У висновках підведено підсумки дослідження: 1. У процесі становлення та розвитку системи судових органів в Галичині у складі Австро-Угорщини можна відзначити існування різних судових органів і правових норм, прийнятих ще в період існування Австрійської імперії. Ці норми було уніфіковано судовою реформою у другій половині ХІХ ст. вже Австро-Угорщини. Згідно з Конституційним законом про судову владу від 21 грудня 1867 року, відбулася судова реформа, мета якої – уніфікація судоустрою в Австро-Угорщині. Беззаперечними досягненнями судової реформи можна вважати: створення єдиної системи загальних судів, формування їхніх організаційних основ, внутрішньої структури, компетенції; визначення професійних вимог до кандидатів у судді та встановлення порядку призначення на суддівські посади; запровадження єдиних вимог перегляду судових рішень; упровадження суддівського самоврядування; утвердження принципів участі громадського чинника в діяльності судів. 2. Особливістю австро-угорської судової системи, що діяла, зокрема, у Галичині, був поділ судів на загальні та спеціальні, в основі якого їх деконцентрація. Це сприяло ефективнішому функціонуванню судової системи, підвищення якості розгляду цивільних, кримінальних та інших справ. 3. Аналіз правового статусу суддів засвідчує: хоча австрійська Конституція 1867 року проголосила принцип суддівської незалежності, однак навіть у цьому правовому полі такий принцип мав деякі політичні й ідеологічні межі. Добираючи суддів, австрійська влада зважала передусім не стільки на їхній професіоналізм, скільки на політичну благонадійність, національність. Існували й інші обмеження щодо добору складу суддів (зокрема суддею не могла бути жінка). 4. На підставі досліджуваного матеріалу розкрито причини ускладнення провадження цивільного судочинства. Це пояснюємо тогочасним процесуальним законодавством. Упродовж тривалого часу в Галичині під час австро-угорського панування чинною залишалася успадкована система австрійського цивільного законодавства. На провадженні цивільного судочинства позначилося також і те, що суди і надалі намагалися застосовувати норми попередніх процесуальних кодексів. Це було наслідком тяжіння до звичних форм у судовій практиці та стійкості традицій. Найважливішою проблемою у цивільному судочинстві Галичини було зволікання, повільність у розв’язанні цивільних справ, зумовлені низкою причин, пов’язаних зі зростанням кількості цивільних спорів, браком професійної підготовки суддів та їхньою недостатньою кількістю, значним перевантаженням суддів, недосконалою організацією роботи цивільних відділів судів. Цивільне судочинство було занадто дорогим унаслідок високих судових витрат, обов’язковістю адвокатського захисту, а також затяжного характеру процесу. На початку 90-х років ХІХ ст. спроби усунути недоліки в цивільному процесі здебільшого зводилися до обмеження можливостей використання апеляційного перегляду, а це робило цивільне судочинство менш доступним для незаможних груп українського населення, отже, їхні інтереси залишалися без надійного правового захисту. 5. Дослідження засвідчує, що характер кримінального судочинства в Галичині визначали чинники, які домінували на різних етапах історії Австрії, відтак Австро-Угорщини. До уніфікації кримінального права і процесу визначальними чинниками були чинність різних систем кримінального законодавства й особливості кримінальної ситуації на різних територіях Австро-Угорщини. Можна стверджувати, що в цей період кримінальне судочинство мало суперечливий характер і за правовими нормами, і за практикою вирішення різних завдань. 6. Аналіз законодавства, архівних та інших документальних матеріалів дає підстави стверджувати, що характерна риса функціонування австро-угорської судової системи і судочинства в Галичині – фактична правова нерівність, незахищеність українців та інших національних меншин у галузях судочинства в Австро-Угорській імперії. Великодержавна політика австро-угорської влади, спрямована на ствердження панування „титульної” нації та на поступову денаціоналізацію і полонізацію, зокрема українців, виявилася, наприклад, у законі від 1 жовтня 1869 року, який значно обмежував використання української мови в судочинстві у Східній Галичині, де українці становили більшість населення, а також в усуненні суддів-українців із суддівських посад, численних порушеннях їхніх прав під час судового процесу. Це позбавляло українське населення належного захисту прав у всіх ділянках життя, які підлягали правовому врегулюванню. 7. Зазначено, що еволюція державно-політичного устрою Австро-Угорщини відбулася в контексті переходу від абсолютизму до встановлення конституційної монархії. Ці зміни в державно-політичному устрої Австро-Угорщини мали вирішальний вплив на значення і місце судової влади в ієрархії структури державної влади. Австрійська Конституція 1867 року відповідно до доктрини поділу влади визначила судову владу як окрему незалежну гілку влади. Однак за умов імперського режиму вона фактично перетворила судові органи в один із державних органів, підлеглих імператорові, отже, суди стали підконтрольними і підзвітними політичній верхівці. 9. Досвід Австро-Угорщини доводить, що в умовах становлення та розвитку судової системи першочергового значення набуває проблема незалежності суддів від виконавчої влади, що своєю чергою потребує значного підвищення рівня фахової підготовки суддів, розширення і поглиблення правової свідомості, поліпшення державного матеріального становища суддів, належного державного фінансування судів. Щоб забезпечити ефективність судочинства, прискорити розгляд справ, важливо також не практикувати частих змін правових норм і засад прийнятих кодексів, це дає змогу забезпечити стабільність у судочинстві. Як засвідчує практика австрійських судів, повага та довіра громадян до судів здебільшого залежала від ефективності роботи нижчих судів як основної ланки в системі судоустрою. Саме тому зміцнення цих судів, на нашу думку, є нагальною потребою і в сучасній Україні: від чіткості їх роботи, об’єктивності та справедливості рішень і вироків залежить стан правосуддя загалом. Аналіз функціонування австро-угорської судової системи в Галичині засвідчує деякий позитивний досвід, врахування якого важливе в умовах реформування судової системи в сучасній Україні. Заслуговує на увагу і діяльність спеціальних публічних судів, приватних третейських судів, судів присяжних, громадських правничих організацій. |
