1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення одного з актуальних питань судово-медичної антропології: визначення загальних фенотипічних ознак людини за структурною організацією під’язикової кістки. 2. Комплексне застосування сомато- і краніометричного, анатомічного, рентген-морфологічного, рентген-остеометричного, гістологічного методів, одно- та багатомірного статистичного аналізів дозволило за структурною організацією під’язикової кістки вирішити питання видової, статевої і вікової належності, а також ідентифікувати краніотип, форму обличчя та соматометричний статус людини. 3. Встановлено, що фактор видової належності під’язикової кістки пов’язаний у людини з “H”,”D”,”B”-подібною формою (36,5%), кутом (20-300) відходження і напрямком великих рогів дозовні, асиметрією (40,0%) кістки, відсутністю додаткових члеників малих рогів, типом з’єднання (симфіз) тіла та великих рогів (95%); у корови - з “V”-подібною формою кістки (100%) та наявністю язикового відростка тіла; у свині - з медіальним напрямком кінців великих рогів та будовою дистальних члеників у вигляді зв’язки; у собаки - з суглобовим типом з’єднання тіла та великих рогів. 4. Статевий диморфізм під’язикової кістки чітко опосередкований анатомічними та рентгенограм-метричними ознаками: 4.1. під’язикова кістка осіб чоловічої статі характеризується масивністю, виразністю горбиків в місцях прикріплення м’язів (61,9%), “U”-, “D”- подібною формою та високою часткою (65,6%) асиметрії хрящових кінців великих рогів; під’язикова кістка осіб жіночої статі - грацильністю, слабо вираженою горбистістю в місцях прикріплення м’язів, “V”-подібною формою (42,8%) та анізометрією (85,7%) хрящових кінців великих рогів; 4.2. фактор статі в жіночій вибірці пов’язаний зі значенням довжини кісткової частини великих рогів та діагоналі від середини нижнього краю тіла кістки до середини кісткової частини великих рогів (Р<0,001); в чоловічій - зі значенням відстані між точками на внутрішніх краях кісткової частини великих рогів під’язикової кістки (Р<0,001). 5. Поперечно-поздовжній індекс голови в популяції населення Івано-Франківської області складає: при брахікранії - більш як 81,0%, при мезокранії - 76,5%-80,5 %, при доліхокранії - менш як 76,0%; індекс обличчя при ейрипрозопії - менш як 90,9%, при мезопрозопії - 91,0%-112,9%, при лептопрозопії - більш як 113,0%. 6. Для ейрипрозопії при брахі- та доліхокранії діагностичними визначено загальну висоту та середню ширину обличчя, при мезокранії - виличний діаметр та середню ширину обличчя (0,37. Вперше, на основі рентген-морфологічної та мікроструктурної організації під’язикової кістки виявлено і класифіковано групи вікової градації симфізиального хряща великих рогів: А - відсутні прояви старіння (до 25 років); Б - початкова фаза старіння (26-33 роки); В - чіткі прояви старіння (34-60 років); Г - різко виражені ознаки старіння (61-89 років). 9. Розроблена нами методика відтворення статі, віку, краніо- і соматотипу та форми обличчя людини, що базується на інтегративній оцінці факторних критеріїв структурної організації під’язикової кістки, значно підвищить результативність та об’єктивність судово-медичних експертиз кісткових рештків загиблої особи. |