1. Територія з КЕС – це територія з високим рівнем забруднення та порушенням процесів природного середовища, що має особливий характер використання та природокористування. Вона характеризується виникненням значних і слабокомпенсованих змін ландшафтів, де відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів (в т.ч. генофонду), унікальних природних об'єктів, погіршуються умови проживання населення. Територія з КЕС має такі особливості: 1) вищий, порівняно з іншими територіями, рівень забруднення довкілля; 2) порушення основних процесів природного середовища; 3) особливий характер використання території; 4) специфічний характер природокористування; 5) обмежені можливості рекреаційного використання. 2. Принципами виникнення територій з КЕС є наступні: а) порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини. Процес взаємодії природи і господарської діяльності людини залежить від характеру їх зв'язків та розвитку екологічної інфраструктури. Рівень ефективності її функціонування визначає стан забруднення довкілля; б) територіальності. У формуванні територій з КЕС мають місце регіональні особливості, пов'язані з неоднаковою дією природних, антропогенних і природно-антропогенних чинників; в) недостатнього наукового обґрунтування природокористування. Науково обґрунтоване природокористу-вання передбачає: раціональне ресурсоспоживання, конструктивне перетворення природи, відтворення природних ресурсів, охорону середовища проживання й природних ресурсів, управління й моніторинг. При необґрунтованому нераціональному природокористуванні, коли вплив людини на природу призводить до підриву її відтворювальних здатностей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля промисловими викидами й отрутохімікатами, зниження або знищення оздоровчих і естетичних якостей природи, виникають території з КЕС; г) порушення екологізації виробництва. Даний принцип полягає в розробці та впровадженні у виробництво таких технологій, які за максимально високої якості продукції змогли б забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природі, кругообігу речовин і енергії, не забруднюючи навколишнє середовище. Екологізація виробництва має забезпечувати економні витрати сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення нових технологічних систем, що забезпечують маловідходне і безвідходне виробництво, замкнуті цикли водоспоживання, утилізацію відходів; д) незбалансованого стійкого розвитку території. Проведення заходів з екологізації виробництва дозволяє зменшити забруднення довкілля і встановити комплексно-пропорційний розвиток території. При порушенні цієї рівноваги виникає територія з КЕС. 3. Фактори виникнення територій з КЕС можна поділити на три групи: природні, антропогенні та природно-антропогенні. До природних належать географічні особливості місцевості (рельєф, клімат, наявність водних джерел, лісових масивів, типи ґрунтів тощо) та небезпечні природні явища. До них відносять геологічно небезпечні явища (зсуви, карст, ерозія, підтоплення території, абразія, просідання землі), метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани, смерчі, шквали, суховії тощо), природні пожежі (лісових масивів, торфовищ). До антропогенних факторів належать структура промислового виробництва і стан екологічної інфраструктури; висока сільськогосподарська освоєність та розораність території; підвищена концентрація населення і збільшення кількості транспортних засобів; будівництво промислових об’єктів з недостатнім розвитком екологічної інфраструктури; забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод; накопичення відходів та зниження обсягів їх використання; використання науково-технічного прогресу без врахування можливих негативних наслідків для навколишнього середовища. До природно-антропогенних – виникнення аварій і катастроф на потенційно небезпечних виробництвах. 4. Методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з КЕС передбачають наступні етапи аналізу: 1) виявлення територій з КЕС; 2) визначення принципів і факторів виникнення територій з КЕС; 3) аналіз факторів виникнення територій з КЕС; 4) вивчення геопросторової організації територій з КЕС; 5) розробку основних напрямків відновлення територій з КЕС. На першому етапі для визначення екологічного статусу та виявлення територій з КЕС використовуємо наступні групи показників: 1) структура використання земельного фонду; 2) структура використання водних ресурсів; 3) структура промислового виробництва; 4) структура сільськогосподарського виробництва; 5) екологічний стан повітряного басейну; 6) екологічний стан вод; 7) екологічний стан ґрунтів. На другому етапі виявляємо принципи (порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини; територіальності; недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території) та фактори (природні, антропогенні, природно-антропогенні), що зумовлюють виникнення територій з КЕС. На третьому етапі детально аналізуємо фактори виникнення територій з КЕС в регіоні, який