Під час наукового дослідження нами встановлено: 1. Кримськотатарська літературна мова розвивалася на давньотюркській основі, зразками якої ми могли б назвати і виділити “Huastuanift” (Покаянна молитва маніхійців), Алтун йарук (Сутра золотого блиску), Дивану лугат іт-турк (Словник тюркських мов) і Кутадґу билиґ (Благодатне знання). Останній твір середини ХI століття є основним, оскільки саме тут Юсуфом Баласагунським виводиться основний принцип, що діє для всіх тюркських народів і тюркських мов: – тилин сёз – “усне мовлення” і битиг сёз – “писемне мовлення”. Цей “принцип письма” ще довгий час зберігався в інших тюркських мовах, наприклад, у староузбецькій, що підтверджується в трохи алегоричній формі, зафіксованій у творчості царевича Бабура: базар тили – “просторічне мовлення”, “мовлення простолюдина” і сарай тили – “мовлення знаті”, “мовлення палаців”. Стилістична градація Ю. Баласагунського існувала у Криму практично з XI по XII ст. включно. 2. З XIII по XVI ст. в кримськотатарській літературній мові відбулися зміни, що позначилися і на подальшому формуванні функціональних стилів. Зазначені нами зміни були пов'язані насамперед з диференціацією тюркських родів, племен, союзів родів і племен, а також народів і народностей. Зміни, відзначені нами, характеризуються в регіональному й ареальному планах: къырым тили – “кримська мова”, і дешт тили – “степова мова”, “мова степу Кипчак”. В описуваному випадку видно, як звужується ареал “кримської” мови, і, відповідно, звужується ареал “кипчацької” – “степової” мови. Варто особливо підкреслити, що основою кримськотатарської літературної мови був “кипчацький” компонент, що став основним і в подальшому розвитку мови Джучиєвого Улусу, де також йде розподіл на “мову простонародну” і “мову палацової знаті”. 3. Починаючи з XVI по XIX ст. відбувається така диференціація кримськотатарської літературної мови, де мова розглядається територіально і визначається її носієм: шеэр ве дагъ халкъы, шеэр ве дагъ тили – “міський і гірський народ”, “міське і гірське мовлення”; чёль халкъы, чёль тили – “степовий народ”, “степове мовлення”. 4. До 1928 року відбувається конкретизоване звуження і нормування кримськотатарської мови: ялы бой тили – “мова південного берега” і чёль тили – “мова степовика”. Однак появляється нормована форма літературної мови – орта ёлакъ – “мова середньої смуги”, що, ґрунтуючись на бахчисарайському діалекті, враховує при цьому степову і південнобережну лексику та функціональні стилістичні особливості (наріччя, діалекти, говірки). Дане положення збереглося практично до наших днів, але на рівні побутового мовлення розмовного стилю. Потрібно також зазначити, що протягом усієї історії розвитку мови відбувається утворення двох груп стилістичних моделей (модифікацій), які прямо впливають на розвиток функціональних стилів кримськотатарської мови: Перша група структурних модифікацій складається з двох різновидів: часові функціональні стилі з елементами, що характеризують різні етапи розвитку кримськотатарської літературної мови, тобто архаїчна кримськотатарська літературна мова XIII ст. – сучасна літературна мова кінця XIX – початку XX ст.; просторові функціональні стилі з елементами різних місцевих особливостей загальнонародної кримськотатарської мови. До них належать діалектні особливості (міські, південнобережні, гірські та степові наріччя і говірки). Друга група функціональних стилістичних модифікацій складається з чотирьох різновидів: художнього стилю, що, у свою чергу, поділяється на усну і писемну форми, а також вбирає в себе прозаїчний і поетичний жанри. Крім того, як ми вважаємо, додається жанр драматургії; науково–публіцистичного стилю, що складається з усної і писемної форм; офіційно–ділового стилю, що, у свою чергу, складається з усної і писемної форми, і вбирає в себе два жанри: поетичний і прозаїчний; культового (релігійного) стилю, який також складається з писемної і усної форм, вбираючи в себе поетичний (иляхийлер – “релігійні пісні”) і прозаїчний (молитви, обрядові ритуали й інші зафіксовані письмово) жанри. Виходячи з диференціальних ознак розглянутих нами груп, стилістично забарвлену лексику можна класифікувати так: засоби, диференціальною ознакою яких є нерозривний зв'язок з їх мовленнєвими умовами; засоби, які асоціюються з тими чи іншими обставинами спілкування; засоби, що