1.За результатами дисертаційного дослідження наведено нове теоретичне обґрунтування і узагальнене рішення актуальної проблеми, що полягає у розробці системи комплексної клініко-психопатологічної та патопсихологічної діагностики, установленні патогенетичних нейрохімічних і нейрофізіологічних механізмів при простій та параноїдній формах шизофренії у підлітків і дорослих в порівняльно-віковому аспекті. 2.Клініко-психопатологічне вивчення сучасних форм шизофренії у підлітків свідчить про те, що дана патологія характеризується вираженою віковою своєрідністю проявів, що полягає у поєднанні синдромів, характерних тільки для підлітків та станів, що відзначаються і у дорослих, але мають вікові особливості, а також домінуванні порушень поведінки, особистісних розладів у проявах пограничного регістру, до яких відносяться й ініціальні. У дебюті захворювання у підлітків найчастіше діагностувалися гебоїдний (37,5%), обсесивно-фобічний (22,3%), зростаючої шизоїдизації (19,6%), епілептоїдний (16,1%), астено-анергічний (16,1%) синдроми. 3.На основі комплексного вивчення клінічних особливостей шизофренії встановлено, що віковий патоморфоз є одним з визначальних факторів, що впливає на формування психопатологічних проявів сучасних форм параноїдної і простої форм шизофренії у підлітків. При нападоподібно-прогредієнтному плині шизофренії вираженими були відмінності в афективних компонентах основного параноїдного синдрому з перевагою депресивних порушень, які у підлітків зустрічалися з більшою частотою (74,4%), ніж у дорослих (67,6%). Найчастішими у підлітків були делінквентний (42,8%) і тривожний (23,8%), тоді як у дорослих - параноїдний (46,3%) і тривожно-фобічний (21,7%) варіанти депресивних порушень. У структурі маніакальних розладів, які мали місце у підлітків рідше (25,6%), ніж у дорослих (32,4%) найчастішими були психопатоподібний (45,4%), гнівливий (27,3%) і параноїдний (18,2%) варіанти; у дорослих хворих переважали параноїдний (60,6%) і гнівливий (24,2%) варіанти маніакальних порушень. Віковими особливостями афективних станів у підлітків були нестійкість, стертість депресивного та маніакального компонентів хворобливих станів і переважне відображення даних розладів у поведінці хворих. 4.Характерною рисою розвитку шубоподібних приступів у підлітків була рідкість початку з параноїдної симптоматики (15,6%), марення інсценівки та оформленого синдрому Кандинського-Клерамбо. У підлітків молодшого віку мали місце маревноподібні фантазії з відверненими, нереальними по змісту ідеями, що становили собою нерозгорнуті параноїдні та галюцинаторно-параноїдні синдроми, тоді як у старшому пубертатному віці галюцинаторно-параноїдний синдром протікав зі слуховими галюцинаціями, не пізнаванням батьків; параноїдний синдром характеризувався домінуванням ідей відношення, переслідування, а також іпохондричного марення з дисморфоманічними переживаннями. У дорослих хворих найчастішими були випадки гострого початку нападоподібно-прогредієнтної шизофренії з приступів інтерпретативного марення (76,9%, p<0,05), з подальшим формуванням гострого параноїду з вербальними галюцинаціями (23,1%). По змісту домінуючими були ідеї відношення, переслідування, впливу (85,0%), рідше - іпохондричного змісту, величі (15,0%). Загальною характерною рисою маревних синдромів у дорослих хворих, у порівнянні з підлітками, була значна виразність, оформленість і різноманітність проявів. 5.Параноїдна безперервна шизофренія у підлітків мала специфіку маревних розладів, пов'язану з віковими особливостями хворобливих переживань. На початку захворювання в дитячому віці структуру марення складали рудиментарні ідеї відношення, фантастичної деперсоналізації, отруєння, переслідування, впливу; мали місце також своєрідні захоплення, рідкі галюцинації; дефіцитарні порушення включали явища складного дизонтогенезу. У випадках маніфестації хвороби в підлітковому віці переважними були ідеї іпохондричного змісту, незначне місце займали кататоно-гебефренні симптомокомплекси (8,0%). 6.