У висновках викладений теоретичний матеріал узагальнюється у таких положеннях: 1. При розумінні категорії “соціальна відповідальність” доцільно виходити з таких аспектів: відповідальність як соціальна категорія відображає двосторонній зв’язок між індивідом і суспільством, членом якого він є, відповідно до встановлених нормативів поведінки. У зв’язку з цим відповідальність може розглядатися у двох аспектах: відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивідів; відповідальність як реакція особи на вимоги суспільства; реалізація юридичної відповідальності має на меті, по-перше, захист свобод і прав особи, а, по-друге, належну охорону правопорядку від правопорушень. 2. Заперечуючи проти одностороннього підходу в юридичній науці щодо розгляду правопорушення з позиції підстави юридичної відповідальності, видається доцільним розмежовувати правопорушення як порушення норми права та правопорушення як підставу юридичної відповідальності. 3. Серед різноманітних критеріїв класифікації юридичної відповідальності пропонується виділити основний – за характером санкцій, оскільки саме він включає і галузевий характер окремих видів відповідальності, і відповідний характер застосування санкцій, а також є найбільш оптимальним і доцільним з огляду на практику реалізації юридичної відповідальності. 4. Юридичну відповідальність доцільно розглядати як комплексну категорію, яка має добровільну і державно-примусову форми реалізації. Добровільна форма реалізації – це спосіб закріплення юридичного обов’язку дотримуватися і виконувати вимоги права, що реалізується у правомірній поведінці суб’єктів права, яка заохочується або схвалюється державою, а державно-примусова – це закріплення юридичних обов’язків правопорушника підлягати осуду з боку держави, через обмеження матеріального, правового або особистісного характеру при реалізації конкретних суб’єктивних прав. 5. Об’єктом впливу діяльності правоохоронних органів в процесі реалізації охоронної функції держави є поведінка учасників правопорядку, яка може бути як правомірною, так і протиправною. Для діяльності даних органів характерна боротьба з фактичними правопорушеннями окремих осіб, до яких застосовуються державно-запобіжні заходи. Це так звана юрисдикційна (правоохоронна) діяльність, що завжди здійснюється у межах конкретних правовідносин, які пов’язані з притягненням осіб, що порушили правопорядок, до юридичної відповідальності. |