несуть у собі непредметну стилістичну інформацію. Дослідження стилістично забарвлених фактів в кримськотатарській мові дає змогу зробити такі висновки. У функціонально-стилістичній класифікації лексики кримськотатарської мови нами виділено усно–розмовну і книжно–писемну лексику. Розмовна лексика, як правило, властива усній формі побутового спілкування і поділяється на: – лексику власне розмовну; – лексику діалектну і просторічну. Книжна лексика, вбираючи в себе всі розряди слів з функціонально-стилістичним забарвленням, вживається переважно в писемному мовленні. У функціональному аспекті була виділена лексика таких функціональних стилів: наукового, офіційно–ділового, публіцистичного і художньої літератури. У результаті дослідження ми дійшли таких висновків: забарвленням наукового стилю володіють загальнонаукова термінологія і вузькоспеціальні терміни (мубалягъа “гіпербола”, меджаз “алегорія”, дестан “епічна поема”, везин “ритм”, эскирген сёзлер “застарілі слова”, сыфат “прикметник”, хаберлик “присудковість”, къысса “байка”, назм “поетичний”, къафие “рима”, фииль “дієслово” і т. д.). З погляду емоційно–експресивного забарвлення ця лексика нейтральна. Це відбувається здебільшого тому, що слова-терміни, як правило, не мають синонімів і виражають точні й однозначні поняття; лексика офіційно–ділового стилю видрізняється помірно–книжковим стилістичним маркуванням і великою кількістю стандартних засобів; до термінології офіційно–ділового стилю належать назви осіб за функцією в офіційно-ділових відносинах, назви документів, спеціалізоване вживання загальнолітературних кримськотатарських слів і виразів (укъукъчы “правознавець”, къарар “наказ”, эмир “розпорядження”, разы “згоден”, къанун “закон”, ариза “заява”, вазифедар шахс “посадова особа”, юридик шахс (муэссисе) “юридична особа (установа)”, укъукънизам “постанова”, шикяет – “скарга”, векялет “повноваження”, бир сеснен “одностайно”, битараф “утримався”, джисманий шахс “фізична особа” і т.д.); у публіцистичному стилі можливе будь–яке стилістичне маркування, від найнижчого до найвищого. У публіцистичній лексиці виділяються дві групи слів: спеціальна публіцистична термінологія, у тому числі газетна – мухбир “кореспондент”, інтерв'ю, репортаж, хроніка, макъале “стаття”, козетиджи “оглядач”, реабілітація і т. д., і суспільно-політична термінологія – миллий азлыкъ “національна меншість”, маруза “доповідь”, ашалав “дискримінація”, джерьян “течія”, векиль “депутат”, теклиф “пропозиція”, мухтариет “автономія”, сиясий менфаат “політичний інтерес”, эшиттирюв “передача” і ін.; та оцінні слова – не терміни – истиляий “загарбницький”, истисмар “визискувач”, истифа “відставка”, исъянджы “бунтар”, девлетчилик “державність” і т. д. Крім того в публіцистичному стилі необхідно відзначити стилістичні функції заголовка (Борджкъа пара – “Гроші в борг”, Ким акъ да ким къара – “Хто білий, а хто чорний?”, Биз отургъан араба къайда кете? – “Куди їде арба, на якій ми сидимо? і т.д.); мова художньої літератури являє собою найбільш повний і яскравий прояв кримськотатарської літературної і, ще ширше, загальнонародної мови. У даному стилі словниковий склад мови подано у всьому багатстві своєї семантики – тут використовуються всі прямі і переносні значення слів. Також має широке застосування застаріла (кадий “суддя”, девлет “багатство”, келям “слово”, зебан “мова”, чешм “око”, небат “рослина”, мусалех “користь”, перване “метелик”, ракъип “суперник”, къыраат “навчання”, і т. д.) і діалектна лексика (пара “гроші”, айтаджакъман “буду говорити”, джол “дорога”, джурек “серце”, къарамакъ “дивитися” чоджукъ “дитина” і т. д.), використовувана, як правило, відповідно, або для відображення певної історичної епохи, або для надання місцевого колориту в художньому творі. Незважаючи на те, що вище, при розгляді формування функціональних стилів, нами було виділено і культовий стиль, лексика, що входить до його складу не розглядалася. Нам здається, що розгляд цього стилю вимагає спеціальної підготовки. У висновках необхідно зазначити, що в даній роботі не повною мірою досліджено закономірності сполучень різних типів, видів і різновидів додаткової інформації. Не ставилося питання про кількісні співвідношення. Детальне вивчення стилістичної диференціації лексики сучасної кримськотатарської літературної мови – завдання подальших досліджень. |
