Лунін Олександр Геннадійович. Сучасні можливості хірургічного лікування гігантських вентральних гриж із застосуванням критеріїв прогнозування та профілактики бронхо-легеневих ускладнень: дисертація канд. мед. наук: 14.01.03 / Кримський держ. медичний ун-т ім. С.І.Георгієвського. - Сімф., 2003. - На обкл.: ...крітеріев....
Анотація до роботи:
Лунін Олександр Геннадійович. Сучасні можливості хірургічного лікування гігантських вентральних гриж із застосуванням критеріїв прогнозування і профілактики бронхо-легеневих ускладнень. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук заспеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського. - Сімферополь, 2003.
Робота присвячена актуальній проблемі хірургії - оптимізації хірургічного лікування гігантських гриж живота з урахуванням ризика виникнення бронхо-легеневих ускладнень у післяопераційному періоді.
Єксперіментальна частина роботи виконана на 61лабораторному щурі. Клінічна частина роботи виконана на 134 хворих с гігантськими грижами живота (114 хворих з післяопераційними, 9 – зі спонтаними пахвинними, 8 – спонтаними пупковими, 3 – спонтаними епігастральними). Чоловіків було 22, жінок – 112. Вік хворих коливався від 50 до 67 років. Усі хворі були прооперовани. 52 оперовано в екстреному порядку з защемленими грижами. Клінічне обстеження хворих включало в себе загальноклінічне обстеження із застосуванням функціональних та лабораторних методів дослідження, а також комп’ьютерної спірографії, інтегральної реографії, зональної реопульмонографії. Для вивчення патоморфологічних змін передньої очеревинної стінки застосовувалась світова та електронна мікроскопія.
При підготовці хворих к операції особливу увагу приділено прогнозуванню виникнення у післяопераційному періоді бронхо-легеневих ускладнень. Для цього враховували дані дослідження зовнішнього дихання, електрокардіографії, інтегральної реографії, зональної реопульмонографії. За даними обстеження у 96 хворих була виявлена компенсована дихальна недостатність. З урахуванням цього і будувалась програма передопераційної підготовки. Разом з банальними заходами передопераційної підготовки проводились також: лікувальна дихальна гімнастика, сеанси кіслородотерапії, інгаляція з бронхолітичними сумішами, масаж грудної клітини. У ранньому післяопераційному періоді проводили інгаляційну терапію водно-кіслородними і лікарсьскими аерозолями, сеанси дихання з положительним тиском у кінці видоху, фізіотерапевтичні процедури (внутритканинний електрофорез, нізкоінтенсивне магніто-лазерне випромінювання, вібромасаж). Все це дозволило знизити частоту виникнення бронхо-легеневих ускладнень з 70,97% у контрольній групі до 25% у основній.
Враховуючи негативну роль підвищення внутрічеревного тиску у плані виникнення бронхо-легеневих ускладнень був розроблен, апробірован і запатентован спосіб 2-х етапного хірургічного лікування гігантських гриж живота. Застосування вищевказаного комплексу по профілактиці бронхо-легеневих ускладнень і 2-х етапного способа грижосічення дозволило знизити частоту рецидивів з 28,5% (21 хворий) у контрольній до 8,3% в основній (2 хворих).
1. Виникненню ГВГ у 19,3% хворих передував розвиток таких важких ускладнень операцій, вимагаючих релапаротомії, як післяопераційний перитоніт, рання спайкова непрохідність кишок, евентрація, утворення кишкової нориці, у 36,84% хворих їх причиною були глибокі підапоневротичні нагноєння, а у 43,86% хворих факторами, сприяючими виникненню грижі були атрофічно-дегенеративні зміни тканин ПЧС на фоні ожиріння, анемії, старечого одряхління, цукрового діабету.
2. Клінічна картина ГВГ супроводжується яскраво вираженими клінічними проявами, які приводять практично усіх хворих до інвалідності. Одне з найбільш важких патологічних проявів клініки ГВГ - синдром гострої або часткової спайкової кишкової непрохідності. Його розвиток носить прогресуючий характер і залежить від тривалості захворювання і ступені спайкового процесу.
3. За даними гістологічних досліджень, чим довше існує ГВГ, тим більш глибокі морфологічні зміни запального і атрофічного характеру спостерігаються у всіх шарах ПЧС. Це приводить до втрати нею функціональній активності і ставить під сумнів застосування шкіри, грижового мішку і апоневрозу для пластики грижового дефекту.
4. Факторами ризику розвитку бронхо-легеневих ускладнень у хворих з ГВГ є: супутня хронічна патологія дихальної і серцево-судинної систем (89,4% хворих); післяопераційний парез кишок на фоні вираженої і надзвичайно вираженої ступені спайкового процесу (58,8%); синдром ЕІ (96,4%); підвищення ВЧТ при пластиці грижових воріт; тривалість операції більше 2 годин; порушення гомеостазу (гіпо- і гіперволемія, олігурія, гіперкоагуляція та ін.); вік більше 60 років (64,4%).
