Дослідження сутності організаційно-економічних перетворень у сфері телекомунікацій, необхідність трансформації та адаптації телекомунікаційних компаній до мінливого зовнішнього оточення, пошук оптимальної структури організації виробництва для забезпечення конкурентноздатності на демонополізованих телекомунікаційних ринках, розробка практичних рекомендацій щодо форм та методів здійснення структурної перебудови визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні й обґрунтуванні шляхів структурної перебудови телекомунікаційної компанії в умовах суттєвого впливу зовнішнього середовища, та удосконаленні структури для забезпечення ефективності функціонування компанії в процесі демонополізації ринку. Проведене автором дисертаційне дослідження дозволило отримати наступні результати теоретичного, науково-методичного і практичного характеру: розглянуто методологію підходів до організації управління телекомунікаційними компаніями, їхнє економічне призначення, поступовий рух наукової думки від початку формування головних засад теорії організації до сучасності. Простежена еволюція поглядів на сутність та структуру організації, що притаманна ХХ століттю, особливо його другій половині. Дослідження показало, що в усьому своєму історичному розвитку організації нерозривно повязані з середовищем, в якому вони функціонують, і яке на них значно впливає; визначення телекомунікаційних компаній як суб’єктів економічних відносин, дозволило підтвердити необхідність динамічного підходу у вивченні їхніх структур. На підставі головних засад неоінституціоналізму, еволюційної теорії розвитку організацій та теорії хаосу запропоновано механізм формування структур цих компаній; у процесі вирішення задачі уніфікації термінологічної бази теорії структур управління уточнена, аргументована та доповнена термінологічна база організаційних структур компаній. Формалізовано термінологічні групи, що описують структуру як: систему взаємопов’язаних елементів, що реалізують різні завдання, виконання яких життєво важливе для компанії, ієрархічну систему, систему зв’язків між елементами. До термінологічної бази уведено категорію телекомунікаційна компанія – суб’єкт економічних відносин; на підставі розглянутого запропоновано визначати компанії сфери телекомунікацій, як частки техносфери, що аргументує їхнє дослідження як відкритих великих систем з урахуванням факторів зовнішнього середовища і з використанням різних методів: аналогій, експертно-аналітичного, моделювання; при дослідженні зовнішніх факторів здійснено їх групування за характером впливу на організаційну структуру управління телекомунікаційних компаній. В рамках цього у світовому масштабі проаналізовано історичний досвід формування ринкових відносин у сфері телекомунікацій та відповідно до державних та специфічних пріоритетів щодо економічного розвитку визначено три типи телекомунікаційних ринків: конкурентний, змішаний та монопольний, а також доведено, що форми і прояв організації функціонування компаній у галузі телекомунікацій залежать від традиційної ролі держави в економіці та рівня розвитку мережі; проведено аналіз переваг та недоліків структур телекомунікаційних компаній у залежності від ступеня економічного розвитку країн Європи, доведено їхні суттєві розходження. Теоретичні висновки довели, що у процесі трансформації структури змінювалися від уніфікованості до безлічі видів в єдиній організації, від стабільності до динамічності, від адаптації до повного реконструювання, завдяки цьому, як будь-яка жива істота, вони продовжують жити й еволюціонувати відповідно до зовнішніх змін; проведено аналіз стану та перспектив діяльності провідних телекомунікаційних компаній, виявлено головні вади, засади та перспективи розвитку сфери в цілому, що вкрай необхідно для більш чіткого усвідомлення майбутнього телекомунікаційних компаній, та як наслідок, їх організаційної структури управління. Наведений аналіз допоміг виявити сучасні тенденції розвитку світових телекомунікацій та охарактеризувати його як рух до глобалізації, створення єдиного інформаційного простору, єдиної уніфікованої системи телекомунікацій і стандартів обміну інформацією; доповнено фактори зовнішнього середовища, які найбільш впливають на формування організаційної структури телекомунікаційних компаній: глобалізація, демонополізація, ступінь розвитку фондового ринку та модель корпоративних відносин. Автором запропоновано визначення демонополізації сфери телекомунікацій як здійснення законодавчих, політичних та економічних дій для перетворення монопольного ринку на конкурентний шляхом приватизації національних операторів і лібералізації телекомунікаційного сектору країни; здійснено аналіз реалізації процесу приватизації в сферах телекомунікацій країн Європи та доведено його загальні риси й особливості; проведено дослідження впливу фондового ринку на процес формування організаційних структур управління телекомунікаційних компаній з точки зору його структури, кількісного та якісного складу учасників. Визначена залежність між моделлю корпоративних відносин та типом сформованого в країні фондового ринку. Розроблено загальну схему впливу цих факторів на структурну перебудову телекомунікаційної компанії; користуючись методом моделювання організаційних структур була розроблена нова удосконалена структура ВАТ “Укртелеком”, у якій запропоновано скорочення кількості управлінських ланок та підрозділів, а також їх перегрупування відповідно до перспектив розвитку виробничої структури та інтересів майбутнього власника; у межах вирішення задачі розробки методики оцінки впливу побудови організаційної структури управління на ефективність функціонування телекомунікаційної компанії запропоновано проводити цю оцінку за допомогою складання мультиплікативних моделей та їх індексного аналізу. | 