Анотація до роботи:

Вітер Р.М. Сучасний стан, структура і раціональне використання букових лісів Опілля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. – Український державний лісотехнічний університет, м.Львів, 2004.

В дисертації охарактеризовано типологічну, видову і вікову структуру букових лісів Опілля. На основі моніторингових досліджень проведено оцінку їх сучасного стану в зв’язку з техногенним навантаженням. Проаналізовано структуру корінних та умовно-корінних деревостанів. Охарактеризовано структуру дерево- станів, що поступають в рубку головного користування. Вивчено особливості природного відновлення під наметом деревостанів і на різновікових зрубах поступових рубок. Досліджено структуру та динаміку природного відновлення на зрубах вузьколісосічних рубок в основних букових типах лісу. Охарактеризовано етапи та стадії екологічної сукцесії трав’яного вкриття на зрубах букових лісів. Проаналізовано динаміку зустрічності та об’єму несправжнього ядра, його морфологічні особливості, вплив на сортиментно-сортну структуру деревостанів, розрахунок втрат вартості ліквідної деревини. Зроблено висновок про зниження віку рубки головного користування на десять років, що дозволить отримати більшу вартість деревини за рахунок попередження розвитку несправжнього ядра. В лісах першої групи запропоновано застосовувати систему вибіркових рубок, а в лісах другої групи крім рівномірно-поступових проводити вузьколісосічні рубки. При всіх способах рубок слід орієнтуватися на природне відновлення.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо структури, стану та раціонального використання деревних ресурсів букових лісів на Опіллі. Досліджено структуру та динаміку природного відновлення за різних способів рубок. Вивчено динаміку трав’яного вкриття за етапами і стадіями екологічної сукцесії на зрубах. Проаналізовано особливості поширення несправжнього ядра та його вплив на якість і вартість букової деревини. З метою попередження втрат вартості ліквідної деревини внаслідок прогресуючого розвитку несправжнього ядра запропоновано зниження віку рубки бука на 10 років.

1. Букові ліси на східній межі європейського ареалу є домінуючою формацією, яка складається з двох субформацій – грабово-букової і дубово-грабово-букової. В дубово-грабово-буковій субформації є чотири типи лісу, а в грабово-буковій – два типи. Переважаючими типами лісу є свіжі та вологі дубово-грабові бучини. У лісовому покриві переважають середньоповнотні деревостани (68,7%), а за віковою структурою середньовікові деревостани (52,2%). На молодняки припадає 19,3% вкритої лісом площі, а на стиглі і перестиглі – 13,1%.

2. Забруднення важкими металами виявлено в усіх структурних елементів лісових екосистем. Найбільш суттєве перевищення фонових концентрацій встановлено у лісових ґрунтах – для 15 з 20 визначених хімічних елементів, за виключенням алюмінію, бору, барію, магнію і молібдену. Забруднення лісової підстилки, асиміляційного апарату та трав’яного вкриття менш суттєве. Аеротехногенне забруднення негативно впливає на стан лісових екосистем. На моніторингових ділянках середня дефоліація бука європейського становить 17,8%, граба звичайного – 24,4%, а дуба звичайного – 28,7%.

3. Корінні дубово-грабово-букові деревостани складні – трьохярусні. За типом розмірної структури відносяться до складної структурної групи. Коефіцієнт варіації діаметрів становить 44,0%, висот – 23,5%. Антропогенно-перетворені бучняки відносяться до простої групи. Коефіцієнт варіації діаметрів складає 22,8%, а висот – 10,8%. Вертикальна їх структура двохярусна, з виключним домінуванням бука європейського у складі ярусів. Розташування дерев переважно біогрупове. Природне відновлення у корінних деревостанах формується переважно в прогалинах, а в умовно-корінних – рівномірне. Просторова і розмірна структура корінних деревостанів складніша.

4. Деревостани, що поступають у суцільну вузьколісосічну рубку, відзначаються складною трьохярусною будовою. У складі ярусів домінує бук європейський, частка якого коливається від 40 до 100%. У першому ярусі (діаметри дерев від 36 до 76 см) сконцентровано основний запас стовбурної деревини – 89,8-93,4%. Деревостани, назначені у перший та кінцевий прийоми поступової рубки на 70-74% мають просту структуру, а біля 30% та 24% відповідно – складну структуру. В експериментальну вузьколісосічну рубку відібрані деревостани складної структури.

5. Під наметом деревостанів найбільш успішно відбувається природне відновлення ценопопуляцій бука європейського, що підтверджується показниками чисельності та зустрічності. Видовий склад відповідає корінним типам деревостанів. Домінує дрібна фракція підросту. Оцінка успішності дозволяє констатувати перевагу ділянок з дуже густим (рівномірне поширення по площі) і густим (відносно-рівномірне) відновленням. Найбільша кількість підросту під наметом деревостанів простої розмірної структури. Тому, при орієнтації на природне відновлення необхідно регулювати структуру деревного намету.

6. Природне відновлення бука, в умовах свіжої та вологої дубово-грабової бучини на зрубах рівномірно-поступових рубок за своїми кількісними характеристиками переважно відноситься до категорії доброго (60%) та задовільного (40%). З інших деревних порід добре представлений граб, клен гостролистий та явір, які також відновлюються природним шляхом. Природне відновлення дуба незадовільне на свіжих та 1-2-річних зрубах, а в старшому віці відсутнє.

