У дисертаційній роботі виконано дослідження суспільно-географічних аспектів політичної поведінки населення реґіону в умовах побудови громадянського суспільства в Україні. На підставі проведених на прикладі Львівської області досліджень отримано такі висновки та результати: 1. Політична поведінка населення є новою категорією для національної суспільно-географічної науки. Відповідно, актуальним питанням є обґрунтування політичної поведінки населення як об'єкта дослідження суспільної географії та розробка науково-теоретичних та методичних основ її дослідження із використанням основних положень зарубіжної науки, яка має набагато більший досвід подібних досліджень. 2. Політичну поведінку не слід ототожнювати із політичною діяльністю. Відмінність між цими категоріями полягає у функціональних особливостях процесів, які вони описують. У той час, як політична діяльність спрямована на досягнення певної цілі із використанням доступних засобів і є «суб'єкт-об'єктним» процесом, політична поведінка є взаємодією суб'єкта із середовищем, у тому числі і з іншими суб'єктами, яка не обов'язково має конкретну ціль, а часто визначається конкретною ситуацією. 3. Обґрунтовано, що політичну поведінку населення у суспільно-географічному дослідженні слід розглядати у двох аспектах: як взаємодію населення певної території із середовищем, яка проходить у рамках політичної сфери суспільства і є рушійною силою її територіальної організації; як специфічну політичну функцію території. Предметом суспільно-географічного дослідження політичної поведінки населення є її чинники, форми та особливості територіальної організації. запропоновано виділяти такі форми територіальної організації політичної поведінки як політико-географічний пункт, центр, ядро, вузол, субрайон. 4. Запропоновано суспільно-географічну класифікацію чинників політичної поведінки населення основною ознакою якої є територіальне охоплення. Виділяються чотири групи чинників – глобальні, загальнодержавні, реґіональні та локальні, – відповідно до чотирьох територіальних рівнів середовища політичної поведінки. Виявлено, що найсуттєвіший вплив на формування політичної поведінки населення регіону мають регіональні історико-географічні, етнодемогеографічні чинники. Постійно зростає роль інформаційних чинників. 5. Шляхом аналізу територіальної структури політичної поведінки населення Львівської області виявлено ряд особливостей територіальної організації різних її форм. Встановлено, що електоральна активність населення реґіону знижується у напрямі від міст до сільської місцевості і від центральної та східної частини реґіону до південної та західної. Найвища електоральна активність характерна для других турів президентських виборів. 6. За результатами проведених досліджень встановлено, що хоча у Львівській області загалом переважають праві електоральні орієнтації, у ряді адміністративних районів спостерігається значна підтримка на виборах представників інших політичних сил. Досить високий рівень центристських електоральних орієнтацій характерний для периферійних районів, а лівих – для високоурбанізованих районів та м. Львова. Помітною є різниця у електоральних орієнтаціях північної та південної частини реґіону. На основі статистичних даних у межах реґіону виявлено суттєву територіальну диференціацію участі населення у політичних партіях. Встановлено. що партійні орієнтації населення реґіону вирізняються суттєвою невідповідністю із електоральними орієнтаціями, насамперед щодо центристських політичних сил. Виявлено, моноцентричний характер участі населення реґіону у масових акціях протесту (підтримки), що виражається у концентрації більшості масових акцій політичного і соціально-економічного характеру в обласному центрі. 7. На основі інтегральних індексів політичної поведінки населення та результатів кластерного аналізу виділено чотири субрайони політичної поведінки населення Львівської області – Північно-Східний, Центральний, Південно-Західний та Центрально-Східний, а також місто Львів як макроядро політичної поведінки. Кожен із виділених районів характеризується відносно однорідним набором чинників формування політичної поведінки, особливими її рисами, а також має центри (ядра) політичної поведінки. 8. Виявлено проблеми, які існують на сучасному етапі розвитку політичної поведінки населення в Україні – нераціональний характер нарізки виборчих округів та дільниць, низький рівень розвитку партійної системи, моноцентричний характер протестної активності населення та ін. Запропоновано шляхи вирішення названих проблем. У контексті реформування політичної системи, зокрема електоральної, а також адміністративно-територіального устрою та системи місцевого самоврядування, виділено основні тенденції розвитку політичної поведінки населення Львівської області та здійснено спробу спрогнозувати її стан до закінчення актуального електорального циклу |