Анотація до роботи:

Мосенцева Т.С. Симулятивність та інтертекстуальність у просторовій метафориці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харьков, 2001.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз лінгвофілософських та культурологічних аспектів ідеї інтертекстуальності. Зазначено інтертеоретичний та міждисциплінарний характер оформлення концепту “інтертекст”, а також його варіативність, яка зумовлена труднощами концептуалізації інтертекстуальності як “явища”.

В історії концепту виділено напрямок, пов’язаний з критикою репрезентаційної моделі мови та проблемою “симулятивності позначення”. Вмотивовано сполучення підходу до тексту як до “множинного” (децентрованого, несамототожного, відкритого наступним трансформаціям-“переписуванням”) й ідеї дискурсивної “розрізненості” природної мови. Таке “розрізнення” передбачає опосередкованість або ускладненість референції до немовної дійсності й відкриває можливості мовного моделювання альтернативних картин реальності. Таким чином, “симулятивність позначення” асоційовано нами з ір- та транс-референційністю тексту.

Продемонстровано відбиття цієї особливості текстуалізації у просторових образах і характеристиках інтертексту, які підкреслюють його “проміжну позицію” щодо таких структуроутворюючих опозицій, як “наявність-відсутність”, “центр-периферія”, “зовні-усередині”, “початок-кінець”. Запропоновано осмислення інтертексту як метафори “інтер-простору”, яка репрезентує “простір продуціювання текстуальної множинності”. Висвітлено адекватність метафоричного вираження “проблемної сутності” інтертексту.

Звернення до метафори “інтер-простору” дозволило уточнити спосіб співвідношення “множинного тексту” та “безлічі текстів”, підстави варіативності інтертекстуальних практик, характер метаморфоз суб’єктивності скріптора.

Запропоновано варіанти цієї метафори та обґрунтовано доцільність її використання у разі аналізу культурних явищ, які спрямовані на “збільшення відмінностей” та “толерантність до Іншого”.