досліджується. Четвертий етап містить вивчення геопросторової організації територій з критичною екологічною ситуацією. Проводимо системно-структурний аналіз використання територій з КЕС. На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення повітря та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території, рівня сільськогосподарського використання території, стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів проводимо групування районів з КЕС та виділяємо групи районів. На п’ятому етапі розробляємо концептуальні засади відновлення територій з КЕС. 5. Виникнення територій з КЕС в Київській області зумовлено рядом факторів (природних, антропогенних та природно-антропогенних). До природних факторів належать такі її географічні особливості, як знаходження в межах двох фізико-географічних областей – Київського і частково Чернігівського Полісся, а також Дністровсько-Дніпровської і Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Розташування Поліської низовини в північній частині області веде до розвитку процесів заболочення території; Придніпровської височини на південному-заході – інтенсивних ерозійних процесів. В результаті господарської діяльності активізуються або виникають небезпечні природні явища (стихійні лиха), які накладаються на географічні особливості місцевості та сприяють виникненню територій з КЕС. До природних (стихійних) лих, характерних для території Київської області, належать: геологічні небезпечні явища (зсуви, підтоплення території, просідання землі); метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани, смерчі, шквали); природні пожежі (лісових масивів, торфовищ). Одним з визначальних антропогенних факторів формування територій з КЕС в Київській області є висока доля електроенергетики, хімічної та нафтохімічної, целюлозно-паперової промисловості в структурі промислового виробництва і недостатній рівень розвитку екологічної інфраструктури. Висока сільськогосподарська освоєність (64,2%) і розораність (48,6%) території призводять до виникнення стійкої тенденції деградації ґрунтового покриву. Висока концентрація населення в містах, селищах та інших населених пунктах, розміщення промислових комплексів та об’єднання їх в єдину структуру внаслідок будівництва транспортних мереж, ліній електропередач є факторами високого рівня техногенної фрагментації територій з деформацією границь та структури більшості ландшафтних систем. Це, в свою чергу, сприяє виникненню територій з КЕС. Лише незначна кількість промислових підприємств області впроваджують нові прогресивні технологічні процеси та проводять утилізацію відходів. До природно-антропогенних факторів виникнення територій з КЕС належить виникнення аварій та катастроф на потенційно небезпечних виробництвах. Відносно раптове порушення технологічних систем потенційно небезпечних виробництв спричиняє особливо тяжкі наслідки через вплив на середовище, людину й господарські об’єкти. На території області розташовано 272 потенційно небезпечних об’єкти. Найбільший вплив на навколишнє природне середовище області мала аварія на Чорнобильській АЕС. 6. Київська область – одна з найбільш постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Головним дозоутворюючим радіонуклідом на переважній більшості забруднених територій є Cs137. Основні проблеми у забруднених регіонах полягають у необхідності: забезпечення населення чистими продуктами харчування; дезактивації найбільш забруднених ділянок; реорганізації лісокористування. Значний вплив на забруднення навколишнього природного середовища мають відходи виробництва і споживання, непридатні до використання хімічні засоби захисту рослин (пестициди і отрутохімікати), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти. 7. На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення повітря та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території, рівня сільськогосподарського використання території, стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів на території Київської області проведено групування районів з критичною екологічною ситуацією та виділено 5 груп районів: Північну, Центральну, Західну, Східну та Південну. Площа Північної групи районів (Іванківський та Поліський адміністративні райони) складає 17,4% від загальнообласної. Доля даної групи районів у виробництві промислової та сільськогосподарської продукції дуже незначна. Північна група районів найбільше постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (26,8% території займає зона відчуження, а площа радіоактивно забруднених земель – 22,7%). Тому основні проблеми подальшого використання територій з КЕС даної групи районів полягатимуть у відновленні радіаційно забруднених територій, залученні їх до господарської діяльності; перепохованні частини радіоактивних і токсичних відходів Київської області в національному сховищі РАВ на території зони відчуження. Центральна група районів (Вишгородський, Броварський, Києво-Святошинський, Бориспільський, Обухівський та Васильківський адміністративні райони) займає 26,7% території області. Водозабір даної групи районів складає 80,6% від обласного. Центральна група районів виробляє більшу частину промислової продукції області (60,9%) та 37,9% продукції сільського господарства. Тут зберігаються майже всі відходи області (90,6%) та 13,9% пестицидів і отрутохімікатів. 