1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в узагальненні та порівнянні клініко-епідеміологічних та клініко-генетичних досліджень особливостей прояву шизофренії в сучасний період (2005) і архівними даними аналогічних досліджень, що проводилися 20 років тому (1985) в тому самому регіоні; виявлено особливості її патоморфозу. Встановлено вплив на патоморфоз та клінічні прояви шизофренії ідентичної спадкової обтяженості, статевого диморфізму та рівня освіти. Виявлено критерії прогнозу перебігу шизофренічного процесу, що можуть сприяти плануванню реабілітаційних заходів. 2. Клінічні прояви сучасного патоморфозу шизофренії, у порівнянні з періодом 20-річної давнини, не виявили різниці у віку початку маніфестних проявів даного ендогенного процесу та частоті безперервного типу перебігу. Сучасний патоморфоз шизофренії характеризується позитивними клінічними проявами, що виражається підвищенні у 2,2 рази частоти ремітуючого перебігу захворювання (12,5%) внаслідок пониження частоти приступоподібного типу перебігу. У таких хворих частіше спостерігається параноїдна форма (88,1%), а кататонічна (2,5%) – зустрічається у 2,8 раза менше. 3. У хворих на шизофренію загальна частота ідентичної спадкової обтяженості складає 19,0% і не має тенденції до пониження в сучасний період, що має враховуватися при визначенні прогнозу ризику захворювання у родичів пробанда. Серед хворих на шизофренію, які обтяжені даним захворюванням, підвищена частота випадків з віком його початку до 30 років і збільшена частота безперервного типу перебігу, а серед хворих, які не обтяжені даним захворюванням, переважали пацієнти з початком хвороби у віці від 31 до 40 років і епізодичним типом перебігу хвороби. При сучасному патоморфозі у хворих на шизофренію, які обтяжені даним захворюванням, відзначається зниження прогредієнтних тенденцій, що виявляється у відсутності розбіжностей у частоті безперервного і епізодичного типів перебігу. 4. Статевий диморфізм має вплив на сучасний патоморфоз шизофренії, її клінічні особливості та прогноз перебігу. У чоловіків, хворих на шизофренію, більш часто спостерігається початок її маніфест них проявів у віці до 25 років, а також збільшення частоти безперервного типу перебігу, простої та кататонічної форм. У жінок більш сприятливий перебіг хвороби, відносно пізня її маніфестація, підвищена частота параноїчної форми та ремітуючого типу перебігу. Такі клінічні параметри шизофренії у жінок співпадають з сучасними характеристиками патоморфозу і свідчать про значущий внесок у сприятливий перебіг захворювання генотипних особливостей, обумовлених XX-генотипом. 5. Рівень освіти, що є предиктором інтелекту, пов’язаний з клінічними особливостями та тяжкістю перебігу шизофренії. У хворих на шизофренію з початковою та неповною середньою освітою маніфестні прояви хвороби частіше виявляються у віці від 16 до 25 років. У них більша частота простої форми та безперервного типу перебігу. Клінічні особливості шизофренії у хворих з середньою, середньою спеціальною, вищою та незакінченою вищою освітою характеризуються більш пізнім початком захворювання, підвищенням частоти епізодичного перебігу хвороби і параноїчної форми. Статевий диморфізм впливає на рівень освіти, що виявляться у підвищенні частоти вищої і незакінченої вищої освіти у жінок, а у чоловіків - середньої і середньо-спеціальної освіти. 6. У хворих на шизофренію відмічається висока частота таких, що не брали шлюбу (40,1%), а серед пацієнтів, які брали шлюб (59,9%), лише половина у ньому перебувала (27,8%), що зумовлено високою частотою його розірвання (29,1%). При сучасних клінічних проявах шизофренії сімейний стан є фактором прогнозу її перебігу. Епізодичний перебіг шизофренії виявлявся відповідно в 3,5 і 2,8 рази більше в одружених (83,6%) і жінок (82,4%) у порівнянні з чоловіками (42,3%) та жінками (51,6%), котрі не перебувають у шлюбі, серед яких у 3,5 і 2,8 рази переважав безперервний перебіг (57,7 і 48,4%). 7. При сучасному патоморфозі шизофренії такі ознаки, як ідентична спадкова обтяженість, статевий диморфізм, рівень освіти та сімейний стан є важливими критеріями прогнозу перебігу шизофренічного процесу, що мають враховуватися при побудові індивідуальних реабілітаційних схем. |