У висновках дисертаційного дослідження широко подані основні наукові результати, які виносяться на захист, визначаються перспективи подальшого наукового пошуку закономірностей розвитку в соціальній та інформаційно-технічній сфері на основі інформаційно-синергетичної парадигми. Аналізуючи еволюцію інформації та характер інформаційних взаємодій на різних рівнях структурної організації матерії, з урахуванням її зростаючої складності, ми можемо зробити висновок, що сутність усіх можливих взаємодій систем різної природи можна інтерпретувати з погляду інформаційного підходу. Встановлено сутнісний зв’язок між еволюційно-інформаційними процесами в системах різного рівня організації та самоорганізаційними процесами в межах цих самих систем. Оскільки постнекласичний етап розвитку науки характеризується досить ефективним використанням концепції нелінійності для вивчення навколишнього світу й суті процесів, що в ньому відбуваються, то інформаційні процеси можуть розглядатися через призму синергетичної парадигми. На початку постнекласичного етапу розвитку людства була неминуча поява нового розуміння Природи, розширення знання про неї. На цій основі виникають нові концепції й технології, що сприяють вирішенню тих проблем, які вважалися нерозв’язними, що породжують появу нової парадигми. Цією парадигмою стало «інформаційне» бачення світового порядку. Сутність її полягає в тому, що інформаційна складова всіх матеріальних систем є джерелом процесів розвитку, що відбуваються в них. Стає очевидним, що інформаційний підхід може розглядатися як метод наукового дослідження для побудови фундаменту нової, «ноокосмічної», наукової картини світу. Інформація є однією із провідних категорій системного підходу. Це найбільш загальний і широкий спосіб дослідження реального світу. Інформаційна модель організації матерії застосовується на всіх рівнях її складності – від неживої природи до соціуму. Інформаційні взаємодії всередині системи, а також навколишнього середовища за умови сумісності кодів і цілевідповідності сприяють організації розвитку системи в тому або іншому напрямку. Під дією нової інформації всі структурні одиниці системи діють як єдине ціле, тобто когерентно для досягнення рівноважного стану. Таким чином, відбувається процес самоорганізації інформаційної моделі. Очевидно, що лінійний підхід до розгляду процесів самоорганізації уже не застосовується, тому варто перейти на інший теоретичний рівень розгляду самоорганізаційних процесів в інформаційних системах. Концепція самоорганізації дає ключ до розкриття реального процесу розвитку в різних його формах і на різних рівнях. Ця концепція спирається на теорію інформації й організації. Але вона розвиває ці ідеї далі, показує, що будь-яка еволюція, розвиток взагалі, пов’язані з порушенням симетрії, стійкості й гомеостазу, які хоча й необхідні для існування даного виду, але не пояснюють виникнення нових видів і систем, як, наприклад, наноструктур і наноелементів. Інформаційна система – це система, що здатна сприймати (рецептувати), запам’ятовувати й генерувати інформацію. Очевидно, що не всяка система здатна здійснювати перераховані операції, а отже, не є інформаційною. Сучасні інформаційні системи здатні використовувати інформацію для досягнення мети й виявляти цінну інформацію при обробці даних. Таким чином, можна припустити, що будь-яка відкрита система, підпорядкована законам нерівноважної термодинаміки, є інформаційною. Подібні системи є ідеальною основою для розкриття механізмів реалізації синергетичної парадигми на різних рівнях самоорганізації матерії за допомогою специфічних структур-кодів. Структурно-організуюча функція інформації виявляє себе, як у добіотичній еволюції неорганічної матерії, так і в соціальному розвитку суспільства. Тільки для кожного рівня організації матерії основні функції інформаційного процесу мають специфічні для нього прояви. Матеріальний та інформаційний компоненти систем, які розвиваються, сприяли утворенню суспільства, що істотно відрізняється від попередніх систем тим, що інформація й знання, як її вища форма, посідають у ньому особливе місце. Існування будь-якого соціуму припускає узгодження дій його елементів у напрямі забезпечення існування самого соціуму в цілому й окремих його членів зокрема. Узгодження дій досягається процесами інформаційного обміну всередині соціуму. Інформаційна революція вже налагоджує глобальні зв’язки, безпрецедентні в історії людства, змітаючи вузькі, дріб’язкові інтереси, будуючи глобальну культуру. Це означає, що розвиток науки й технологій поступово приведе людство до планетарної цивілізації, основою якої буде інформаційне суспільство. |