1. Адміністративно-територіальний устрій країн і регіонів розглядається як складний суспільний, суспільно-географічний феномен. Суспільно-географічне дослідження АТУ є порівняно новим, але дуже актуальним в наш час напрямом наукової діяльності і вимагає побудови відповідної методологічної та методичної бази. Завдання суспільної географії полягає у визначенні таких адміністративно-територіальних утворень, які характеризуються природною, розселенською, соціо-господарською цілісністю і є самодостатніми стосовно власного соціально-економічного розвитку і задоволення потреб населення. 2. Необхідність вдосконалення АТУ постає перед країною в період важливих суспільно-політичних перетворень, спрямованих на досягнення вищого рівня соціально-економічного і культурного розвитку. Сьогодні таке завдання постало перед Україною, адже існуючий АТУ успадкований від централізованого ладу і характеризується численними недоліками. 3. В суспільно-географічному розумінні АТУ являє собою важливу складову раціональної територіальної організації суспільства. Рівнями ієрархії територіальних систем, перспективними щодо створення адміністративних рівнів, є регіональний, субрегіональний, кущовий, локальний (рівень сільської територіальної громади). 4. Розроблена методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні. В основу методики покладений факторно-критеріальний підхід, суть якого полягає в побудові системи суспільно-географічних критеріїв, факторів і показників, якою необхідно керуватися при оптимізації АТУ. Загальними критеріями оптимізації АТУ є ефективність державного управління і самоврядування і збалансованість площі і населення адміністративних одиниць; критеріями безпосередньої реалізації – соціально-економічна самодостатність АТО; відповідність зонам обслуговування. Соціально-економічне районування і регіоналізація відіграють інтегруючу роль, зв’язуючи в єдине ціле перелічені критерії і фактори та їх територіальне поєднання. 5. В основу суспільно-географічного дослідження АТУ має бути покладений диференційований підхід: для кожного рівня територіальної організації влади відповідно до їх головного призначення і цільових настанов існують власні критерії і фактори формування. Основним критерієм визначення низового (базового) рівня управління є соціально-економічна самодостатність; для середнього рівня АТУ визначальним критерієм є відповідність зонам обслуговування населених пунктів. 6. Для дослідження мікрорегіональної соціально-економічної самодостатності та механізмів її забезпечення шляхом АТР нами запропоноване типологічне групування низових територіальних громад за напрямками: громади, що потребують укрупнення; громади, які можна рекомендувати до розукрупнення; громади, які відповідають сучасним вимогам соціально-економічної самодостатності (стабілізація). В основу групування покладений комплекс показників, які в сучасних умовах характеризують фактори соціально-економічної самодостатності і є діагностичними для прийняття рішення про необхідність трансформації АТУ: кількість населених пунктів; середня відстань між поселеннями; густота населення; тип геодемографічного процесу; демографічне навантаження; рівень соціального розвитку; бюджетна забезпеченість; кількість соціально-економічних центрів. 7. При визначенні АТО середнього рівня головним інструментом є субрегіоналізація обласного регіону. Визначення субрегіональних адміністративних центрів рекомендовано проводити за допомогою рангової оцінки сучасних райцентрів за показниками людності, транспортно-географічного положення, економічного потенціалу, рівня соціального розвитку, кількості міжрайонних функцій. 8. Розроблена концепція адміністративно-територіального реформування обласного регіону і загальна таксономія нового АТУ України: регіон (край), округ, муніципалітет, громада. 9. Питання формування і становлення цілісних АТО потребують аналізу територіальних вимірів дії суспільно-географічних факторів, які впливають на АТУ обласного регіону. В Одеській області на субрегіональному рівні найбільший вплив мають природні, економіко-географічні (приморсько-фасадна структура господарства, сільськогосподарські райони), соціально-політичні фактори, субрегіональні відмінності розселення; на низовому - історичні, соціально-географічні (розселенський, обслуговуючий), етнонаціональний фактори. 10. На основі розробленої методики було проведене суспільно-географічне дослідження і розроблені практичні рекомендації щодо АТР Одеського обласного регіону. Пропонується утворити 1 муніципалітет регіонального рівня (Одеський); 8 округів, 5 муніципалітетів окружного рівня; 40 муніципалітетів (локального рівня); 255 територіальних громад. | 