32,9% площі Центральної групи районів припадає на радіоактивно забруднені землі. Поверхневий скид даної групи районів складає 94,7% обласного; на неї припадає майже весь обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (89,8%). Відновлення територій з КЕС даної групи районів полягатиме у зменшенні викидів шкідливих речовин в атмосферу, розширенні використання відходів виробництва і споживання, очищенні стічних вод та відновленні радіаційно забруднених земель. Площа Східної групи районів (Баришівський, Згурівський, Яготинський та Переяслав-Хмельницький адміністративні райони) становить 14,3% від обласної. Східна група районів виробляє 16,1% сільськогосподарської продукції області. На території даної групи районів радіаційно забруднені землі відсутні. В Східній групі районів значну увагу слід приділити питанням забезпечення належного стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів (25,2% від обласних), який в більшості випадків незадовільний, та збільшенню обсягів уловлених на очисних спорудах забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (на очисних спорудах уловлено лише 21,8% до утворених). До складу Західної групи районів входять Бородянський, Макарівський та Фастівський адміністративні райони. Її площа становить 11,5% від обласної. Західна група районів виробляє 7,0% промислової продукції та 4,9% продукції сільського господарства області. 15,8% території даної групи районів забруднені радіоактивними елементами. Тут зберігається 8,3% обсягів пестицидів і отрутохімікатів. Основні проблеми відновлення та використання територій з КЕС даної групи районів полягають в ефективній експлуатації існуючих та будівництві нових об'єктів екологічної інфраструктури; відновленні земель, забруднених радіоактивними елементами; зменшенні долі забруднених стічних вод в поверхневому скиді даної групи районів (28,4%). Південна група районів (Білоцерківський, Богуславський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський та Тетіївський адміністративні райони) займає 30,1% площі області. Водозабір Південної групи районів складає 4,9% від обласного. Дана група районів виробляє більшу частину продукції сільського господарства області (40,4%) та 28,1% обсягів продукції промисловості. Площа земель забруднених радіонуклідами становить 22,5% від загальної земельної площі. Тут зберігається 46,4% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 7,4% загальної фактичної маси відходів. На дану групу припадає 6,8% обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Особливої актуальності при подальшому використанні територій з КЕС в Південній групі районів набувають питання збереження родючості ґрунтів, раціонального використання сільськогосподарських угідь, повернення до господарського використання радіаційно забруднених земель, забезпечення належного рівня зберігання пестицидів і отрутохімікатів. 8. Визначені основні напрямки відновлення та раціонального використання територій з КЕС. Під відновленням територій з КЕС розуміємо комплекс заходів з ліквідації або зменшення (пом’якшення) наслідків для навколишнього середовища і людини впливу шкідливих забруднюючих речовин, створення соціально-економічного середовища, яке дозволило б забезпечити поновлення екологічного балансу і зменшення забруднення від функціонування господарського комплексу на цих територіях. Виділяють три основні напрямки відновлення територій: економічний, соціальний та екологічний. До основних принципів відновлення територій з КЕС в області належать: 1) цілеспрямована політика відновлення територій з КЕС має лежати в сфері державних інтересів і пріоритетів на всіх рівнях управління; 2) пріоритетне інвестування програм відновлення територій з КЕС; 3) найповніше поєднання інтересів господарських суб’єктів області з інтересами її населення; 4) впровадження в практику управлінської діяльності принципів програмно-цільового підходу та розробки відповідних цільових комплексних програм. При подальшому використанні територій з КЕС в Київській області необхідно: проводити активну реабілітацію радіаційно забруднених земель та залучати їх до господарської діяльності; зону відчуження використовувати для перепоховання частини наявних радіоактивних і токсичних відходів області; розвивати екологічну інфраструктуру та ефективно експлуатувати її об’єкти; уникати екологічно небезпечного напряму інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зберігати родючість ґрунтів; забезпечити правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; забезпечити належний стан зберігання пестицидів і отрутохімікатів; розвивати НТП за рахунок пріоритету галузей глибокої та кінцевої переробки і високої наукоємності. |
