Анотація до роботи:

Васейко Ю. С. Структурно-функціональні параметри вертикального контексту художнього твору. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2004.

У дисертації досліджено інтер- та екстратекстову природу вертикального контексту, проаналізовано основні детермінанти категорії, визначено специфіку співвідношення вертикального контексту й української фонової інформації, описано засоби формування вертикальної площини, їх структурно-семантичні параметри, з’ясовано типологію кодової системи вертикального контексту, простежено особливості функціонування вертикального контексту на різних інформаційних рівнях художнього твору.

У висновках узагальнено результати дослідження.

1. Вертикальний контекст – категорія, що розширює межі семантичного поля твору за рахунок екстратекстової інформації, бере участь у творенні глибинних ярусів тексту, має ускладнену внутрішню організацію, у якій фіксуємо експліцитний та імпліцитний елементи.

2. Змістове наповнення вертикального контексту детерміноване як українською національною культурою, адже акумулює вітчизняні фонові відомості, так і світовою, що й зумовлює особливості функціонального навантаження названого контексту.

3. Зміст вертикального контексту буде розкодований, якщо автор і читач володіють приблизно однаковим обсягом українських фонових знань, тобто перебувають у відносній рівності щодо оперування історичною та культурологічною інформацією.

4. Засоби творення імпліцитних змістових секторів не залежать від впливу фактуального оточення горизонтальної площини, оскільки попередньо сформувалися в екстратекстових умовах. Реалії отримали своє семантичне наповнення у процесі розвитку матеріальної і духовної культури українського народу. Значення алюзивних знаків детерміноване прототекстом: Біблією, міфами, історією, національною та світовою літературою, мистецтвом і т. ін.

5. Вертикальний контекст важливий у процесі аналізу всіх рівнів прочитання художнього твору. Його матеріал дозволяє читачеві сприйняти фактуальну площину, окреслити роль підтексту, визначити концепт, оцінити індивідуально-авторську мовну картину світу, тобто сприяє повноцінній реалізації комунікативного ланцюга „автор – твір – реципієнт”: адресат отримує максимум відомостей, які заклав у текст адресант.

Публікації автора:

1. Засоби вираження змістово-концептуальної інформації у тексті // Філологічні студії. – Луцьк, 2000. – №1. – С. 31 – 36.

2. Сприйняття та розуміння змісту художнього твору // Філологічні студії. – Луцьк, 2001. – №3. – С.45 – 51.

3. Українська ономастична фонова інформація у творі Ю. І. Крашевського „Wspomnienie Woynia, Polesia, Litwy” // Науковий вісник Волинського державного університету. – Луцьк, 2001. – № 9. – С. 75 – 79.

4. Структурно-семантична організація вертикального контексту // Проблеми славістики. – Луцьк, 2003. – № 4. – С. 23 – 28.

5. Позиції алюзії у композиційному контексті художнього твору // Філологічні студії. – Луцьк, 2003. – № 3. – С. 74 – 80.