При простій формі у підлітків основу негативної симптоматики складали апатико-адинамічні стани (83,3%), пасивність, підкореність (25,6%), зниження активності, порушення мислення (по 55,6%), а також втрата гігієнічних навичок, зниження інтересів (по 35,6%); у поведінці хворих відзначалися хитливість з немотивованими емоційно-афективними реакціями (27,8%), негативне відношення до членів сім’ї (19,4%), порушення харчової поведінки (13,9%), астено-іпохондричні розлади (16,7%) і уривчасті ідеї відношення (16,7%). У дорослих хворих на тлі аутизму відзначалися порушення мислення різного ступеня виразності (91,2%), абулічність, зниження активності (88,2%), інтелектуальної продуктивності (82,4%), ослаблення емоційно-афективних проявів (85,3%), зловживання психоактивними речовинами (23,5%). Початок простої форми шизофренії в пубертатному віці характеризувався наявністю в структурі дефіцитарних порушень особистісних змін, що поєднувалися з проявами пубертатного кризу. В тяжких випадках, при розвитку захворювання в дитячому віці виявлялися олігофреноподібні дефектні стани. 7.Порівняльно-вікове патопсихологічне дослідження дозволило установити зі значним ступенем вірогідності особливості, які не тільки об’єктивізували клініко-психопатологічні прояви, але й уточнювали характер порушень функцій мислення, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, самооцінки та дали можливість виділити відмінності, пов'язані з віком пацієнтів і формою захворювання. 8.У структурі патопсихологічного симптомокомплексу при параноїдній формі шизофренії у хворих виявлялися складні порушення психічних функцій. 8.1.У стані мислення у підлітків виявлена перевага міркувань інфантильного регістру, наочно-образних (p<0,001) і ситуаційно-конкретних асоціацій (p<0,05), тоді як у дорослих – ознак неадекватності, паралогічності (p<0,01), резонерства (p<0,001), різноплановості (p<0,05). Семантична структура піктографічних асоціацій у підлітків з параноїдною формою шизофренії характеризувалася перевагою атрибутивних, метафоричних образів над символіко-геометричними, а також імпульсивністю, непередбачуваністю, схильністю до вигадливої оригінальності; у дорослих був вищий рівень абстрагування, оригінальності, емоційної значимості і грубо неадекватних проявів. 8.2.Увага хворих характеризувалася загальним зниженням продуктивності, низьким рівнем точності, особливо у дорослих; міцність запам'ятовування також була вищою у підлітків (p<0,01). Виявлено перевагу вербального інтелекту над невербальним і нерівномірність інтелектуальних показників з більш високими значеннями загального і вербального інтелектуальних показників у підлітків (p<0,01). 8.3.Емоційно-афективна сфера у підлітків з параноїдною формою шизофренії характеризувалася значним внутрішнім напруженням і протиріччям між рисами збудливості, агресивності і пасивністю, песимістичністю, сензитивністю; тоді як у дорослих хворих структура фарбовизнання була активно-ірраціональною з більш високим рівнем тривоги. Встановлено розходження між віковими групами за оцінками настрою, відношення до майбутнього, власного здоров'я з більш низькими показниками у дорослих (p<0,01); самооцінка характеризувалася заниженням «активності» і «настрою», більш вираженим у підлітків (p<0,05). 9.При простій формі шизофренії патопсихологічний симптомокомплекс відбивав збідніння і перекручення психічних функцій у рамках переважно негативної симптоматики. 9.1.У стані мислення у підлітків виявлялися ознаки ізольованої збереженності абстрагування, що поєднувалося з загальною апродуктивністю, тоді як у дорослих відзначався більш низький рівень абстрагування (p<0,001), збільшення частки олігофреноподібної конкретності і різноплановості, а також відмовних реакцій. Кількість грубо неадекватних паралогізмів і зіслизувань у підлітків та дорослих не відрізнялася і була невисокою (12,2%). Піктограми хворих характеризувалися конкретністю, стереотипністю, персевераціями; у підлітків визначалися низький рівень цілеспрямованості, мотивації, а також локальні відмовлення, у дорослих був вищий загальний рівень адекватності, виявлялися формальні, стандартні асоціації. 9.2.Виявлено значне ослаблення, виснажливість функції уваги, короткочасної пам'яті, особливо при відстроченому відтворенні, більш виражене у дорослих (p<0,05). Встановлено перевагу вербального інтелекту (ВІП) над невербальним з більш високими значеннями ВІП у підлітків (p<0,05) і нерівномірність інтелектуальних показників. 9.3.