Анотація до роботи:

Руденко О.М. Світоглядно-утопічні трансформації державного управління ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Українська Академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню ролі утопії як специфічної форми державно-управлінської свідомості в процесі формування й реалізації державної політики, дослідженню впливу утопічних феноменів на соціальні технології реалізації державної влади й управління.

У дисертації містяться узагальнюючі підходи з проблематики дослідження, виявлено низку малодосліджених аспектів, що стосуються особливостей взаємодії утопії з теорією і практикою державного управління, наведено оригінальне тлумачення взаємозв’язку утопії і політичної ідеології.

Особлива увага приділена дослідженню соціальної ролі утопічних уявлень у процесі суспільної трансформації і здійснення реформ у системі влади й управління, насамперед це стосується національного досвіду України за роки незалежності.

У дисертації шляхом послідовного вирішення основних завдань дослідження здійснено теоретичне узагальнення й досягнуто наукової мети, що полягає в розкритті механізму функціонування світоглядно-утопічних моделей у контексті державно-управлінської діяльності. Отримано основні результати, що характеризуються науковою новизною і підтверджують гіпотезу дослідження, даючи підстави для низки узагальнюючих висновків теоретичного й практичного значення.

1. Логіко-системний аналіз літературних джерел теми свідчить, що значну увагу науковців завжди привертали такі важливі питання, як: визначення поняття “утопія” як літературного жанру або феномена культури; виникнення й формування утопії як форми колективної свідомості й стилю мислення; характер і особливості розвитку світоглядно-утопічних елементів у провідних світових релігіях; особливості впливу утопії як форми колективної свідомості й стилю мислення на розвиток мистецтва; характер взаємодії утопії з політичною ідеологією. Але питання вивчення ролі й місця утопії в системі державного управління, її механізмів впливу на процес реалізації влади вивчалися побіжно. Поза увагою дослідників залишилися проблеми, що потребують наукового дослідження, а саме: взаємодія державного управління й утопії як феномена культури й форми суспільної свідомості; виявлення механізмів і напрямів впливу утопічної думки на галузь державного управління й соціальної технології реалізації влади; дослідження ролі й соціального змісту етико-естетичних аспектів державно-політичної утопії в процесі її практичної реалізації; вивчення особливостей, механізмів і напрямів впливу світоглядно-утопічних уявлень на структуру й методи діяльності системи державного управління періоду радянської “перебудови” й суспільної трансформації сучасної України.

2. Визначено поняття “утопія” в контексті світогляду суб’єкта влади й державного управління як сформульований у раціонально-технологічних термінах проект досягнення всезагального й індивідуального щастя засобами державної влади.

3. Доведено, що взаємозв’язок ідеології та утопії, як найбільш споріднених форм світогляду суб’єкта влади й державного управління, має значно нетривіальніший та глибший характер, ніж це витікає з теорії К.Мангейма: оскільки в державі або в політичному русі іманентно присутня ідеологія (в явній чи неявній формі), то держава, як і решта політичних організацій, несе в собі певну утопічну тенденцію. Це пояснюється тим, що ідеологія є ідеальним уявленням суб’єкта влади про нього самого й про те, чим має бути об’єкт його діяльності – людина й суспільство. Отже, можна стверджувати, що усвідомлення влади її носієм тією чи іншою мірою визначається наявністю утопізму.

Обґрунтовано, що в сенсі методології наукового знання неможливо провести абсолютну межу між утопією і соціальною наукою, у тому числі й стосовно можливості практичної реалізації утопічних проектів. Утопія не тільки близька до соціального знання, а й покладена в основу будь-якого теоретичного знання взагалі. З методологічного погляду утопічне соціальне проектування є принципово тотожним притаманному соціальним наукам конструюванню “ідеальних типів”.

