Інтерв’ю в пресі належать до писемних (друкованих) текстів. У сучасній французькій пресі подання жанру текстів з питально-відповідною організацією (анкети, бесіди, інтерв’ю, опитування тощо) залежить від журналіста та особливостей видання. Використання в інтерв’ю стилістичних засобів зумовлене їх доречністю і відповідністю темі текстів. Тексти інтерв’ю в сучасній французькій пресі подаються колективними авторами – журналістом-інтерв’юером та респондентом. Вони мовленнєво взаємодіють та дотримуються законів мовлення, типових для засобів масової комунікації (певної комунікативної стратегії й тактики, мовленнєвого контракта та його складників – контракта достовірності та контракта серйозності, Хартії журналіста та Мюнхенської хартії), які зумовлюють достовірну та доступну передачу інформації читачеві. Адресатом текстів є масовий реальний та потенційний читач, близький до адресата, якого уявляють автори. Додатковий адресат представлений потенційним оказіональним читачем, на якого автори не орієнтуються спеціально. Кодом інформації текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі є графічні мовні та візуальні засоби. Тексти інтерв’ю передаються адресатові через візуальний канал комунікації. Комунікативний спонукальний намір журналіста полягає у стимулюванні респондента до відповіді, інформативний – у наданні створеної журналістом частини тексту інтерв’ю у пресі. Комунікативний інформативний намір респондента реалізується чарез надання відповідей. Прагматична настанова колективних авторів інтерв’ю полягає в тому, щоб викликати у читача певну реакцію на текст. Мовленнєвий контекст інтерв’ю залежить від комунікативної ситуації, яка зумовлює створення текстів. Дейктичні чинники обираються залежно від комунікативного наміру авторів тексту та реального часу описуваної події. Пресупозиція є комунікативним контекстом інтерв’ю в сучасній французькій пресі, поєднаним з їх мовленнєвим контекстом. Імпліцитні пресупозиції (імплікатури) – конвенціональні, неконвенціональні мовні та немовні – слугують засобом надання додаткової інформації. Складники інтерв’ю в сучасній французькій пресі – комунікативний блок-рубрика, комунікативний блок-заголовний комплекс, діалогічні комунікативні блоки, комунікативний блок-посилання на інтерв’юера, допоміжні мовні, візуальні та змішані комунікативні блоки – виконують функції, які сприяють реалізації комунікативних намірів і прагматичних настанов авторів текстів. Інтерв’юер та респондент утворюють діалогічні комунікативні блоки, які формують інформативні єдності та тематичні послідовності, взаємопов’язані різними видами відносин. Комунікативно-прагматична спрямованість текстів визначає вживання інтерв’юером питальних мовленнєвих актів з нерозповідною синтаксичною организацією (загальних, спеціальних, суб’єктивованих, модалізованих і спонукальних), формально питальних оповідних та стверджувальних мовленнєвих актів. Текст респондента є переважно автоцентричним. У текстах інтерв’ю в сучасній французькій пресі лексико-стилістичні, морфолого-стилістичні, синтактико-стилістичні, графічні засоби, стилістичні фігури вживаються відповідно до ознак публіцистичного стилю – стандарту й експресії, а також оцінного комплексу та мовної економії. Добір стилістичних засобів залежить від комунікативних намірів і прагматичних настанов інтерв’юера та респондента, теми інтерв’ю. Дисертаційна робота є першою спробою комплексного дослідження комунікативних і прагматичних характеристик текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі. Перспективним, на наш погляд, є дослідження прагматичного аспекту текстів інтерв’ю на матеріалі кількох мов, а також вивчення комунікативно-прагматичного потенціалу вживання у текстах інтерв’ю в сучасній французькій пресі засобів, запозичених з інших жанрів та стилів. |
