У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження. Наголошено на багатогранності способів розширення кола й обсягів інформаційних ресурсів ЗМІ (друкованих, аудіовізуальнх тощо), поповнення їх бінарнокодованими різновидами, які оперують обчислювальною технікою та системами комунікацій і покликані регулювати інтелектуальний обмін у суспільстві, забезпечувати послідовність, ритмічність, безперервність функціонування редакції, поліпшувати роботу як творчих підрозділів, так і технічних служб, сприяти впровадженню комплексу заходів у сфері журналістської праці, пов’язаних із глобальними змінами технічних характеристик самого процесу виробництва періодичного видання.
Впровадження новітніх технологій в ЗМІ позначається на: а) вдосконаленні системи управління редакційним апаратом; б) неодмінному зростанні оперативності та ефективності редакційно-журналістської діяльності; в) вивченні, відображенні та формуванні громадської думки; г) підвищенні рівня теоретичної підготовки і професійної культури журналістів; д) інтенсифікації зворотного зв’язку з читацькою аудиторією.
Що ж до оптимальної моделі побудови редакції, то для її вироблення необхідні: а) постійний пошук шляхів підвищення мобільності творчого колективу; б) подальша автоматизація редакційно-виробничих процесів; в) використання нових методів і прийомів редакційної діяльності з урахуванням можливостей їх сучасної матеріально-технічної бази; г) перманентне оновлення власних комп’ютерних мереж, засобів зв’язку, Інтернет-ресурсів.
Інформаційні технології як один із чинників оптимізації журналістсько- редакційної діяльності завдяки своїй амбівалентності водночас змінюють соціум; зокрема, глобальна мережа є одним з інструментів розвитку громадянського суспільства. Суцільна комп'ютеризація людської спільноти спричинила також зміни психотехніки масової комунікації і парадигми процесу мислення, який у журналістикознавчих працях називають NET- мисленням.
Особливим видом інформаційного процесу, який не має аналогів, став мережевий текст, «нащадок» гіпертексту, який детермінує зміст на структурному, синтаксичному та лексичному рівнях. Прагнення будь-якої особистості самовиразитись і самоствердитись через масову комунікацію викликає зміну її психічних станів. Якщо для традиційних ЗМІ характерний так званий ефект присутності, то для мережевих ЗМІ цей стан перетворюється на ефект участі.
З комп’ютеризацією редакційно-видавничої діяльності з’явились, по суті, необмежені можливості для розробки прогресивних схем планування, системи використання творчих і технічних кадрів, організації й скорочення термінів випуску кожного номера.
Цілеспрямована інтеграція сучасних засобів збирання, збереження, оброблення та друкування інформації значно підвищила продуктивність журналістської праці, позитивно позначилась на її якості.
В умовах, коли новітні інформаційні технології все активніше впливають на оптимізацію журналістсько-редакційної діяльності, варто врахувати такі рекомендації:
– створення ділової, творчої та соціально-психологічної атмосфери в редакціях, де якнайкраще розкриваються і реалізуються фахові якості журналістів, контролюється виконання ними функціональних обов'язків;
– комплектування творчого колективу висококваліфікованими, різнобічно обдарованими професійними кадрами, які вміють не тільки талановито писати, але й знаходити шляхи підвищення мобільності творчого колективу, організовувати ритмічне й ефективне його функціонування;
– вироблення і побудова в кожному окремому випадку такої редакційної моделі, яка за допомогою сучасних інформаційних технологій забезпечить матеріальне заохочення співробітників, високу якість їх інтелектуальної діяльності, зміцнить конкурентоспроможність видання на медіа-ринку;
– використання нових методів і прийомів редакційної діяльності з урахуванням кваліфікації наявних творчих кадрів і можливостей власної матеріально-технічної бази;
– подальша автоматизація редакційно-виробничих процесів, підвищення ефективності праці;
– послідовне ознайомлення журналістського корпусу з перевагами електронних носіїв, налаштовуючи його на прийняття NET-мислення й оволодіння всіма тонкощами створення та використання мережевого тексту;
– перманентне оновлення комп’ютерних мереж, засобів зв’язку, Інтернет-ресурсів;
– забезпечення власників ЗМІ професійно складеними бізнес-планами, в яких будуть передбачені та враховані фінансові й управлінсько-редакційні потреби;
– організація працівниками редакцій, у тому числі й Інтернет-видань, власних громадських об’єднань, аби в разі конфліктних ситуацій і окремі журналісти, і редакційні колективи в цілому могли б відчути підтримку колег;
– наведення порядку в етичних взаємовідносинах журналістів на міжособистісному, а редакцій – на міжгруповому рівні з метою недопущення компромату, інформаційних воєн, «брудних» політтехнологій тощо;
– унормування і регулювання юридично-правових засад функціонування ЗМІ в умовах демократії і ринкових відносин;
– законодавче окреслення правового статусу журналістів Інтернет-ЗМІ на основі прирівняння видання на електронному носії до традиційної журналістики.
Вищеперелічені рекомендації обумовлені функціональними та фаховими вимогами, оскільки дії журналіста всередині як редакції в цілому, так і відділу зокрема мають взаємозалежний характер і спрямовані на виконання загальної функції засобу масової інформації – створення високоякісного інформаційного продукту.
|