні. Колективна монографія / Під заг. редакцією О.П. Дем’янчука. – К.: Факт, 2004. – С.169-189.

   Бойко-Бойчук Л. До інтерпретації синергетичного поняття «самоорганізація» для специфіки соціально-політичних систем // Totallogy-XXI (дванадцятий випуск). Постнекласичні дослідження. – К.: ЦГО НАН України, 2005. – С. 83-85.