Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Інфекційні хвороби


Прокопів Олександра Володимирівна. "Сучасна дифтерія у дітей: патогенез, клініка, лікування (клініко-експеріментальне дослідження)". : Дис... д-ра наук: 14.01.13 - 2009.



Анотація до роботи:

Прокопів О.В. Сучасна дифтерія у дітей: патогенез, клініка, лікування (клініко-експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2008”.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню методів лікування дифтерії у дітей на основі вивчення клініко-імуно-патогенетичних взаємозв’язків, їх патоморфологічного підґрунтя та механізмів пошкоджувальної дії дифтерійного токсина за умов моделювання експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок. Вперше на органному, клітинному і субклітинному рівнях вивчені патогенетичні механізми розвитку поліорганних уражень, обґрунтовані можливості їх превентивної та перманентної корекції, удосконалені параклінічні методи моніторингу клінічного перебігу хвороби, оцінки ефективності лікування та повноти одужання. Обґрунтована детермінованість клінічного перебігу дифтерії функціональним станом локальних механізмів захисту. Встановлена інформативність кардіоінтервалографічних та електронейроміографічних досліджень щодо визначення субклінічного рівня ураження вегетативної та периферичної нервової систем. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок з’ясовано ультраструктурні механізми пошкоджувальної дії дифтерійного токсину стосовно структурних елементів міокарда, нирок, вегетативної та периферичної нервової систем. Підтверджено імунокомплексний генез ураження гемокапілярів клубочкового фільтра за умов багаторазового введення мегадоз ПДС. Обґрунтовано доцільність застосування в комплексному лікуванні дифтерії ентеросорбентів.

В дисертаційній роботі на підставі результатів багаторічних клінічних спостережень та цілеспрямовано проведених досліджень багатовекторного спрямування, включаючи експериментальне моделювання дифтерійної інтоксикації, на органному, клітинному та субклітинному рівнях вивчено клінічно-патогенетичні взаємозв’язки, що формуються при дифтерії, їх морфологічне підґрунтя, удосконалено методи лабораторного та інструментального моніторингу за перебігом хвороби, визначенням характеру та ступеня розладів системного і локального гомеостазу, функціонального стану серцево-судинної та нервової систем, обґрунтовано нові підходи щодо вирішення актуальної проблеми лікування дифтерії у дітей.

1. Епідемія дифтерії 90-х років у Львівській області характеризувалася початковими бурхливими темпами інтенсифікації епідемічного процесу, переважною захворюваністю дорослих осіб. Діти перших двох років життя вкрай рідко хворіли на дифтерію. Переважала захворюваність дітей 6 – 8 та 11-14 років, що може бути наслідком зниження з віком напруженості поствакцинального імунітету та негативним результатом внесення недоречних змін в календар щеплень напередодні епідемії – відміною ревакцинації у віці 6 та 11 років. В багатодітних сім’ях, що проживали в незадовільних матеріально-побутових умовах, індекс сприйнятливості до дифтерії значно підвищується.

2. На фоні повільного зниження захворюваності на дифтерію уже в перші роки епідемії спостерігалося швидке зменшення питомої частки дітей серед захворілих – з 36,3% у 1991 році до 15,4% у 1994 році. В наступні роки питома частка дітей серед захворілих знизилася до 10,0%. Зменшувалася водночас різниця в частоті захворювання на дифтерію дітей різних вікових груп.

3. Щодо локалізації специфічного запального процесу при дифтерії у дітей домінувало ураження ротоглотки (піднебінних мигдаликів): локалізовані, поширені та комбіновані форми. За відсутності різниці в частоті локалізованих форм дифтерії піднебінних мигдаликів у вікових групах 3-6, 7-10 та 11-14 років, поширені форми дифтерії ротоглотки спостерігалися переважно у дітей 11-14 років, комбіновані – у віковій групі 3-6 років. Серед фонових чинників, що обтяжують перебіг дифтерії, у дітей 3-6 років домінують повторні ГРВІ, у віковій групі 11-14 років – рецидивуючий та хронічний тонзило-фарингіт.

4. Тяжкість перебігу дифтерії ротоглотки у дітей посилюється супутньою патогенною стрептококовою флорою. Причетність останньої до патологічного процесу віддзеркалюється розвитком не характерних для класичної дифтерії клінічних симптомів: інтенсивного локального болю, яскравої перифокальної гіперемії слизової оболонки, значної поширеності та глибини запально-деструктивних змін, щільності набряку шиї при тяжких формах хвороби; значним і тривалим підвищенням температури тіла.

