Анотація до роботи:

Огаренко Т.О. Символічна презентація статусно-рольових трансформацій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено аналізу статусно-рольової взаємодії з використанням символу як механізму і ресурсу такої взаємодії. У роботі представлено критичний аналіз концепцій символу й символічної взаємодії у вітчизняній і зарубіжній соціології, та механізм його використання в статусно-рольових презентаціях; обґрунтовано шляхи модернізації тематики та концептуального апарату дослідження даного аспекту людської діяльності; виявлені передумови виникнення і механізми формування груп з домінуванням рольової презентації над статусними позиціями; досліджені тенденції моди в модерному і постмодерному суспільствах у контексті статусно-рольових презентацій, а також сучасному українському суспільстві.

Символ як особливий елемент і ресурс соціальної взаємодії вже набув значення легітимного, важливого та перспективного об’єкта соціологічного аналізу. З’ясовано й специфічні аспекти його дослідження. У проаналізованих роботах українських і зарубіжних соціологів символ розглядається як особливий соціальний феномен, ресурс соціальної взаємодії, механізм адаптації індивідів і груп до соціального середовища, ресурсу історичних трансформацій, механізм самопрезентації, різновид соціального капіталу. Визнаючи правомірність, важливість і перспективність кожного з цих підходів, предметом дослідження було обрано роль символу в демонстративних презентаціях і самопрезентаціях у процесі соціальної взаємодії. Вибором предмету обумовлюється і вибір домінуючої методології дослідження. Це – соціологічні напрямки, в яких демонстративний аспект соціальної взаємодії є провідним: інтеракціонізм, особливо такий його різновид, як символічний інтеракціонізм, соціальна драматургія Е. Гофмана, концепція символічного капіталу П. Бурдьє.

Розглядаючи роль символу в структурі статусно-рольової взаємодії, були зроблені такі висновки:

1. Традиційне структурно-функціоналістське тлумачення статусу як жорстко заданої соціальної позиції, так і тлумачення символічним інтеракціонізмом ролі символу як механізму самоідентифікації особистості в сучасних умовах не зовсім співвідносяться із соціальною практикою. Динамізм сучасних соціальних процесів засвідчує, що статусно-рольові трансформації поведінки індивідів, груп і формальних структур набувають суттєво інших вимірів: статуси стають менш визначеними, ролі більш значимими, а динаміка їх взаємних модифікацій менш прогнозована. Особливо яскраво це проявляється в демонстративних аспектах статусно-рольової взаємодії.

2. Окрім наведених автором дисертації логіко-онтологічних аргументів на користь цього твердження, було всебічно проаналізовано соціальну природу, механізми формування, спосіб життєдіяльності, ціннісні орієнтації, регламентативні правила і кодекс поведінки групи знаменитостей. Особливе значення має той факт, що для цієї соціальної групи роль – необхідний і достатній системотворчий принцип і механізм формування та підтримки способу соціального функціонування.

3. Дисертантом було перевірено ці висновки шляхом аналізу поведінки людей у сфері одягу та моди. На основі аналізу відповідної галузевої зарубіжної літератури було з’ясовано, що за останні два століття в розвинутих промислових демократичних суспільствах спостерігаються щонайменше дві глобальні тенденції. Для модерного суспільства (класичного капіталізму) одяг і мода були способом підтвердження й утвердження соціального статусу (для елітних соціальних страт) або пасивним визнанням нав’язаного та покірно сприйнятого статусу. Для постмодерного (посткапіталістичного) суспільства, зважаючи на різні зазначені й описані в дисертації причини, мода демократизується, а її використання в символічних соціальних актах усе більше набуває протилежного спрямування: мода і частково інші демонстративні символи, поступово стають рольовою заявкою на статус, а в деяких сегментах суспільства мають самодостатнє значення, тобто є утвердженням власної індивідуальності.

Конкретно-соціологічне опитування, проведене автором у складі відповідної дослідницької групи, підтвердило, що поведінка українського населення в цілому вкладається в схему, описану зарубіжними дослідниками, що може слугувати додатковим аргументом на користь запропонованої в дисертації ідеї.

Публікації автора:

Публікації у фахових виданнях:

1. Огаренко Т.О. Феноменологічна концепція символу та символьної взаємодії // Соціальні технології. – К.: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – Вип. 32. – С. 338–342.

2. Огаренко Т.О. Символи і символічна взаємодія як об’єкт соціологічного дослідження // Соціальні технології. – К.: Астропринт, 2007. – Вип. 33–34. –
С. 52–67.

3. Огаренко Т.О. “Знаменитості” як статусно-рольовий феномен // Грані. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2007. – № 4 (54). – С. 112–116.

4. Огаренко Т.О. Статус як соціальна позиція // Нова парадигма. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 68. – С. 194–201.

5. Скідін О.Л., Огаренко Т.О. Соціологічні інтерпретації ролі та статусу // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – С. 137–143.

Публікації в інших виданнях:

1. Огаренко Т., Грушовець-Шептицька О. Феномен релігійної культури, як сфери гуманітарного знання: соціофілософські виміри // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри: Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 155–156.