4. Історико-логічний аналіз перших найсуттєвіших теоретичних розробок формування системи ідеального державного устрою дав змогу з’ясувати, що світоглядно-утопічні моделі системи політичної влади почали розвиватися одночасно з виникненням і розвитком європейської цивілізації, сформувавшись як найстародавніша теоретична модель державного управління. Міфологічні й християнські утопічні погляди можна охарактеризувати лише як своєрідну “передутопію”, де відсутній принципово важливий момент, притаманний справжній, розвиненій і артикульованій утопії: раціональна, технократично-практична розробка відповідних аспектів соціальної організації з метою досягнення всезагального щастя за допомогою використання державно-політичного механізму. Розвинену й повну утопію як теоретичну модель ідеальної держави першим “відкрив” Платон. Започаткована ним традиція була продовжена протягом наступних історичних епох, але переважно не в науково-теоретичній, а в літературно-художній формі й набула найбільш класичного вигляду в початковий період нового часу. Поряд із цим розроблялися й науково-теоретичні проекти ідеального державного устрою, що стали вирішальним кроком на шляху спроб реалізації утопії. Це знайшло вияв у працях і практичних надбаннях соціалістів-утопістів і теорії марксизму, де утопія вперше втрачає вигляд “чистої” фантазії, суто уявної теоретичної моделі суспільно-державного устрою і перетворюється у спробу теоретичного обґрунтування можливості або й неминучості появи суспільства, побудованого на утопічних засадах.

5. Виявлено характерні риси світоглядно-утопічних трансформацій “постіндустріального” (“інформаційного”) суспільства: по-перше, раціоналізація утопії – світоглядно-утопічний елемент стає необхідною компонентою соціальної технології реалізації влади, державного управління і навіть практичної політики; по-друге, втілюючись у практиці державного управління, утопія несподівано позбавляється властивих їй рис амбіційності; по-третє, не менш парадоксальним наслідком цього є розмивання меж не тільки між утопією і практикою, але й між утопією та антиутопією.

6. З’ясовано, що найскладнішим завданням соціальної технології і державного управління є досягнення відповідного балансу технократичної раціональності й етико-естетичного навантаження утопічної моделі. Найбільш яскраво це виявляється в період суспільних трансформацій. Утопічні уявлення в контексті соціальних реформ є комплексом ідей, що включає як положення раціонально-технократичного характеру, що стосуються соціальної технології пропонованих суспільних перетворень (інституційна організація влади, критерії добору керівних кадрів тощо), так і емоційно-мобілізуючі моменти (людське щастя, сенс життя, ідеальна держава, всезагальний добробут), завдяки яким програма реформ стає прийнятною для суспільства.

7. Визначено, що як ідеальний теоретичний зразок держави й державного управління світоглядно-утопічна модель може виконувати функції регулятивної утопії, тобто уявної моделі державного устрою, що не претендує на безпосереднє перетворення в соціальну реальність, але є свого роду точкою відліку в системі координат діяльності суб’єкта державної влади, з якою він співвідносить свою реальну політику, й тоталітарної утопії або утопічної ідеократії, що прагне бути безпосередньо втіленою в життя, підміняючи собою і містифікуючи реальну структуру суспільства, в якому вона панує.

8. Така ситуація створює додаткові ускладнення при зворотному переході від тоталітаризму до плюралістичного суспільства. Внаслідок цього, у разі спроби здійснення демократичної реформи тоталітарного суспільства, виникає значна вірогідність того, що адекватність політичного курсу фактично наявним суспільним реаліям буде втрачена. Врешті реформа перетворюється на спробу трансформувати одну утопію в іншу, “символічні локуси” утопічної ідеократії – в очікування “земного раю” у вигляді еклектичної сукупності “окремих зовнішніх виявів” іншого суспільного ладу. Найбільш яскравий приклад такої ситуації – перебіг і наслідки радянської “перебудови” часів правління М.Горбачова.

9. Розроблено оригінальну періодизацію новітньої політичної історії України, виходячи з динаміки змін у переважаючих світоглядно-утопічних моделях, що впливали на державну політику протягом 1991-2001 рр., а саме: І етап (серпень 1991 р. – січень 1992 р.) – проголошення державної незалежності; ІІ етап (січень 1992 р. – липень 1994 р.) – утопія “демократії” й “розбудови держави” під прапором “економічних реформ”; ІІІ етап (липень 1994 р. – червень 1996 р.) – утопія “радикальної економічної реформи” й реальна реструктуризація влади; IV етап (червень 1996 р. – до цього часу) – утопії “європейського вибору” й “владної вертикалі” за наявності реального економічного зростання.

10. Проведено на замовлення Центру інформаційно-правової допомоги органам місцевого самоврядування соціологічне дослідження “Україна на шляху до майбутнього: вплив ідеологічних чинників на особливості державної політики”, що дало можливість з’ясувати ступінь впливу утопічних феноменів на наявні політико-ідеологічні орієнтації сучасного українського суспільства; вивчити особливості, механізми й напрями впливу світоглядно-ідеологічних чинників на перебіг подій радянської “перебудови” й процес суспільної трансформації сучасної України. Отримані результати показали, що світоглядні орієнтири державного управління мають формуватися насамперед у “негативному”, а не конструктивному аспекті, тобто в сенсі вирішення фактично наявних проблем. Утопічний елемент при цьому має відігравати регулятивну й мобілізуючу роль і формуватися в етичних категоріях цінностей, не трансформуючись безпосередньо в конкретні заходи політичного курсу.

