У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке базується на застосуванні механізму формування конкурентоспроможності вітчизняної туристичної галузі через впровадження туристичної кластеризації, інноваційно-маркетингової моделі розвитку та програми просування українського туристичного продукту на світовий туристичний ринок. Міждисциплінарне дослідження сутності міжнародного ринку туристичних послуг, різнобічний аналіз структурно-функціональних факторів його розвитку та ефективного функціонування дозволило сформулювати такі висновки: 1. В умовах трансформації світового господарства кінця ХХ і початку ХХІ ст., формування глобального інформаційного ринку та переходу розвинених країн до постіндустріальної моделі розвитку міжнародний ринок послуг виступає каталізатором стрімкого піднесення світової економіки. Торгівля послугами є складовою частиною і рушійною силою розвитку інших галузей господарства та одним з вирішальних чинників зростання країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою і найменш розвинених країн. Сучасна сфера послуг перетворюється на один із ключових сегментів світового ринку, де чільне місце займають туристичні послуги. Значення туризму у міжнародній економічній діяльності постійно зростає, а сам ринок набуває нових тенденцій та особливостей, впливаючи на торгівлю, транспорт та зв'язок, сільське господарство і будівництво. Процеси глобалізації на туристичному ринку характеризуються зміною технологій, модернізацією транспортної інфраструктури, інтернаціоналізацією ділової активності та створенням механізму регулювання. 2. У процесі всезростаючої глобалізації і лібералізації пріоритетним завданням у сфері міжнародної системи регулювання торгівлі послугами має бути удосконалення механізмів, що стосуються, насамперед, вимог до відкритості третіх країн, реалізації принципу недискримінації та застосовуння обмежувальної ділової практики, яка є на заваді розвиткові конкурентного середовища. В міру розвитку цих же процесів відбувається формування більш цілісного міжнародного ринку туристичних послуг із посиленням взаємозалежності його учасників із різних країн, що потребує оперативного регулювання на глобальному (Всесвітньою туристичною організацією), наднаціональному (міждержавними комісіями в рамках двосторонніх та багатосторонніх угод) та національному (міністерствами внутрішніх та закордонних справ країн або спеціалізованими туристичними агенціями та організаціями) рівнях та поглиблення співпраці між суб’єктами туристичного ринку, урядовими та міжнародними організаціями. 3. Застосування методів структурно-системного аналізу показали, що на новітній світовій туристичній карті, через зміну конкурентоспроможних позицій національних туристичних індустрій різних країн, виявлена їх передиспозиція з градацією на традиційні країни-монополісти міжнародного туристичного ринку; нові регіони; найбільш перспективні країни та країни-апліканти. Сучасний етап розвитку туризму як ефективної галузі господарства, так і соціально-культурного явища, характеризується переосмисленням його ролі та функцій. В умовах глобалізації через характер впливу на країни міжнародного туризму визначаються його функції (економічна, соціально-культурна, оздоровчо-спортивна, освітньо-професійна, екстремальних видів туризму) як системи подорожей, що здійснюються на базі міждержавних договорів, з урахуванням діючих міжнародних норм і місцевих звичаїв. 4. Україна як самостійний суб’єкт міжнародної економічної діяльності залишається недостатньо залученою до міжнародних туристичних процесів, хоча особливості географічного розташування, сприятливий клімат, унікальні природно-рекреаційні ресурси та велика кількість історико-культурних пам’яток створюють можливості для інтенсивного розвитку багатьох видів туризму. Особливо стрімко розвиваються новітні види: екологічний, пригодницький, зелений та діловий туризм. Серед основних факторів, що гальмують розвиток національної туристичної галузі, є незадовільний стан розвитку інфраструктури та матеріально-технічної бази туризму, високі ціни, екологічні та кримінальні ризики, низька інноваційна активність туристичних підприємств. Передумовою подальшого розвитку вітчизняного туризму відповідно до тенденцій міжнародного ринку туристичних послуг є залучення до міжнародної законодавчої та нормативно-правової бази туризму, передових надбань найбільш розвинутих туристичних індустрій, впровадження стандартів якості туристичного обслуговування, прогресивних технологій та методів підвищення кваліфікації туристичних кадрів і практики формування організаційно-економічних механізмів ефективного функціонування туристичної індустрії. 5. Враховуючи бурхливий розвиток міжнародного туризму та значні перспективи для його розвитку в Україні, актуальним залишається пошук оптимальної економічної моделі подальшого розвитку туристичної галузі. Як свідчить світовий досвід, однією з найбільш ефективних моделей розвитку туристичної індустрії є кластерна модель, яка передбачає комплекс заходів по сприянню розвитку функціонуючих та підтримку створення нових кластерних утворень у вітчизняному туризмі. В залежності від рівня розвитку інфраструктури та наявного попиту в регіонах за допомогою диференційованого підходу визначаються такі кластерні стратегії: проникнення, нарощення та утримання конкурентних позицій на міжнародному ринку туристичних послуг; мобілізація усіх компонентів туристичного потенціалу регіонів; інфраструктурна стратегія та стратегія створення невеликих за учасниками та масштабами туристичних кластерів. 6. Розбудова туристичної галузі України визначається у програмі просування вітчизняного туристичного продукту на міжнародні ринки через визначення пріоритетних туристичних регіонів та продуктів, формування стратегії просування туристичних продуктів регіонів, її реалізації на міжнародних ринках та забезпечення постійного моніторингу даного процесу, що сприятиме динамічному розвитку та нарощенню конкурентоспроможності вітчизняних туристичних підприємств. 7. В умовах поступового скорочення життєвих циклів туристичних продуктів та формування нових типів споживачів туристичних послуг виникає необхідність для створення інноваційно-маркетингової моделі, спрямованої на динамічне відстеження тенденцій туристичного попиту, виявлення незадоволених туристичних потреб, орієнтацію на створення нових, високоінноваційних туристичних послуг та їх просування на ринок з метою максимально комплексного задоволення потреб споживачів. |