1. Проблема ідентифікації особи за спаленими кістковими залишками досить складна й на цей час певною мірою вирішена лише за плечовою, стегновою та кістками гомілки. Враховуючи відсутність відомостей щодо ступеня цінності більшості кісток скелета при ототожненні особи – вказана тематика потребує подальшої наукової розробки. В першу чергу це стосується спалених кісток передпліччя як одних з найбільш інформативних. У дисертації наводяться теоретичні узагальнення і практичне вирішення наукової задачі, що проявляється у поетапному розв’язанні питань ототожнення особи за спаленими кістками передпліччя, починаючи з видової диференціації і завершуючи встановленням конкретної загиблої людини. 2. Експериментальне спалювання кісток передпліччя при різних умовах підтвердило закономірності руйнування, деформації й усадки кісткової тканини. Ступінь розжарювання залежить від терміну спалювання (не менше години) та температури: 1 ступінь – чорне (300-350С); 2 ступінь – темно- та світло-сіре (350-600С); 3 ступінь – біле без усадки тканини (600-700С); 4 ступінь – біле з частковою усадкою (700-900С); 5 ступінь – біле з цілковитою усадкою (900-950С і вище). Усадка кісткової тканини нероздільно пов’язана з білим розжарюванням і деформацією кісток. Руйнування починається при обвуглюванні поверхневих шарів кісток. 3. Видова диференціація кісток передпліччя здійснюється незалежно від ступеня розжарювання, деформації й усадки. При наявності значних за розмірами фрагментів, що зберегли характерні для людини чи тварин анатомо-морфологічні особливості, такі як відсутність вінцеподібного відростка ліктьових кісток тварин чи майже кругла форма поперечного перетину головок променевих кісток людей, застосовується порівняльно-анатомічний метод. Уламки діафізів без характерних видових ознак диференціюються стереомікроскопічно на поперечних і поздовжніх шліфах-блоках за особливостями розташування зон загальних зовнішніх і внутрішніх кісткових пластинок, за характером видів і форм остеонних конструкцій, таких як численні перебудови (4 і більше разів) вторинних циліндричних остеонів у кістках людини та великі ділянки первинних сіткоподібних остеонів у кістках тварин. 4. Видова належність поодиноких дрібних часток золи сірого розжарювання встановлюється за кількістю канальців, що відходять від лакун. Про походження золи від кісток людини свідчить кількість канальців понад 23,0, а від тварин - менше ніж 14,0. 5. Встановлення статевого походження здійснюється шляхом п’ятиінтервального оцінювання числового значення будь-якої з п’яти рекомендованих для застосування характеристик променевої та будь-якої з шести характеристик ліктьової кісток, незалежно від ступеня розжарювання. Достовірність та імовірність статевої диференціації становить: 64,0-74,0% для окремих характеристик ліктьової кістки і 71,5-80,5% – для променевої кістки сірого розжарювання та 54,0-70,5% – для ліктьової і 69,0-78,0% – для променевої кістки білого розжарювання. Точність вирішення питання зростає при використанні кількох диференціальних чинників. 6. Довжина тіла загиблої людини обчислюється за рекомендованою формулою та рівняннями парної регресії, складеними для кожної з 7 числових лінійних характеристик ліктьової і 7 – променевої кісток на основі виведеної формули. Усього одержано 84 рівняння парної регресії. При обчисленні використовуються коефіцієнти, одержані математичним шляхом, окремо для чорного (сірого) та білого розжарювання кісток при визначеному чи невідомому статевому походженні. Практично відхилення обчисленої довжини тіла від дійсної коливається від ± 6,97 см для найбільшої довжини ліктьової кістки чоловічої статі сірого розжарювання до ± 12,13 см для діафіза променевої кістки білого розжарювання при невизначеній статі. 7. Запропоновані графіки й інтервали видової диференціації, графіки й таблиці диференціальних інтервалів визначення статі та виведена формула і складені рівняння парної регресії для обчислення довжини тіла, перевірені на практичному матеріалі, визнані придатними й рекомендуються для застосування у судово-медичній експертній, антропологічній та археологічній практиці з метою ідентифікації особи за спаленими залишками кісток передпліччя. Результати одержані по кістках чорного і сірого розжарювання можуть використовуватись при дослідженні не спалених, сухих кісток. |