Анотація до роботи:

Семенов В. Г. Симптоматична епілепсія травматичного генезу (судово-психіатричний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню 120 хворих на епілепсію травматичного генезу, які скоїли протиправні діяння й проходили амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Встановлено клініко-динамічну структуру психічних розладів, провідні клінічні синдроми, на тлі яких хворі скоїли протиправні дії. Виявлено низький рівень соціальної адаптації даних хворих, схильність до зловживання психоактивними речовинами і такі особистісні особливості, що утруднюють їх міжособистісні відносини. Проаналізовано характер і структуру протиправних дій, які скоєні хворими на травматичну епілепсію. Виявлено високу суспільну небезпеку даних хворих та встановлено клінічні прояви захворювання, в період яких вони скоюють найбільш тяжкі протиправні дії. За допомогою методу судово-психіатричного аналізу ґенезу скоєних суспільно небезпечних дій встановлено чинники, що беруть участь в їх генезі, їхню роль на різних етапах захворювання, взаємовплив та юридичну значущість. Запропоновано проводити судово-психіатричну оцінку психічних розладів у даних хворих з урахуванням ролі кожного чинника, який брав участь в генезі скоєних ними протиправних дій. Розроблено заходи щодо удосконалення профілактики протиправних дій хворих на травматичну епілепсію на підставі розкриття генезу скоєних дій і використання наведеної формули потенційної суспільної небезпеки хворих при реалізації профілактичних заходів. Обгрунтовано проведення профілактики первинних кримінальних дій даних хворих на травматичну епілепсію та удосконалення заходів профілактики повторних кримінальних дій хворих, які визнані осудними та обмежено осудними.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального науково-практичного завдання удосконалення профілактичних заходів щодо ПД хворих на епілепсію травматичного ґенезу на підставі розкриття ґенезу скоєних ПД, визначення їх детермінант та використання наведеної формули потенційної суспільної небезпеки хворих при здійсненні профілактичних заходів та запропонованих доповнень до чинних нормативно-правових актів.

2. Клінічна структура епілепсії травматичного ґенезу у хворих, які скоїли ПД, характеризується переважно повільнопрогредієнтним перебігом (76,7 %), поліморфізмом пароксизмальних станів та провідних міжпароксизмальних психопатологічних синдромів, серед яких переважають легкі та помірні зміни особистості за епілептичним (45,8%) та психопатоподібним типом (20,0 %).

3. Швидкопрогредієнтний перебіг епілепсії травматичного ґенезу розвивається у більшості (64,3 %) випадків після перенесення середньої тяжкості та тяжких ЧМТ (забіїв) з ускладненим перебігом гострого посттравматичного періоду та відсутністю спостереження у фахівців до виникнення перших пароксизмальних станів.

4. Хворі на епілепсію травматичного ґенезу, які скоїли ПД, характеризуються низьким рівнем соціальної адаптації, схильністю до зловживання ПАР (переважно алкоголем) та такими особистісними особливостями, які утруднюють їх міжособистісні відносини.

5. Хворі на епілепсію травматичного ґенезу скоюють як неагресивні (54,2 %), так і агресивні (45,8 %) ПД і у 8,3 рази частіше в міжпароксизмальному періоді, ніж у період пароксизмальних станів. Хворі з психотичними психічними розладами в 1,7 рази частіше скоюють агресивні СНД, ніж хворі з непсихотичними психічними розладами, в той час як останні скоюють КД в 3,3 рази частіше. Дані хворі відзначаються високою суспільною небезпекою – майже кожний другий (46,2 %) хворий з психотичними психічними розладами та майже кожний четвертий (23,9 %) хворий з непсихотичними психічними розладами скоюють тяжкі ПД (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження) та кожний третій (37,0 %) хворий із непсихотичними психічними розладами – повторні КД, в структурі яких зростає питома вага агресивних діянь.

6. Генез ПД, які скоюють хворі на травматичну епілепсію, складний та неоднотипний. В ньому беруть участь клінічний (58,3 %, в 30 % – провідний), особистісний (90,0 %, в 70 % – провідний) і соціальний (81,7 %) чинники. У ґенезі СНД хворих із психотичними психічними розладами в усіх випадках провідним є клінічний чинник, а в генезі КД хворих із непсихотичними психічними розладами – майже в усіх (91,3 %) випадках провідним є особистісний чинник. Судово-психіатрична оцінка психічних розладів у хворих на епілепсію травматичного ґенезу має грунтуватись на визначенні ролі кожного чинника в ґенезі скоєного ПД, а отже, і юридичній значущості самого клінічного чинника, в тому числі його поєднання з особистісним (підсилюючим) чинником.

7. Профілактика первинних КД хворих на травматичну епілепсію повинна включати в себе їх спостереження невропатологом поліклініки протягом перших двох років після перенесення ЧМТ (особливо забію) та обов’язкове надання психолого-корекційної допомоги на етапах змін особистості за епілептичним та психопатоподібним типами, на яких ці хворі скоюють 2/3 (65,8 %) КД, із яких 41,8 % – агресивного характеру.

