Таким чином, у результаті проведеного дисертаційного дослідження були отримані наступні висновки й до захисту запропоновані такі положення: 1. Основною інтегруючою ланкою наукових досліджень із питань сталого розвитку територій різного ієрархічного рангу, а також розробки глобальної, національних, регіональних і локальних стратегій сталого розвитку, є суспільна географія, що дозволяє забезпечити необхідну комплексність і просторово-часову прив'язку таких досліджень до конкретних географічних об'єктів. 2. Концепція сталого розвитку є об'єктивним баченням майбутнього світової системи, реальною й необхідною передумовою життєдіяльності суспільства. Сталий розвиток розуміється як конструктивний процес керованої коеволюції - взаємообумовлених змін людства й природи в розумінні побудови на основі певної кількості конструктивних елементів відповідної моделі сталого розвитку, у якій поєднуються 4 ключових аспекти - екологічний, економічний, соціальний й інституціональний. 3. Об'єктом реалізації сталого розвитку транскордонного регіону є складна територіальна соціально-економічна система, що включає сукупність взаємозалежних природних і соціальних компонентів і є синергетичним втіленням продуктивних сил, має властиву їй ціль розвитку й здатність до самоорганізації. Для забезпечення ефективного керування сталим розвитком транскордонних територій необхідним є комплексне наукове обґрунтування ключових аспектів їхнього функціонування, зокрема методами суспільно-географічного аналізу й моделювання. 4. Суспільно-географічний аналіз транскордонних територій (єврорегіонів) доцільно проводити на основі: оцінки геопросторових характеристик (просторової компактності, просторово-поселенської компактності, специфічного прикордонного сухопутного й приморського положення) державних територій як загальних передумов здійснення транскордонного співробітництва; на основі концептуальної класифікаційної моделі транскордонних територій Європи та України. 5. Суспільно-географічний аналіз європейських й українських єврорегіонів показав різноманіття пріоритетних сфер транскордонного співробітництва, організаційно-управлінських форм, коливання рівнів соціально-економічного розвитку. Головною проблемою залишається відсутність базових документів - спільних стратегій сталого розвитку транскордонних територій. Специфіка географічного положення змушує прикордонні регіони використовувати потенціал транскордонного співробітництва при забезпеченні позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку й вирішенні транскордонних екологічних проблем, а також при подоланні негативних тенденцій, що виникають внаслідок наявності державного кордону. Особливою проблемою є недосконалість просторово-функціональних структур українських єврорегіонів, що актуалізує проблему їхньої оптимізації. 6. Єврорегіон Слобожанщина є інноваційною формою транскордонного співробітництва на російсько-українському кордоні, його створення - це наслідок об'єктивної потреби забезпечення сталого розвитку прикордонних територій Харківської і Бєлгородської областей, а також вирішення цілого комплексу соціально-економічних й екологічних проблем, що мають транскордонний характер, зокрема розвиток транспортно-комунікаційної інфраструктури, узгодження еколого-природоохоронної політики, розвиток торгово-економічних, соціально-культурних зв'язків, співробітництво в сфері науки, освіти, охорони здоров'я й правопорядку. Актуальною постала потреба детального й комплексного дослідження економічних, соціальних, екологічних і загальних геопросторових передумов сталого розвитку єврорегіону на основі суспільно-географічного моделювання сталого розвитку єврорегіону Слобожанщина. 7. Основним результатом дослідження сталого розвитку Харківсько-Бєлгородського транскордонного регіону на основі запропонованого алгоритму суспільно-географічного моделювання є система описових (концептуальних класифікаційних, понятійних структурно-логічних) і аналогових (математичних, статистичних, картографічних) моделей. Обґрунтовано методику розрахунку значень індикаторів сталого розвитку транскордонних територій і визначення рівня їхнього взаємозв'язку, які використані на прикладі єврорегіону Слобожанщина. 8. На основі рангово-класифікаційної моделі, а також системи аналітико-тематичних і синтетичних статико-динамічних картографічних моделей адміністративних територій єврорегіону Слобожанщина, побудованих за значеннями компонентних та інтегральних індикаторів сталого розвитку, були виділені наступні класи територій (групи районів): 1) полюси відносної сталого розвитку, 2) центр активізації сталого розвитку, 3) ареали позитивних трансформацій, 4) стагнаційно-проблемні ареали, 5) глибоко-депресивні ареали. 9. Обґрунтовано оптимальну модель просторово-функціональної організації єврорегіону Слобожанщина, відповідно до якої виділені 4 функціональні типи геопросторової конструкції - екоструктура, агроструктура, урбоструктура й транспортно-комунікаційна інфраструктура. Запропоновано включення до активної частини єврорегіону територій навколо однієї головної осі розвитку (Харків - Бєлгород - Старий Оскол) і двох другорядних (Харків - Балаклія - Ізюм і Старий Оскол - Валуйки - Ізюм). Таке просторове сполучення охоплює геоекологічну основу життєдіяльності соціуму прикордонних областей - межиріччя Сіверського Дінця й Червоного Оскола у поєднанні з найбільш урбанізованими й економічно високо розвинутими територіями. Узагальнюючи вище викладене, варто сказати, що поставлені головна мета й завдання даного дисертаційного дослідження виконані повною мірою. Запропоновані положення мають інноваційне спрямування, а також певне теоретико-методологічне й практичне значення, представляють деякий внесок у теорію й методологію суспільної географії, особливо в контексті розширення її об'єктно-предметної сфери. Результати дослідження вже упроваджені в навчальний процес підготовки бакалаврів і магістрів соціально-економічної географії в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, що однозначно характеризує позитивну спрямованість виконаної роботи. |