5. При дифтерії у дітей спостерігається підвищення вмісту МСМ в сироватці крові. Повної відповідності між ступенем підвищення цього показника та тяжкістю клінічної форми дифтерії немає. За вмісту МСМ в сироватці крові не можна оцінювати інтенсивність специфічної токсемії та адекватність дозування ПДС, оскільки молекулярна маса циркулюючого в крові дифтерійного токсину (близько 63000 нм) значно більша від відповідних показників речовин, що входять до загального пулу МСМ (300-5000 нм). Вміст МСМ підвищується напередодні клінічної маніфестації деяких специфічних (гострий токсичний нефроз, гострий гломерулонефрит) та неспецифічних (пневмонія) ускладнень дифтерії.

6. Захворюваність на дифтерію і формування різного ступеня тяжкості клінічних форм дифтерії, крім рівня специфічного антитоксичного імунітету, значною мірою детерміновані функціональною спроможністю локальних механізмів захисту, що забезпечується імуноглобулінами місцевої дії, насамперед SIgA, ФАН та КР слизової оболонки. На тлі значних розладів локального імунітету, незважаючи на високі показники імунності, можуть розвиватися клінічноманіфестні форми дифтерії, навіть середнього ступеня тяжкості. В такій ситуації між ступенем зниження вмісту в слині SIgA та рівнем специфічного імунного захисту за даними РПГА наявний негативний кореляційний зв’язок (r = – 0,592). Формування дифтерійного бактеріоносійства на тлі низьких рівнів імунності поєднується з високим вмістом в слині SIgA (r = – 0,527).

7. Дифтерія у дітей супроводжується ураженням ВНС. При всіх ступенях тяжкості дифтерії з 9-12 дня хвороби встановлюється ваготонія, ступінь якої визначається тяжкістю клінічної форми дифтерії Неухильне посилення ваготонічної активності в динаміці хвороби прогнозує розвиток дифтерійного міокардиту та затяжний перебіг хвороби.

8. Дифтерійне бактеріоносійство супроводжується незначними та короткотривалими, але принципово однотипними з виявленими при клінічно маніфестних формах дифтерії порушеннями функціонального стану локальних механізмів захисту та змінами параметрів кардіоінтервалографічних досліджень. Результати цих досліджень підтверджують правомірність трактування бактеріоносійства C.d.tox+ як субклінічної форми дифтерії.

9. Ранні дифтерійні полінейропатії, що проявляються бульбарним синдромом, розвиваються при середньотяжкій та тяжкій формах дифтерії у дітей – відповідно у 18,4% та 31,7% хворих. Пізні дифтерійні полінейропатії з переважанням розладів рухових функцій нижніх кінцівок розвиваються у 18,8% хворих на тяжку та 1,4% хворих на середньотяжку форми дифтерії. Напередодні клінічної маніфестації пізніх дифтерійних полінейропатій і впродовж тривалого часу після відновлення втрачених рухових функцій, а при середньотяжкій формі дифтерії і за відсутності клінічних симптомів ураження периферичної нервової системи, виявляються зміни параметрів ЕНМГ-досліджень, характерні для демієлінізуючого варіанта полінейропатій.

10. За умов ЕДІ уже через 24 години після введення дифтерійного токсину виявлено істотні зміни ультраструктури клітинних елементів інтракардіальних безмієлінових нервових волокон ВНС. В ці терміни в стегновому нерві виявлено лише порушення обмінних та транспортних процесів в клітинах периневрію. Це свідчить про меншу уразливість ПНС щодо пошкоджувальної дії дифтерійного токсину порівняно з ВНС. Більшу глибину ультраструктурних змін клітин вегетативної нервової системи констатовано і на наступних етапах ЕДІ. Результати віддаленого етапу експериментальних досліджень, свідчать про повільний регрес ультраструктурних змін клітин вегетативної нервової системи, стійкість порушень обмінних процесів в клітинах нервових волокон стегнового нерва.