З урахуванням складності й багатогранності даної проблематики виникає необхідність продовження вивчення її в майбутньому. Перспективними напрямами подальшого дослідження цієї тематики мають стати: вивчення впливу утопічних феноменів на практику державного управління в умовах подальшого розвитку незалежної України; поглиблення дослідження впливу утопії на державне управління “постіндустріального” суспільства; здійснення порівняльного аналізу впливу утопії на державне управління в умовах сучасної України й “постіндустріального” суспільства тощо.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження можна висловити практичні пропозиції.

1. Здобутки історичного аналізу розвитку філософської, зокрема, утопічної думки з проблематики державного управляння можуть використовуватися при розробці навчальних курсів із загальнотеоретичних і світоглядних аспектів державно-управлінської діяльності для слухачів і аспірантів зі спеціальності “державне управління” при підготовці сучасних управлінських кадрів.

2. Теоретичні висновки дисертаційного дослідження є належним підґрунтям для оцінки рівня впливу утопії на діяльність суб’єкта влади й державного управління (практична можливість такого використання результатів дослідження доводиться зазначеним соціологічним дослідженням “Україна на шляху до майбутнього: вплив ідеологічних чинників на особливості державної політики”).

3. Методологічні засади дисертаційного дослідження можна застосовувати для оцінки ступеня утопічності програмних документів державної політики, насамперед з проблем визначення їх адекватності фактично наявним суспільним реаліям (практична можливість такого використання результатів дослідження підтверджена довідками про впровадження в чинне законодавство).

Публікації автора:

1. Руденко О.М. Державне управління постіндустріального суспільства: раціоналізація утопії та утопічність раціоналізму // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – О.: ОФ УАДУ: Оптимум, 2001. – № 6. – С. 58-67.

2. Руденко О.М. Політична утопія та утопія мистецтва: взаємозв’язок культури і влади в ХХ столітті // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 260-269.

3. Руденко О.М. Утопія як ідеальна модель системи державного управління // Командор. – 2002. – № 1. – С. 19-21.

4. Руденко О.М. Взаємозв’язок культури та влади в ХХ столітті // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 3 т. / Ред. кол.: В.І.Луговий (голов. ред.) та ін. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 2. – С. 430-433.

5. Руденко О.М. Утопія та реформи: радянська перебудова як історичне підґрунтя постсоціалістичних трансформацій в Україні // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 22 листоп. 2001 р. / Ред. кол. І.Курас (голова) та ін. – Л.: ЛФ УАДУ, 2001. – Ч. 1. – С. 142-146.

6. Руденко О.М. Соціальна утопія: минуле, сучасне, майбутнє // Ідея справедливості на схилі ХХ століття: Матеріали VI Харківських Сковородинівських читань. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – С. 248-250.

7. Руденко О.М. Утопічні моделі раннього християнства // Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти): Матеріали Міжнар. молодіж. наук.-практ. конф. (15-16 берез. 2001 р.). / Ред. кол.: С.А.Єрохін та ін. – К., 2001. – С. 336-338.

8. Руденко О.М. Утопія, фантастика, футурологія: проблема сутнісних меж // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. / Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов. – К.: Знання, 1999. – С. 99-108.

9. Руденко О.М. Елементи утопізму у світових релігіях (на прикладі античності та раннього християнства) // Вісн. Київ. ін-ту “Слов’ян. ун-т”. – 2001. – № 10. – С. 147-150.

10. Бакаєв Ю.В., Руденко О.М. Ідеологічні орієнтації державних службовців // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Моногр. / М.І.Мельник (кер. авт. кол.), Ю.В.Бакаєв, Т.Е.Василевська та ін. – К.: Норма-прінт, 2002. – С. 42-52.

11. Руденко О.М., Мельник А.М. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в ході адміністративної реформи // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Моногр. / М.І.Мельник (кер. авт. кол.), Ю.В.Бакаєв, Т.Е.Василевська та ін. – К.: Норма-прінт, 2002. – С. 129-137.