8. Висока повторність ПД, скоєних хворими на травматичну епілепсію, потребує підвищення ефективності заходів профілактики щодо цієї категорії хворих. При надходженні такого хворого до психіатричного стаціонару лікарю-психіатру необхідно розкрити генез скоєної СНД та викласти в історії хвороби формулу потенційної суспільної небезпеки хворого (чинники ґенезу скоєної СНД в розкритому вигляді): а) на момент скоєння СНД; б) на момент надходження в психіатричний стаціонар (на основі якої розробити профілактичні лікувально-реабілітаційні програми); в) у етапному епікризі (з відображенням динаміки та відповідної корекції лікувально-реабілітаційної програми); г) у перевідному епікризі при зміні виду ПЗМХ (з відображенням динаміки та застосованих лікувально-реабілітаційних програм – для лікаря психіатра лікарні, куди переводять хворого); д) у заключному епікризі (з відображенням динаміки, застосованих лікувально-реабілітаційних програм та рекомендацій – для лікаря ПНД). Доцільно доповнити чинний наказ МОЗ України від 08.10.2001 року № 397 стосовно обов’язкового наведення в історіях хвороби та епікризах формули потенційної суспільної небезпеки хворого, який скоїв СНД, в динамічному аспекті.

9. Для надання можливості лікарю-психіатру ПНД (ВТУ) визначити формулу потенційної суспільної небезпеки хворого та на її грунті своєчасно розробити адекватну профілактичну лікувально-реабілітаційну програму, необхідно надсилати до ПНД (медсанчастини ВТУ) разом з рішенням суду про призначення ПЗМХ (амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку) особам, визнаним обмежено осудними та засудженими без позбавлення волі, копію акту СПЕ.

З метою удосконалення профілактичних заходів доцільно розробити між МОЗ України та Державним департаментом України з питань виконання покарань міжвідомчий нормативно-правовий акт про злагоджені дії по ефективному забезпеченню виконання рішення суду щодо призначення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку обмежено осудним особам.

Публікації автора:

1. Семенов В. Г. Клініко-динамічні особливості травматичної епілепсії (судово-психіатричний аспект) / В. Г. Семенов // Ліки України. – № 2. – 2008. – С. 63–65.

2. Семенов В. Г. Особливості перебігу травматичної епілепсії на тлі хронічної алкогольної інтоксикації / В. Г. Семенов // Практична медицина. – Львів, 2008. – Т. ХІУ, №3. – С. 207–210.

3. Семенов В. Г. Судово-психіатрична експертиза хворих на травматичну епілепсію з патологічними змінами особистості / В. Г. Семенов // Biomedical and Biosocial Anthropology. Вінниця, 2008. – № 10. – С. 62–65.

4. Семенов В. Г. Судебно-психиатрическая экспертиза больных эпилепсией травматического генеза с умеренной выраженностью психических расстройств / В. Г. Семенов // Лікарська справа. – 1999. – № 7–8. – С. 106–109.

5. Семенов В. Г. Применение принудительных мер медицинского характера в отношении больных травматической эпилепсией, совершивших общественно опасные деяния / В. Г. Семенов // Лікарська справа. – 2008. – № 5–6. – С. 56–59.

6. Семенов В. Г. Меры медицинского характера в отношении больных травматической эпилепсией, совершивших ООД и признанных ограниченно вменяемыми / В. Г. Семенов // Запорожский медицинский журнал. – 2008. – № 3. – С. 43–46.

7. Семенов В. Г. К вопросу об ограниченной вменяемости больных травматической эпилепсией / В. Г. Семенов // Архів психіатрії. – 2008. – Т. 14, № 1. – С. 40–43.

8. Мельник В. И. Медицинский психолог в системе осуществления ресоциализации больных эпилепсией, отбывающих наказание в исправительно-трудовых учреждениях / В. И. Мельник, В. Г. Семенов // Психотерапія, медична психологія і гранична психіатрія в системі надання медичної допомоги (ХІ Платонівські читання). Матеріали науково-практичної конференції. Харків, 17-18 квітня 2008 р. – С. 93–94.

9. Семенов В. Г. Установление ограниченной вменяемости больных травматической эпилепсией, совершивших общественно опасное деяние / В. Г. Семенов // Матеріали ХІІ конференції Української протиепілептичної ліги, Київ, 15-16 травня 2008 р. // Вісник Епілептології. – № 1. – 2008. – С. 42–43.

10. Семенов В. Г. Клінічний аспект епілепсії травматичного ґенезу / В. Г. Семенов // Матеріали конференції-семінару, присвяченої Дню науки, 13 травня 2008, м. Київ // Архів психіатрії. – 2008. – Т. 14, № 1. – С. 66–67.

11. Семенов В. Г. Влияние алкогольной интоксикации на клинику травматической эпилепсии / В. Г. Семенов // Матеріали ІХ Української науково-практичної конференції з участю міжнародних спеціалістів: „Довженківські читання: Актуальні питання соціальної і клінічної наркології”, 8-9 квітня 2008 р., Харків, 2008. – С. 281–282.