Анотація до роботи:

Рогоза О.Б. Структурно-композиційні та семантико-прагматичні особливості французького епістолярного роману XVIII-XX століть (на матеріалі творів Ш. де Лакло, О. де Бальзака, А. де Монтерлана). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 – романські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню французького епістолярного роману як специфічного явища художньої прози, що походить від сполучення форми листа та жанру роману. Вивчення творів XVIII, XIX та XX століть дозволило простежити еволюцію французького епістолярного роману, що є виправданим при вивченні закономірностей розвитку літературної мови та її стилістичної диференціації.

У дисертації визначено місце епістолярного стилю в системі функціональних стилів та виявлено прагматичні характеристики французького епістолярного роману. Розкрито структурні характеристики французького епістолярного роману шляхом об’ємно-прагматичного членування, розроблено структурну типологію епістолярного роману, визначено композиційні фактори функціонування листів у епістолярному романі та встановлено форми передачі чужого мовлення в епістолярному романі. Проаналізовано лінгвостилістичні засоби створення художнього образу персонажа у французькому епістолярному романі, досліджено іронію у контексті теорії поліфонії О.Дюкро, а також функціонування інтертекстуальних зв’язків у французькому епістолярному романі.

Епістолярний стиль виокремлюється в системі функціональних стилів як окремий різновид. Він характеризується як позамовними факторами, а саме ситуацією часової та просторової віддаленості комунікантів, бажанням установити контакт за допомогою листа, сферою письмового особистісного спілкування, так і мовними факторами: наявність композиційної рамки, залучення лексики, пов’язаної з процесом письмової комунікації, синтез розмовних та книжних конструкцій.

Поєднання форми листа та жанру роману зумовлює особливу структуру та композиційну рамку епістолярного роману, що визначає процеси сприйняття та розуміння інформації, закладеної у творі. Композиційна організація листів у романі Ш. де Лакло “Les Liaisons dangereuses” стає засобом розвитку сюжету; у романі О. де Бальзака “Mmoires de deux jeunes maries” – установлює контраст між двома головними персонажами, розкриваючи головний задум твору; у романі А. де Монтерлана “Les jeunes filles” – засобом розкриття образів персонажів.

У французькому епістолярному романі художній образ персонажа, будучи основним засобом вираження суб’єктивної модальності тексту, розкривається перш за все в мовленні персонажа. Мовлення персонажа, в свою чергу, зумовлене статусною поведінкою останнього. Аналіз статусної поведінки персонажів в епістолярному романі дозволяє краще зрозуміти їхнє місце у композиції твору, а аналіз мовних засобів, використаних у мовленні персонажів, надає змогу зробити висновок про соціальний статус героя, його культуру й освіту, характер, психічний стан, інколи про вік персонажа.

Іронія у французькому епістолярному романі XVIII-XX століть розкривається не тільки в окремих іронічних висловлюваннях персонажів як стилістичний троп, а й у композиції твору, в оповіді, як це відбувається у романі Ш. де Лакло “Les Liaisons dangereuses”, де використання іронії ускладнює процес характеристики персонажів і визначення суб’єкта висловлювання, що впливає на розуміння та інтерпретацію тексту. У романах О. де Бальзака “Mmoires de deux jeunes maries” та А. де Монтерлана “Les jeunes filles”, іронія здебільшого виконує функцію стилістичного тропу.

Інтертекстуальні зв’язки у французькому епістолярному романі представлені в усіх формах (цитування, посилання на інший текст, плагіат, натяк, пародія, стилізація), проте намічаються певні тенденції. Якщо у XVIII столітті у творі Ш. де Лакло “Les Liaisons dangereuses” інтертекстуальність розкривається здебільшого експліцитно, виконуючи роль стилістичних засобів, то в романах О. де Бальзака “Mmoires de deux jeunes maries” ХІХ століття та А. де Монтерлана “Les jeunes filles” ХХ століття інтертекстуальні зв’язки залучені імпліцитно для характеристики художнього образу персонажа.

На прикладі трьох французьких епістолярних романів різних епох спостерігається загальна тенденція до поступового занепаду французького епістолярного роману. У романі Ш. де Лакло “Les Liaisons dangereuses”, написаному у XVIII столітті, в період розквіту жанру епістолярного роману, повною мірою залучені різноманітні стилістичні засоби, композиційні параметри як для розкриття образів персонажів, так і для побудови сюжету твору, найбільше представлені інтертекстуальні зв’язки та іронія. У XIX столітті О. де Бальзак у романі “Mmoires de deux jeunes maries” дотримується основних канонів структурування епістолярного роману, відмовляючись, проте, від передмови, одного з визначальних елементів композиції класичного епістолярного роману. Обрана письменником форма твору – роман в листах – сприяє розкриттю основної ідеї твору. У XX столітті в романі А. де Монтерлана “Les jeunes filles” епістолярна техніка використана лише частково, як допоміжний засіб у розкритті образів персонажів. Французький епістолярний роман як жанр поступово віджив своє та перевтілився у близький за формою роман-мемуари та новелу.

Подальше дослідження епістолярного роману є перспективним як у галузі лінгвопоетики й прагматики, так і в галузі наратології. Інтерес викликає вивчення художніх образів персонажів інших романних жанрів відповідно до їхньої статусної мовленнєвої поведінки. Перспективним також, на наш погляд, є дослідження таких піджанрів епістолярного стилю, таких як власне лист та лист відомих людей.

Публікації автора:

1. Прагматичні особливості епістолярного тексту // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Том XXXVII. – С. 247-253.

2. Структурна типологія епістолярного роману (на матеріалі творів XVII-XX століть) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. лінгв. ун-т. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. – Вип. 11. – С. 93-98.

3. Особливості мовлення персонажів в епістолярному жанрі (за романом Ш. де Лакло “Les Liaisons dangereuses”) // Вісник Київського лінгвістичного університету. – Серія Філологія. – Т. 7, №2. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. – С. 78-85.

4. Епістолярний стиль в системі функціональних стилів // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичн. конф. “Динаміка наукових досліджень 2003”. – Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Київ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 19: Філологічні науки. – С. 85-87.

5. Композиційні та прагматичні особливості французького епістолярного роману XVIII століття // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна, 2003. – С. 109-110.

6. Поліфонічна концепція іронії в епістолярному романі // Матеріали міжнар. наук. конф. “Мовна освіта в контексті Болонських реалій”. – Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2005. – С. 22-23.