У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового забезпечення створення та легалізації СПД в Україні у недержавному секторі економіки. Дисертантом обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції з удосконалення законодавства та практики його застосування щодо спрощення, оптимізації процесів створення та державної реєстрації суб’єктів, заснованих на недержавній формі власності, з метою прискореного розвитку підприємництва. На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки: 1. Майновий комплекс є необхідною ознакою СПД; він визначається як “господарський об’єкт, сукупність майна якого забезпечує проведення самостійної підприємницької діяльності на регулярній та постійній основі”. Майновий комплекс може бути об’єктом господарських правовідносин та належить підприємству на праві власності або праві, похідному від права власності. 2. У ГК України необхідно чітко визначити, що СПД є створеним з моменту ухвалення його установчих документів або прийняття рішення про створення у випадках, коли установчі документи не є обов’язковими. Натомість з моменту державної реєстрації він набуває передбаченої законом правосуб’єктності (статус юридичної особи, легалізація діяльності тощо). Це дозволить розмежувати момент створення СПД та момент його державної реєстрації, акцентувати увагу правозастосовців на тому, що за реєстрацією звертається вже створений та існуючий суб’єкт саме для надбання статусу СПД. 3. Неодмінною умовою становлення і зміцнення правового господарського порядку в Україні, подолання негативних проявів тінізації і криміналізації в сфері господарювання є вдосконалення і впровадження оптимальної, чіткої, ефективної і прозорої системи правової організації створення та державної реєстрації СПД. Ця теза повинна бути закріплена в господарсько-правовій доктрині та стати принциповою для науки господарського права та для законодавця, що дозволить вдосконалювати законодавство про державну реєстрацію СПД у вірному напрямку. 4. У роботі сформульована дефініція терміну “державна реєстрація суб’єктів підприємництва”, а також визначені призначення (цілі) державної реєстрації СПД і спеціальні процедури, пов’язані з нею, що повинно дістати своє закріплення не тільки у нормах ГК України, а в першу чергу, в Новому законі. Це дозволить вдосконалити законодавство, що регулює такі відносини, оптимізує та гармонізує практику його застосування в цій сфері. 5. У Новому законі потрібно визначити, що інформація, яка міститься в державному реєстрі про СПД, повинна бути максимально відкритою, загальнодоступною через всесвітню інформаційну сітку з регулярним обновленням відомостей, що дозволить мати на постійній основі вичерпний перелік СПД, а також забезпечить прозорість статусу СПД та перешкоджатиме вступу у підприємницькі відносини сумнівних суб’єктів з ознаками “фіктивності”, позитивно вплине на зміцнення законності і правопорядку в цілому в господарській сфері. Недотримання встановленого порядку забезпечення публічності і прозорості такої інформації має тягти за собою відповідальність відповідних органів з обов’язковим застосуванням до них карних санкцій. 6. У Новому законі необхідно чітко зазначити момент закінчення державної реєстрації СПД як момент включення суб’єкта, що реєструється, саме до Єдиного державного реєстру СПД із присвоєнням йому (суб’єктові) відповідного ідентифікаційного коду (номера) саме з цього реєстру, що позитивно вплине на регулювання господарських відносин у цій сфері, дозволить ліквідувати плутанину та помилкові тези деяких авторів, викладені в учбовій літературі, які невірно визначають цей момент в часі, буде сприяти правильному правозастосуванню та уніфікації судової практики. 7. Необхідно терміново відновити та закріпити в Новому законі передчасно ліквідовані низові ланки органів, що здійснюють реєстрацію СПД (на рівні районів у містах), з подальшим їх збереженням у системі державної реєстрації з одночасним наділенням їх правом у разі необхідності делегувати свої реєстраційні повноваження вищим органам (з урахуванням місцевої специфіки), що дозволить скоротити наявні величезні черги до реєстраторів, мінімізувати непродуктивні витрати грошових коштів та великої кількості часу СПД – початківців, знизить підґрунтя для корупції в цій сфері та буде сприяти стимулюванню розвитку малого підприємництва в цілому в Україні. 8. У Новому законі необхідно уточнити сферу його дії – він розповсюджуються на відносини, пов’язані з державною реєстрацією лише СПД. Порядок та особливості державної реєстрації суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, повинен регулюватися Господарським кодексом України та іншим спеціальним законодавством України. При цьому вноситься ясність в регулювання відносин державної реєстрації та виключається можливість безпідставних вимог державних реєстраторів до всіх без виключення юридичних осіб (не СПД) стосовно проведення їх загальної перереєстрації з посиланням на перехідні положення Нового закону. 9. На основі зроблених у роботі теоретичних висновків, сформульованих узагальнюючих положень, з урахуванням виявлених протиріч, прогалин і функціональних недоліків правових інститутів створення і легалізації СПД сформульовано конкретні пропозиції щодо оптимізації господарського законодавства та підвищення ефективності правозастосування, що буде слугувати укріпленню законності та правопорядку в сфері підприємництва. | 