11. На ранніх етапах ЕДІ за наявності істотних змін ультраструктури клітин інтракардіальних безмієлінових нервових волокон ВНС в кардіоміоцитах виявляються лише ознаки недостатньої забезпеченості енерговмісними речовинами. На тлі наступних розладів мікроциркуляції визначається чітка прогредієнтність змін ультраструктури як скоротливих, так і провідних кардіоміоцитів. Результати експериментальних досліджень щодо неоднозначності механізмів ураження ДТ різних клітинних елементів серцевого м’яза співзвучні з динамікою змін показників кардіоінтервалографічних та ЕКГ-досліджень, виявлених у хворих на дифтерію дітей та даними автопсії, констатованими при летальних вислідах хвороби.

12. За наявності істотних змін ультраструктури канальцевого відділу нефрону на ранніх етапах ЕДІ в клубочковому апараті нирок виявляються лише ознаки підвищеної проникності гемокапілярів, що сприяє осіданню на них речовин білкової природи, зокрема імунних комплексів. При багаторазовому введенні піддослідним тваринам з метою нівелювання пошкоджувальної дії ДТ надмірних доз гетерогенної ПДС виявлено ознаки системного руйнування базальних мембран гемокапілярів клубочків, наявність імунних депозитів в їх просвітах. Ці зміни ультраструктури клубочкового апарату нирок співзвучні з передбачуваним імунним генезом гострого гломерулонефриту, що розвивається у хворих на дифтерію дітей при проведенні специфічної детоксикації багаторазовим введенням надмірних доз ПДС.

Практичні рекомендації

1. В умовах як епідемічної, так і спорадичної захворюваності на дифтерію слід враховувати імовірність захворювання на дифтерію щеплених дітей. В сім’ях, що проживають в умовах скупчення, тривалого і близького контакту, індекс сприйнятливості дітей до дифтерії істотно збільшується.

2. За наявності гострого запального ураження піднебінних мигдаликів доцільно, крім пошуку C.d., проводити цілеспрямовані бактеріологічні дослідження щодо з’ясування можливої етіологічної причетності інших патогенних бактерій, зокрема стрептококів до наявного патологічного процесу. Це забезпечує діагностику дифтерійно-стрептококової мікст-інфекції, а при негативних результатах бактеріологічних досліджень щодо виділення C.d., дає змогу верифікувати діагноз гострого стрептококового тонзиліту чи тонзило-фарингіту.

3. Для визначення функціонального стану серцево-судинної системи та оцінки повноти одужання при дифтерії у дітей, крім ЕКГ та Ехо-КГ, доцільне проведення КІГ-досліджень як в гострому періоді хвороби, так і на послідовних етапах диспансерного спостереження.

4. Електронейроміографічні дослідження дають змогу прогнозувати розвиток пізніх дифтерійних полінейропатій, а в періоді реконвалесценції оцінити повноту відновлення функціонального стану уражених периферичних нервів.

5. Специфічну детоксикацію у хворих на дифтерію дітей доцільно проводити “середніми” дозами ПДС, обмежившись при можливості одноразовим застосуванням цього гетерогенного імунопрепарату. Повторне введення ПДС завжди виправдане в тих випадках, коли внаслідок неправильної оцінки ступеня тяжкості хвороби перша доза ПДС виявилася заниженою, при погіршенні загального стану хворого та поширенні фібринозних плівок на навколишні ділянки слизової оболонки.

6. При всіх клінічних формах дифтерії з метою безпосереднього впливу на етіологічний чинник захворювання слід призначати антибіотики. Для вибору оптимального стартового антибіотика доцільне періодичне визначення чутливості до антибіотиків циркулюючих в певній місцевості штамів C.d. При передбачуваному діагнозі асоційованих зі стрептококовою інфекцією форм дифтерії слід враховувати також ступінь чутливості циркулюючих штамів патогенних стрептококів.

7. З метою підвищення ефективності лікування хворих на дифтерію в комплексне лікування доцільно включити ентеросорбент силлард-П: усередину в віковій дозі 100-150 мг/кг маси тіла (1-3% завис препарату, 4-6 раз в день, в проміжках між прийманнями їжі, протягом 5-7 днів). Одночасно слід проводити зрошення ураженої ділянки ротоглотки 0,05-0,1% зависом препарату, 3-4 рази в день. У бактеріоносіїв С.d. tox+ зрошення слизової оболонки ротоглотки зависом силларда-П потенціює санаційну ефективність антибіотиків. Підтверджене в дослідженнях in vitro підвищення чутливості C.d. до антибіотиків при їх взаємодії з силлардом-П сприяє клінічній та санаційній ефективності препарату.