Емоційний стан хворих характеризувався рисами інтраверсії, пасивного споглядання, сензитивністю, ірраціональністю, дезадаптивністю з більш високим рівнем тривоги аутистичного характеру у дорослих. Виявлено нівелювання значимості батьків (p<0,05), менш виражене у підлітків (p<0,01); загальний рівень самооцінки у дорослих хворих з простою формою шизофренії був значно нижчим, ніж у підлітків (p<0,01). 10.У роботі виявлені нові патогенетичні механізми шизофренії у порівняльно-віковому аспекті, доведена важлива роль біохімічних факторів в розвитку захворювання. 10.1.При параноїдній формі шизофренії в обох вікових групах хворих з високою вірогідністю встановлене зниження рівня бета-ендорфіну в плазмі крові (p<0,05), серотоніну в крові і 5-оксііндолоцтової кислоти в сечі, виражене в більшій мірі у підлітків (p<0,05). Дослідження стану катехоамінергічної системи показало підвищення рівня екскреції дофаміну, норадреналіну, адреналіну і кінцевого продукту обміну даних моноамінів – ваніліл-мигдальної кислоти, також більш виражене у підлітків (p<0,05). 10.2.При простій формі виявлені нейрохімічні зміни мали протилежну направленість: відзначене істотне підвищення рівня бета-ендорфіну в плазмі крові (p<0,05), особливо у підлітків. Встановлено також підвищення концентрації серотоніну в крові і 5-оксііндол-оцтової кислоти в сечі, однак рівень даних речовин був вищим у дорослих хворих (p<0,05). Вивчення стану катехоламінергічної системи виявило вірогідне зниження рівня екскреції дофаміну, норадреналіну, адреналіну і ваніліл-мигдальної кислоти, в більшій мірі виражене у підлітків. 10.3.Різнонаправлений характер нейрохімічних змін при параноїдній і простій формах шизофренії вимагає диференційованого підходу до вибору засобів антипсихотичної терапії, а значна виразність установлених порушень у підлітків диктує необхідність раннього початку активного лікування хворих. 11.Біоелектрична активність головного мозку при шизофренії дезорганізована за рахунок змін частотних характеристик, спектральної потужності і порушень регіонального розподілу ритмів ЕЕГ у хворих різного віку. 11.1.Установлені загальні для підлітків та дорослих з параноїдною і простою формами шизофренії ознаки ослаблення основного альфа-ритму, що були виражені в більшій мірі у підлітків. Поряд з загальними змінами, виявлені особливості, пов'язані з формою захворювання. 11.2.При параноїдній шизофренії у підлітків і дорослих відзначена значна виразність бета-активності у всіх областях мозку, що пов'язано з надлишковим впливом неспецифічної активуючої системи мозку. У підлітків виявлене домінування тета-ритму в лобних і скроневих областях, особливо ліворуч, що обумовлено стійким патологічним станом гіпокампальних структур, які виконують функції кори; це вказує на більш виражений характер змін біоелектричної активності в пубертатному віці при досліджуваній формі захворювання. 11.3.При простій формі шизофренії відзначене ослаблення бета-активності, у більшій мірі виражене у підлітків, що вказує на дефіцит впливів неспецифічної активуючої системи мозку. У підлітків з даною формою захворювання виявлене значне посилення тета-ритму, особливо в лобній області ліворуч, що свідчить про формування стійкого патологічного стану на рівні неокортексу. 11.4.Досліджені ЕЕГ-кореляти переваги застійних процесів збудження при параноїдній шизофренії підтверджують необхідність призначення хворим антипсихотичних засобів з переважно седативною дією; наявність ЕЕГ-признаків домінування процесів гальмування при простій формі шизофренії є обґрунтуванням доцільності призначення антипсихотичних препаратів з активуючою дією. Виявлені ознаки порушень біоелектричної активності головного мозку більш виражені у підлітків, хворих на шизофренію, диктують необхідність призначення в комплексній терапії диференційованих засобів ноотропної дії. 12.Виявлені в роботі особливості психопатологічних проявів уточнюють діагностичні критерії психічних розладів у підлітків та дорослих, хворих на параноїдну і просту форми шизофренії, а встановлений характер патопсихологічних, нейрохімічних змін й порушення біоелектричної активності мозку дозволяють об’єктивізувати клінічну картину, виділити патогенетичні механізми, які визначають найбільш раціональні підходи до лікування із своєчасним початком антипсихотичної терапії, спрямованої на усунення виявленої симптоматики з урахуванням форми психозу, віку пацієнтів. |