1. Значні структурні зміни у світовому господарстві кінця ХХ ст. пов’язані з «революцією послуг» та перетворенням сфери послуг на провідну у розвинених країнах світу. Суспільні трансформації зумовили необхідність поглибленого наукового дослідження сфери послуг і формування напрямку суспільної географії – географії сфери послуг – науки, що вивчає територіальну організацію сфери послуг. 2. Наукове дослідження сфери послуг базується на сукупності парадигм, теорій, концепцій. З позицій суспільної географії першочерговий інтерес мають ті, що вивчають просторову організацію сфери послуг. Розвиток постіндустріального суспільства обумовлює необхідність подальшого поглиблення теоретичних положень, розроблених географічною наукою. Прийнявши за основу загальні принципи комплексного конструктивно-географічного підходу, нами запропоновано загальну методичну схему проведення суспільно-географічного дослідження сфери послуг регіону та методику складання паспортів кластерів послуг ЦО. 3. Сфера послуг характеризується складною структурою, багатофакторністю взаємозв’язків, ієрархічною організацією. Рушійним чинником розвитку сфери послуг є потреби, які визначають стратегію, цілі, механізми, результати діяльності. Кожному рівню ієрархії потреб відповідають певні послуги. На різних регіональних рівнях задоволення потреби одного ієрархічного рівня має свою специфіку. 4. Сфера послуг – потужна комунікативна складова глобалізаційного процесу. Виникнення глобальних виробників і споживачів послуг, створення глобальних каналів реалізації послуг – фактори, що визначають розвиток індустрії послуг на сучасному етапі. В подальшому, «глобальні» послуги споживачі отримуватимуть за відсутності безпосередніх контактів з виробником, а традиційні послуги, що мають локальний характер, будуть вносити зміни у структуру геопростору. 5. У структурі національного господарського комплексу сфера послуг є домінуючим сегментом, що динамічно розвивається: збільшується виробництво послуг, ускладнюється їх структура. Одним із пріоритетних завдань розвитку сфери послуг вважаємо необхідність усунення значних регіональних диспропорцій виробництва та реалізації послуг, що склались в Україні. 6. Посилення тенденцій до інтеграції сервісної діяльності, її локалізації та територіальної концентрації призводить до формування функціональних груп послуг (елементарних, простих, складних), об’єднаних спільною метою комплексного обслуговування споживачів. Тенденції міжгалузевої інтеграції зумовлюють формування міжгалузевого комплексу послуг регіону. МКП регіону – це багатогалузевий функціональний комплекс з надання послуг, обслуговування потреб населення і господарства регіону. Нами здійснено структуризацію МКП, визначено його таксономічні рівні: сектори, класи, підкласи, види послуг, а також зв’язки між ними, на основі яких послуги об’єднані у функціональні групи. Виділені у компонентно-функціональній структурі види послуг – стрижнева основа системного взаємоузгодження КВЕД, що має статус державного стандарту, із запропонованою функціональною класифікацією. 7. На основі комплексної оцінки факторів, що визначають характер та асортимент послуг, нами розроблено типізацію центрів обслуговування регіону, яка включає 1513 ЦО ІІ – VIII рангів. У формуванні ієрархії ЦО Вінниччини простежується дія загальних принципів організації системи обслуговування, викладених В. Кристаллером та А. Льошем у теорії центральних місць. 8. Кластери послуг виступають головними характеристиками ЦО різних рангів. Кластер послуг ЦО представляє комплекс послуг заданого рівня. Головна ознака – функціональна: кластер об’єднує різні види послуг, незалежно від їх галузевої приналежності. Головний критерій – повнота набору послуг, що залежить від наявності послуг з різною періодичністю попиту. Таким чином, замість галузевих підходів до формування ієрархічних рівнів ТСО (національного, регіонального, локального та ін.), визначальним стає функціональний підхід. При розробці моделей ТСО різних ієрархічних рівнів слід орієнтуватись на оптимальний перелік послуг, який існує для ЦО кожного рангу. 9. У Вінницькій області визначені ТСО наступних рівнів: регіональна (1), субрегіональні (7), мікрорегіональні (22), локальні (45), місцеві (236), первинні (817). З позицій суспільної географії досліджені регіональна, субрегіональні (Центральна, Могилів-Подільська), мікрорегіональні (Бершадська, Чернівецька) ТСО. Встановлено основні закономірності функціонування РТСО: просторова суперпозиція зон обслуговування ЦО різних рангів, відповідність територіального малюнку сфери послуг системі розселення і шляхам сполучення, формування мереж обслуговування, прояв ефекту урбанізації, екологічна територіальна диференціація. Наявність стійких трудових, організаційно-господарських, торговельних, культурно-побутових зв’язків між Вінницею та поселеннями ближнього поясу дає підстави прогнозувати формування Вінницької агломерації. 10. Проведене тематичне одноразове опитування жителів Вінницької області підтвердило, що у територіальній організації сфери послуг регіону існує помітна диференціація у доступності послуг, рівні та якості обслуговування залежно від рангу ЦО, ступеня сформованості кластерів послуг ЦО. |