8. Для превентивного посилення енергетичного потенціалу кардіоміоцитів, попередження розвитку чи зменшення інтенсивності проявів ДМ при середньотяжкій та тяжкій формах дифтерії доцільне застосування ретаболілу – стероїдного анаболічного препарату пролонгованої дії. При середньотяжкій формі дифтерії обмежуються одноразовим введенням ретаболілу, при тяжій – доцільне повторне введення препарату, але не раніше, як через 10-14 днів. Послаблення надмірних парасимпатичних впливів на серцеву діяльність забезпечується призначенням атропіну – М-холінолітичного препарату. Атропін призначають у разі зменшення частоти серцевих скорочень на 1/3 відносно вікової норми за відсутності ЕКГ ознак повної атріовентрикулярної блокади та значних розладів провідності. Препарат застосовують внутрішньо, у повних вікових дозах, під постійним контролем частоти серцевих скорочень та показників ЕКГ досліджень.

Публікації автора:

1. Прокопів О.В. Вплив дифтерійного токсину на ультраструктуру вегетативної і периферичної нервової систем в умовах експериментальної дифтерійної інтоксикації / О.В. Прокопів, С.А. Лишенюк, В.І. Ковалишин // Інфекційні хвороби. – 2007. – №1. – С.44–50. (Дисертантом змодельовано варіант експериментальної дифтерійної інтоксикації, здійснено 80% досліджень, проведено аналіз їх результатів, сформульовано висновки).

2. Лишенюк С.А. Діагностика вегетативних дисфункцій та полінейропатій при дифтерії у дітей: інформаційний лист/ С.А. Лишенюк, О.В. Прокопів; Укрмедпатентінформ. – Київ, 2007. № 67–2007 (Проблема ”Інфекційні та паразитарні хвороби”). (Дисертантом узагальнено результати спільно проведених клініко-інструментальних досліджень, оформлено інформаційний лист, пропоновані рекомендації впроваджено в практику).

3. Прокопів О.В Оптимізація діагностики та лікування дифтерійно-стрептококової мікст-інфекції: інформаційний лист/ О.В Прокопів, С.А. Лишенюк; Укрмедпатентінформ. – Київ, 2007. – № 68-2007 (Проблема ”Інфекційні та паразитарні хвороби”). (Дисертантом самостійно проведено клініко-експериментальні дослідження, оформлення інформаційного листа, апробовано та впроваджено в практику пропоновані рекомендації).

4. Лишенюк С.А. Ультраструктурні зміни провідної системи серця при експериментальній дифтерійній інтоксикації та їх клінічні еквіваленти/ С.А. Лишенюк, О.В. Прокопів, В.І. Ковалишин //Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. – 2006. – №4. – С. 41-50. (Дисертантом проаналізовано та узагальнено результати спільно проведених експериментальних досліджень, підготовлено статтю до друку).

5. Прокопів О.В. Можливості визначення ступеня специфічного токсикозу, розладів гомеостазу та ефективності лікування за показниками вмісту речовин середньої молекулярної маси в сироватці крові при дифтерії у дітей / О.В. Прокопів//Лабораторна діагностика . – 2006. – №2. – С. 9-12.

6. Мостюк А.І. Показники кардіоінтервалографії при дифтерійній моноінфекції та асоційованих зі стрептококовою інфекцією форма хвороби у дітей/ А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, С.А. Лишенюк, Г.О. Литвин // Матеріали VІІ з’їзду інфекціоністів України, Миргород (27-29 вересня). – Тернопіль:Укрмедкнига, 2006. – С. 298-300. (Дисертантом самостійно проведені клінічні спостереження, інструментальні дослідження, узагальнення їх результатів – спільно, оформлено до друку матеріали).

7. Прокопів О.В. Ультраструктурні еквіваленти нефрологічних ускладнень дифтерії в умовах експериментальної дифтерійної інтоксикації/ О.В. Прокопів // Матеріали VІІ з’їзду інфекціоністів України, Миргород (27-29 вересня). – Тернопіль:Укрмедкнига, 2006. – С.313-315.

8. Прокопів О.В. Клініко-патогенетичні паралелі проявів ураження вегетативної і периферичної нервової систем при дифтерії в дітей / О.В., Прокопів, С.А. Лишенюк, Є.І. Бичківська // Матеріали VІІ з’їзду інфекціоністів України, Миргород (27-29 вересня). – Тернопіль:Укрмедкнига, 2006. – С.315-317. (Дисертантом здійснено набір матеріалів, проведено їх аналіз; оформлення роботи – спільне).

