1. Судово-медична диференційна діагностика раптової смерті від гострої ішемічної хвороби серця та отруєнь алкоголем із врахуванням патоморфологічних і біофізичних змін регіональних лімфатичних вузлів серця, як показників його патологічних станів, потребує подальшої наукової розробки. 2. При смерті від гострої ішемічної хвороби серця серед патоморфологічних ознак в регіональних лімфатичних вузлах визначалось збільшення їх загальної площі до 6,6% за рахунок збільшення площ усіх його структурних компонентів; зменшення середньої відносної щільності лімфомікроциркуляторного русла до 3,7% за рахунок звуження крайового і проміжного синусів; збільшення клітинної щільності за рахунок клітин плазматичної популяції і макрофагів. 3. Відмінними морфометричними ознаками регіональних лімфатичних вузлів серця при смерті від отруєння алкоголем були: 1) збільшення загальної площі регіональних лімфатичних вузлів до 23,9% за рахунок збільшення площ коркової і мозкової речовини, капсули і трабекул, первинних і вторинних лімфоїдних фолікулів; 2) збільшення середньої відносної щільності гемомікроциркуляторного русла до 16,9% переважно за рахунок збільшення венулярного відділу ГМЦР зон кори і глибокої кори та мозкової речовини; 3) збільшення середньої відносної щільності лімфомікроциркуляторного русла до 12,4%; 4) збільшення клітинної щільності за рахунок ретикулярних клітин, нейтрофілів, еозинофілів, лаброцитів і макрофагів, навколо яких спостерігаються розеткоподібні структури еритроцитів. 4. При смерті від гострої ішемії міокарда на тлі алкогольної інтоксикації відмінними морфометричними ознаками регіональних лімфатичних вузлів серця є: а) при середньому ступені - збільшення загальної площі регіональних лімфатичних вузлів серця на 23%; при сильному ступені - збільшення їх загальної площі до 31,5%; б) на тлі алкогольної інтоксикації середнього і сильного ступенів визначалось збільшення середньої відносної щільності гемомікроциркуляторного русла до 14,1%; і 15,3% відповідно і лімфомікроциркуляторного русла до 12,7 і 13,1% відповідно. На тлі алкогольної інтоксикації сильного ступеня розвивалась декомпенсація структур посткапілярних венул; в) при середньому і сильному ступені – збільшення чисельної щільності клітин відбувалося, в основному, за рахунок плазматичної популяції, лімфоцитарного ряду, макрофагів і лаброцитів; спостерігалось значне зменшення розеткоподібних структур еритроцитів. 5. Зіставлення динаміки змін патоморфологічних показників міокарда лівого шлуночка серця померлих від гострої ішемічної хвороби серця та алкогольних отруєнь з патоморфологічними змінами регіональних лімфатичних вузлів серця виявляє їх однотипний характер, що дає можливість визначати останні як патоморфологічні критерії диференціальної діагностики раптової коронарної смерті. 6. У випадках раптової смерті від гострої ішемічної хвороби серця у регіональних лімфатичних вузлах серця визначене статистично вірогідне збільшення концентрації К до 54,9±4,6 мг% у порівнянні з контрольною групою. При концентрації алкоголю в крові і сечі до 3%о зміна електролітної рівноваги регіональних лімфатичних вузлів серця відповідала смерті від гострої ішемічної хвороби серця. При концентрації алкоголю 3- 4,9%о у більшості випадків вміст К і Nа відповідав смерті від алкогольних отруєнь, а в 26% випадків мало місце порушення електролітної рівноваги по типу гострої ішемічної хвороби серця. При концентрації алкоголю більше 5%о причиною раптової смерті було гостре отруєння алкоголем. 7. Вивчення біофізичних властивостей регіональних лімфатичних вузлів серця при смерті від гострої ішемічної хвороби серця та алкогольних отруєнь не тільки підвищує точність диференціальної діагностики раптової смерті від гострої ішемічної хвороби серця та алкогольних отруєнь, а й прискорює проведення дослідження. 8. Головним шляхом оптимізації проведення диференціальної діагностики раптової смерті від гострої ішемічної хвороби серця та отруєнь алкоголем є здійснення комплексного підходу, основаного на проведенні морфологічного дослідження, визначення біофізичних властивостей регіональних лімфатичних вузлів серця за допомогою полум’яної фотометрії та аналізу їх електропровідної активності. |