7. Природне відновлення бука європейського та інших цінних порід на зрубах вузьколісосічних рубок в дубово-грабових бучинах класифікується як добре (дуже густе з рівномірним поширенням по площі). Переважає за кількісними показниками бук. Дуб звичайний не відновлюється природним шляхом. Тому, в дубово-грабових бучинах з метою формування корінних деревостанів необхідно створювати часткові культури дуба звичайного. За достатньої кількості попереднього природного відновлення та за умови дотримання лісівничо-екологічних вимог щодо проведення лісосічних робіт можна застосовувати вузьколісосічні рубки. До віку 10-ти років існує потреба у проведенні освітлень з метою зменшення пригнічення підросту цінних порід другорядними.

8. У флористичному складі на зрубах букових лісів домінують мезотрофи – 80% та мезофіти – 64%; за типом життєвої форми – полікарпічні рослини (69%); за способом поширення насіння – анемохори (27%). На дигресивному етапі екологічної сукцесії переважають лісові види (75%), на піонерній стадії демутаційного етапу експлеренти і рудерали (37%). Коренева і дерновищна стадії демутаційного етапу відзначаються домінуванням лучних видів 57% та 75% відповідно.

9. Поширення несправжнього ядра в модельних деревах бука прогресує з віком. Зустрічність на пні у віці до 70 років складає 30%, у 90-100 років – 70, а після 110 – 100%. Об’єм несправжнього ядра зростає з віком, особливо, після 80 років. Найбільш поширеною є округла форма. Зустрічність деструктивних гнилей у несправжньому ядрі практично не змінюється з віком і коливається в межах 16-24%.

10. Формування несправжнього ядра обумовлює збільшення виходу ділової деревини ІІІ сорту, особливо після 80 років та істотне зменшення виходу деревини І сорту після 75 років. Вихід дрібної і середньої ділової деревини практично не змінюється, проте, після 80 років вихід крупної ділової деревини бука зменшується на 10-20% за рахунок переведення її в категорію дров’яної сировини. Загальне зменшення виходу ділової деревини під впливом формування несправжнього ядра розпочинається у 75 років і до 115 років досягає 30%. Вартість ліквідної деревини бука найвища у 90-95 років, а далі постійно зменшується.

11. Враховуючи викладені вище матеріали досліджень, вважаємо за доцільне внести корективи в методи ведення лісового господарства Опілля, з метою посилення екологічної функціональності лісів та сталого розвитку регіону:

в лісах захисного призначення першої групи застосовувати систему вибіркових рубок, яка сприятиме формуванню різновікових корінних деревостанів складної структури;

в експлуатаційно-сировинних лісах другої групи проводити рівномірно-поступові та вузьколісосічні рубки з орієнтацією на природне відновлення;

при проведенні першого прийому рівномірно-поступових рубок формувати деревостани простої структури, за якої найбільш успішно відбуваються відновні процеси;

знизити вік рубки головного користування в букових деревостанах Опілля на десять років в зв’язку з розвитком несправжнього ядра.

Публікації автора:

1. Парпан В.І., Вітер Р.М. Букові ліси Опілля, їх природне відтворення // Науковий вісник УкрДЛТУ: Лісівницькі дослідження в Україні. – Львів:УкрДЛТУ. – 1999. – Вип.9.10. – С. 172-177.

2. Парпан В.І., Гайда Ю.І., Вітер Р.М., Кухарський Т.В., Трентовський В.В. Псевдоядро у рівнинних букових лісах і його вплив на якість і вартість деревини // Лісовий і мисливський журнал. – 2001. – № 6. – С. 12-13.

3. Парпан В.І., Вітер Р.М., Кудра В.С. Формування псевдоядра у бука європейського на Опіллі // Науковий вісник НАУ: Лісівництво. – Київ: НАУ. – 2001. – №46. – С.199-206.

4. Кудра В.С., Вітер Р.М. Відновлення та формування букового підросту на вирубках // Науковий вісник УкрДЛТУ: Лісівницькі дослідження в Україні. – Львів: УкрДЛТУ. – 2002. – С. 253-258.

5. Вітер Р.М. Закономірності сортиментно-сортної структури букових деревостанів Рогатинського Опілля в зв’язку з проблемою псевдоядра // Науковий вісник НАУ: Лісівництво. – К.: НАУ. – 2003. – № 61. – С. 297-305.

6. Парпан В.І., Вітер Р.М., Парпан Т.В., Целень Я.П. Екологічна cукцесія трав’яного вкриття на зрубах в рівнинних букових лісах України // Науковий вісник УкрДЛТУ: Лісівницькі дослідження в Україні (IX-ті Погребняківські читання). – Львів: УкрДЛТУ. – 2003. – Вип. 13.3 – С. 135-142.

7. Парпан В.І., Вітер Р.М. Лісові екосистеми Опілля, їх сучасний стан і використання // Матеріали другої наукової конференції “Рогатинська земля: історія та сучасність”. – Львів: Вид. центр ЛНУ. – 2001. – С.269-278.

8. Вітер Р.М. Життєвість бука європейського (Fagus sylvatica L.) на Опіллі // Матеріали XI з’їзду Українського ботанічного товариства. – Харків: НАНУ. – 2001. – С. 66-67.

9. Вітер Р.М. Тенденції змін та структурна організація бучин Опілля під впливом антропогенних факторів // Міжнародна науково-практична школа для молодих вчених і спеціалістів “Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу”. – Ужгород: Науковий вісник Ужгородського університету. – 2001. – С. 245-247.