9. Прокопів О.В. Сучасна дифтерія у дітей різних вікових груп / О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2006. – №5. – С.8-14.

10. Прокопів О.В. Дифтерія та клінічно подібні хвороби у дітей: диференційно-діагностичні аспекти /О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2005. – №3. – С.46-52.

11. Прокопів О.В. Клінічні особливості сучасної дифтерії у дітей/ О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2005. – №2. – С. 15-22.

12. Прокопів О.В. Ефективність ранньої антибіотикотерапії при дифтерії у щеплених дітей /О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2005. – №1. – С. 29-32.

13. Прокопів О.В. Клініко-патогенетичні аспекти дифтерійно-стрептококової мікст-інфекції у дітей / О.В. Прокопів //Сучасні інфекції. – 2005. – №3-4. – С. 28–34.

14. Прокопів О.В. Епідеміологічні особливості дифтерії у дітей за матеріалами епідемії 1991-2002 рр. у Львівській області / О.В. Прокопів //Сучасні інфекції. – 2005. – №1. – С. 48 – 53.

15. Прокопів О.В. Інформативність вмісту речовин середньої молекулярної маси при визначенні ступеня тяжкості та прогнозування перебігу дифтерії у дітей / Прокопів О.В. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2005. – №3. – С. 89-97.

16. Прокопів О.В. Ентеросорбент силард-П як середник нівелювання потенційної небезпеки гіпергідратації при лікуванні дифтерії у дітей / О.В. Прокопів // Матеріали наук.- практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Тернопіль (30 травня – 1 червня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2005. – С. 173-174.

17. Прокопів О.В. Перифокальний набряк в генезі ранніх полінейропатій при дифтерії глотки у дітей / О.В. Прокопів, С.А. Лишенюк // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Тернопіль (30 травня-1 червня). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С.303-305. (Дисертантом проаналізовано результати клінічних спостережень, обґрунтовано передбачуваний взаємозв’язок співставлених показників, обробка та оформлення матеріалів – спільні).

18. Прокопів О.В. Дифтерія та інфекційний мононуклеоз/ О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська, С.А. Лишенюк // Матеріали наук.- практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Тернопіль (5-6 травня ). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. – С.169-171. (Дисертантом узагальнено результати спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено матеріали до друку).

19. Прокопів О.В. Дисбаланс функціонування фагоцитарної системи захисту нейтрофілів при дифтерійному бактеріоносійстві у дітей / О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2004. – №3. – С.28-32.

20. Прокопів О.В. Дифтерія шкіри у дитини раннього віку / О.В. Прокопів // Сучасні інфекції. – 2004.-№1. – С.121-124.

21. Прокопів О.В. Вплив розладів колонізаційної резистентності слизової оболонки ротоглотки на перебіг дифтерії у дітей / О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська //Сучасні інфекції. – 2003. – №4. – С.56 – 60. (Дисертантом проведено аналітичний огляд літератури, клініко-лабораторні дослідження та їх статистична обробка – спільні, узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

22. Прокопів О.В. Проблеми ранньої діагностики сучасної дифтерії у дітей / О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2003. – №5. – С. 74-78.

23. Прокопів О.В. Стан локального імунітету при дифтерії у дітей / О.В. Прокопів // Практична медицина. – 2003. – №4. – С. 55-58.

24. Прокопів О.В. Клінічна та санаційна ефективність ентеросорбенту силарда-П при дифтерії у дітей/ О.В. Прокопів // Львівський медичний часопис (Acta Medica Leopoliensia). – 2003. – Т. 9, №2. – С. 32-35.

25. Прокопів О.В. Оптимізація дозування специфічного антитоксину при дифтерії у дітей / О.В. Прокопів // Матеріали конгресу педіатрів України, Київ ( 7-9 жовтня ). – Київ : Аспект-Поліграф, 2003. – С. 287-288.

26 . Прокопів О.В. Локальна імунна відповідь та ступінь тяжкості дифтерії у дітей / О.В. Прокопів // Матеріали наук.- практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Івано-Франківськ (14-15 травня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. – С.171-172.

27. Мостюк А.І. Клініко-епідеміологічні аспекти віддзеркалення розладів локального імунітету при дифтерії у дітей/ А.І. Мостюк, О.В. Прокопів // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Івано-Франківськ (14-15 травня). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С.142-144. (Дисертантом самостійно проведені клініко-лабораторні дослідження, узагальнення їх результатів та висновки – спільні).

