У загальних висновках підсумовано основні результати наукової праці, окреслено перспективи подальших досліджень. Зокрема, аналіз СВП дозволив сформулювати твердження стосовно основних характеристик СВП та виокремити їхні диференційні ознаки: СВП функціонують лише в межах речення за наявності первинної предикації і формально підпорядковані структурам первинної предикації (СПП); в їхній поверхневій структурі відбувається порушення узгодження суб’єктно-предикатних відношень, а глибинна структура СВП містить суб’єктно-предикатні відношення, еквівалентні до відношень у простому реченні; СВП входять до синтаксичних структур комплементації, модифікації, предикації та координації; за формою вираження вторинного присудка СВП поділяються на СВП з інфінітивом, дієприкметником І та ІІ, герундієм та недієслівною частиною мови; СВП з інфінітивом у ролі вторинного присудка є найчастотнішими та найпродуктивнішими в сучасній англійській мові. Структурна характеристика СВП здійснювалась на основі того, до якої синтаксичної структури вони входять у реченні, а саме: предикації, комплементації, модифікації чи координації. Такий аналіз досліджуваних одиниць дозволив запропонувати класифікацію, яка уможливила встановлення повного інвентарю моделей СВП як структурних одиниць речення. Виявлено 16 підтипів СВП, які поділяються на дві великі групи, а саме: 1) СВП, що виступають компонентом лише одного типу синтаксичної структури, 2) СВП, що виступають компонентами різних типів синтаксичних структур. Моделі СВП будувались з урахуванням основних ознак СВП, а також зверненням до поняття пропозиції та визначенням домінанти речення. Граматичним ядром структури вторинної предикації є поєднання вторинного підмета та вторинного присудка. Критерієм для виділення основних дистрибутивних моделей СВП є наявність чи відсутність того чи іншого типу комплемента, що є необхідним для повного вираження семантики неособової форми дієслова як вторинного присудка (чи недієслівної частини мови, яка виконує функцію вторинного присудка). Найчастіше вторинний присудок доповнюють комплементи типу Co (objective complement). Дослідження функціональних характеристик СВП, як-от: установлення частоти різних типів моделей СВП; частоти компонентів моделей СВП; їхніх позиційних характеристик: контактне чи дистантне розташування компонентів у межах моделі; визначення вагомих дистрибутивних ознак відносно інших компонентів речення, входить у площину формальних досліджень мови. Методика формалізованого вираження синтаксичних структур на базі досліджуваних СВП враховувала: 1) компоненти, що становлять ту чи іншу СВП; 2) форму цих компонентів, особливо це стосується форми вираження вторинного присудка; 3) розташування компонентів у межах самої СВП; 4) дистрибутивні характеристики СВП стосовно інших компонентів речення; 5) графічне вираження СВП. Аналіз застосування побудованих на основі розробленої методики формальних моделей СВП в програмі з автоматичного розпізнавання СВП у тексті дозволив вивести такі закономірності: 1) чим усталенішим є набір форм, які становлять поверхневий рівень певного типу СВП, тим частотнішим є цей тип і тим краще його структура піддається формалізованому опису; 2) формальні моделі СВП з компонентним складом та дистрибутивними характеристиками, що мають найчіткіше формальне вираження, є найефективнішими у складі алгоритму програми для автоматизованого/ автоматичного опрацювання мовних даних. Сюди належать: а) СВП з інфінітивом у функції додатка, що входять у структуру комплементації (де вторинний підмет виражено особовим займенником в об’єктному відмінку, а вторинний присудок - інфінітивом з маркером “to”), б) СВП з дієприкметником І у функції додатка, що входять у структуру комплементації (де вторинний підмет виражено особовим займенником в об’єктному відмінку, а вторинний присудок - дієприкметником І), в) СВП з інфінітивом, що вводиться прийменником “for” (де вторинний підмет представлено особовим займенником в об’єктному відмінку, а вторинний присудок завжди виражено інфінітивом з маркером “to”). Формальні моделі СВП, де вторинний присудок виражено недієслівною частиною мови, є найменш ефективними. Методика формалізованого вираження синтаксичних структур може бути застосована не лише до речень, що містять СВП, а й до інших складних граматичних структур. До перспективних напрямів подальших досліджень у вирішенні аналізованої проблеми слід віднести розроблення формальних моделей синтаксичних структур різного ступеню складності з урахуванням їхніх прагматичних характеристик з метою застосування таких моделей в автоматизованих/автоматичних системах, які опрацьовують мовні дані. |