5. Прогресуюче підвищення ВЧТ у експерименті після ушивання ПЧС за різноманітними методиками супроводжується поступовим зниженням поверхневої активності СЛ, що проявляється зменшенням рівня ПНмін, ІСк і вмісту ФЛ і Фх. Превентивне інтратрахеальне введення препарату «Сукрім» запобігає пригніченню СЛ, попереджує розвиток запальних змін легеневої паренхіми і проявів респіраторного дістрес-синдрому.
6. Зниження поверхневої активності СЛ спостерігається при тривалості абдомінальної операції більше 2 годин. Це є одним з факторів ризику розвитку у післяопераційному періоді у хворих з ГВГ таких бронхо-легеневих ускладнень як ателектаз, пневмонія, гостра ДН і обґрунтовує необхідність проведення профілактичних заходів.
7. У хворих з післяопераційними ГВГ з II ступінню операційного ризику обґрунтовано виконання грижосічення з радикальною пластикою грижового дефекту, а з III-IV ступінню показана паліативна корекція, у зв’язку з високим ризиком розвитку бронхо-легеневих ускладнень. При післяопераційних, а також пахвинних, пупкових і епігастральних ГВГ доцільно застосування пластичних біологічних і синтетичних матеріалів. По показанням, через 2-3 міс після паліативної операції можливе виконання 2-го етапу грижосічення з повним усуненням грижового дефекту.
8. Прогнозування і комплексна профілактика бронхо-легеневих ускладнень у хворих з ГВГ із застосуванням консервативних способів (оксигенотерапія у режимі ПТКВ, препарати сурфактанту, бронхо-альвеолярний лаваж, застосування препаратів антиоксидантної і дезагрегантної дії та ін.) і диференційованого вибору об’єму хірургічного втручання у залежності від ступеня операційного ризику дозволили знизити частоту цих ускладнень з 70,97% у контрольній групі до 25% у основній.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати дисертаційного дослідження обгрунтовують причинно-наслідковий зв’язок між підвищенням внутрічеревного тиску и виникненням бронхо-легеневих ускладнень у хворих з гігантськими грижами черевної стінки.
Запропоновані заходи по прогнозуванню, профілактиці та лікуванню післяопераційних бронхо-легеневих ускладнень можуть бути використані у клінічній практиці хірургічних стаціонарів при лікуванні хворих з гігантськими грижами черевної стінки.
Запропонований спосіб 2-етапного хірургічного лікування гігантських гриж черевної стінки значно поширює показання до планового хірургічного лікування хворих похилого та старечого віку, зменшуючи відсоток екстрених операцій, а тим самим - летальність у цій группі хворих.
Публікації автора:
1. Каминский И.В., Ильченко Ф.Н., Лунин А.Г. “Предоперационная подготовка больных со сложными формами грыж живота.” // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. // Труды Крымского медицинского университета им. С.И. Георгиевского, 1998, т. 134, часть II. стр 16-20.
2. Жебровский В.В., Ильченко Ф.Н., Фролов А.Г., Воровский С.Н., Каминский И.В., Лунин А.Г., МихайлишинЕ.А. “Особенности хирургического лечения язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, сочетающейся с грыжами живота и спаечной болезнью.” // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. // Труды Крымского медицинского университета им. С.И. Георгиевского, 1999, т. 135, часть III. стр 83-87.
4. Каминский И. В., Лунин А. Г., Мохамед Том Эльбашир Оценка степени операционного риска у больных с гигантскими послеоперационными вентральными грыжами. // Таврический медико-биологический вестник. – 1999. -№ 1-2. – С. 92-94. г.
6. Жебровский В.В., Ильченко Ф.Н., Каминский И.В., Лунин А.Г. Особенности спаечной непроходимости у больных с послеоперационными грыжами живота. Материалы XIX съезда хирургов Украины. – 21-24 травня 2000 р. – С.135-136.
7. Ильченко Ф.Н., Лунин А.Г., Чемоданов Е.Б. Диагностика и лечение спаечной непроходимости у больных с послеоперационными грыжами живота. // Таврический медико-биологический вестник. – 2002. – Т.5. - №1. – С. 7-9.
8. Лунин А.Г. Изменение поверхностной активности сурфактанта лёгких при различных уровнях внутрибрюшного давления после пластики брюшной стенки в эксперименте // Таврический медико-биологический вестник. – 2002. – Т.5. - №2. – С.104-109.
9. Жебровский В.В., Ильченко Ф.Н., Лунин А.Г., Каминский И.В. Антибіотики у профілактиці та лікуванні ускладнень з боку рани після операцій з приводу гриж живота. Материалы XX съезда хирургов Украины. – Тернопіль, 2002 р. – С. 341-343.
10. Жебровский В.В., Лунин А.Г., М.Т. Эль-Башир «Послеоперационные грыжи» в книге: В.В. Жебровский и М.Т. Эльбашир «Хирургия грыж живота и эвентраций», изд-во «Бизнес-информ», Симферополь, 2002 г., С. 332-385.
11. Ильченко Ф.Н., Лунин А.Г., М.Т. Эльбашир «Способ хирургического лечения послеоперационных вентральных грыж». Патент Украины № 38429А от 15.05.2001.