28. Прокопів О.В. Клінічна характеристика комбінованих форм дифтерії у дітей / О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська, С.А. Лишенюк // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Івано-Франківськ (14-15 травня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. – С. 173-174. (Дисертантом проведено аналіз власних клінічних спостережень, підготовлено доповідь та матеріали до друку).

29. Мостюк А.І. Примарність можливості досягнення стійкого епідемічного благополуччя з дифтерії в найближчі роки / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Івано-Франківськ (14-15 травня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. – С. 145-146. (Дисертантом проаналізовано результати спільно проведених клінічних спостережень та лабораторних досліджень, узагальнено їх результати).

30. Прокопів О.В. Ураження периферичної нервової системи при дифтерії у дітей / О.В. Прокопів //Матеріали VI з’їзду інфекціоністів України, Одеса (25-27 вересня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. – С.61-63.

31. Мостюк А.І. Паразитоценози як чинники потенціювання тяжкості перебігу і модифікації клінічних проявів дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали VI з’їзду інфекціоністів України, Одеса (25-27 вересня). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 49-51. (Дисертантом проведено аналіз власних клінічних спостережень та спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, оформлено до друку їх результати).

32. Бичківська Є.І. Особливості клінічного перебігу тяжких форм дифтерії у дітей / Є.І. Бичківська, О.В. Прокопів, С.А. Лишенюк // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Дніпропетровськ (16-17 травня 2002). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. – С. 13-15. (Дисертантом проведено аналіз власних клінічних спостережень, спільно проведених лабораторних та інструментальних досліджень, підготовлено доповідь та матеріали до друку).

33. Мостюк А.І. Вміст молекул середньої маси в сироватці крові як критерій оцінки ступеня тяжкості та прогнозування перебігу дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Дніпропетровськ (16-17 травня 2002). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 151-153. (Дисертантом проаналізовано результати спільно проведених лабораторних досліджень, вивчено їх інформативність, сформульовано висновок).

34. Мостюк А.І. Роль і місце глюкокортикоїдних препаратів в комплексному лікуванні тяжких форм дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Дніпропетровськ (16-17 травня 2002). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. – С. 153-154. (Дисертантом проведено аналіз результатів спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено доповідь та матеріал для публікації).

35. Мостюк А.І. Сучасна дифтерія: причини інтенсифікації епідемічного процесу, дискусійні аспекти верифікації діагнозу, епідеміологічні особливості / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Сучасні інфекції. – 2002. – №2. – С.68-75. (Дисертантом самостійно проведено включені в статтю клініко-лабораторні дослідження, оформлено статтю, аналітичний огляд літератури спільний).

36. Диспансеризація дітей – реконвалесцентів інфекційних хвороб: метод. рекомендації /укл: А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, М.Б. Дашо, Ю.А. Дашо. – Львів, 2001. – 57 с. (Матеріали методичних рекомендацій стосовно диспансеризації реконвалесцентів дифтерії підготовлені дисертантом самостійно).

37. Мостюк А.І. Динаміка вмісту речовин середньої молекулярної маси сироватки крові в прогнозуванні перебігу ускладнень дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали наук.-практ. конференції, Тернопіль (18-19 вересня). – Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. – С. 40-41. (Дисертантом здійснено аналіз спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнено їх результати).

38. Мостюк А.І. Ендотоксикоз при дифтерії та асоційованих зі стрептококовою інфекцією формах хвороби у дітей/ А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Матеріали наук.-практ. конференції, Тернопіль (18-19 вересня). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 44-45. (Дисертантом проведено аналіз власних клінічних спостережень, підготовано доповідь та матеріали до друку).

39. МостюкА.І. Ентеросорбент силлард – П в корекції розладів локального імунітету при дифтерії глотки у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. – № 4. – С. 78. (Дисертантом проведено аналіз спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнено їх результати).

40. Мостюк А.І. Застосування глюкокортикоїдних препаратів в комплексному лікуванні дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. – № 4. – С. 78-79. (Дисертантом проведено аналіз спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнено їх результати).

41. Мостюк А.І. Ентеросорбент силлард – П як засіб підвищення чутливості коринебактерії дифтерії до антибіотиків / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська, В.В. Білавка // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 2 – С. 48-52. (Дисертантом здійснено аналітичний огляд літератури, підготовлено матеріали до проведення спеціальних лабораторних досліджень, узагальнено їх результати, висновки сформульовано спільно; підготовлено статтю до друку).

42. Прокопів О. Імунотерапія дифтерії : клініко-експериментальні аспекти оптимізації дозування специфічного антитоксину / О. Прокопів, А. Мостюк, Є. Бичківська, З. Країнська //Матеріали наук.-практ. конференції, Одеса (2-3 жовтня). – Одеса : Латстар, 2001. – С. 121-122. (Дисертантом самостійно проведені клініко-лабораторні дослідження, експериментальні – спільно; оформлено матеріали до друку).

43. Бичківська Є.І. Вплив частих гострих респіраторних вірусних інфекцій на функціональну спроможність локальних механізмів неспецифічного захисту при дифтерії у дітей / Є.І. Бичківська, О.В. Прокопів // Матеріали наук – практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Харків (26-27 квітня ). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 181 – 183. (Дисертантом проведено аналіз спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнено їх результати).

44. Мостюк А.І. Ураження провідної системи серця при дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська, М.І. Тичківський // Матеріали наук -практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, Харків (26-27 квітня). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 244 – 246. (Дисертантом самостійно проведені клініко-лабораторні та інструментальні дослідження, інтерпретовано результати морфологічних досліджень та формулювання висновків – спільні).

45. Прокопів О.В. Ефективність антибіотиків в санації носіїв токсигенної дифтерійної палички / О.В. Прокопів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. – №3. – С.76.

46. Мостюк А.І. Диференційовані варіанти антибіотикотерапії при дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. – №3. – С.73. (Дисертантом узагальнено результати спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнення їх та формулювання висновків – спільні).

47. Бичківська Є.І. Досвід місцевого застосування силларда – П при дифтерії у дітей/ Є.І. Бичківська, О.В. Прокопів // Матеріали VIII конгресу СФУЛТ: Тези доп. – Львів; Трускавець, 2000. – С. 277. (Дисертантом узагальнено результати спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, узагальнення їх та формулювання висновків – спільні).

48. Мостюк А.І. Епідеміологічні та клінічні особливості сучасної дифтерії у дітей / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів // Педіатрія, акушерство та гінекологія – № 4. – С.41-42. (Дисертантом самостійно проведені клініко-лабораторні дослідження, узагальнення їх результатів та висновки – спільні).

49. Мостюк А.І. Антибіотики в лікуванні дифтерії/ А.І.Мостюк, О.В. Прокопів // Сучасні інфекції. – 1999. – №2. – С.98-102. (Дисертантом самостійно проведено включені в статтю клініко-лабораторні дослідження, оформлено статтю, аналітичний огляд літератури спільний).

50. Вміст молекул середньої маси в сироватці крові та їх електрофоретична характеристика у хворих на дифтерію та епідемічний паротит/ Ю.І. Гринаш, В.М. Коробов, Прокопів О.В. та ін. // Лабораторная диагностика. – 1999. – № 4. – С. 7-11. (Дисертантом проведено аналітичний огляд літератури, самостійно здійснено частину лабораторних досліджень з питань дифтерії, узагальнено їх результати; висновки та оформлення статті – спільні).

51. Мостюк А.І. Епідеміологічні закономірності сучасної дифтерії / А.І. Мостюк, О.В. Прокопів // Матеріали наук.-практ. конференції, Львів (27-28 лютого). – Львів, 1997. – Кн.ІІІ. – С. 142-143. (Дисертантом проведено аналіз результатів спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено доповідь та матеріал для публікації).

52. Мостюк А.І. Дифтерія / А.І. Мостюк, В.Ф. Марієвський, О.В. Прокопів. – Львів: Світ, 1996. – 208 с. (Дисертанту належить рівнозначна спільна участь у написанні всіх глав монографії та підготовці матеріалів до друку).

53. Фізіологічний метод еферентної детоксикації сілардом при інфекційних хворобах у дітей/ А.І. Мостюк, О.В. Прокопів, Є.І. Бичківська та ін. // Матеріали наук.-практ. конференції: Тези доп. – Львів, 1993. – Ч.ІІ. – С.171. (Дисертантом проведено аналіз результатів спільно проведених клініко-лабораторних досліджень, підготовлено доповідь та матеріали для публікації).