Аналіз структури телевізійного інформаційного тексту за матеріалами українських каналів дозволяє зробити такі висновки: 1. Інформаційне телебачення – невід’ємна складова сучасного суспільно-політичного дискурсу. Аналіз наукових досліджень з обраної проблематики засвідчив, що журналістикознавчий аспект вивчення засобів масової інформації (у тому числі і телебачення) представлений досить широко. Маловивченою залишається мовна структура телевізійних програм, яка має багатоплановий характер, складники якої не лише доносять основну інформацію про новини, а й доповнюють, поглиблюють її. Виникає необхідність проведення комплексного дослідження структури телевізійного інформаційного тексту, яке врахувало б як журналістикознавчий, так і мовознавчий аспект досліджуваного об’єкта. Таке дослідження уможливлюється завдяки ґрунтовним працям з текстознавства, мас-медійної лінгвістики, з різних аспектів журналістикознавства, зокрема в галузі телебачення. У матеріалах інформаційного повідомлення чітко виділяється смислове ядро – головний факт, завдяки повідомленню про який власне і відбувається сам процес комунікації. Дослідження текстових висловлень дало змогу виокремити компоненти побудови повідомлень про головний факт. У центрі повідомлення може перебувати: 1) називання події + [хронотоп (або без нього)]; 2) назва події її прояв + [хронотоп (або без нього)]; 3) назва суб’єкта його дія + [хронотоп (або без нього)] (особа дія, предметна назва дія, збірне поняття дія); 4) в іншому разі повідомлення про головний факт відсутнє, але в тексті є деталі розгортання, що підказують його зміст + [хронотоп (або без нього)]; 5) головним фактом є заява певної особи + [хронотоп (або без нього)]. Всі ці схеми охоплюють певні соціальні ситуації, що визначають способи розташування головного факту у структурі повідомлення. Було виявлено, що найбільш розповсюдженими схемами повідомлення про головний факт є схеми, що включають називання події її прояв, а також - назву суб’єкта і його дію. Саме людина перебуває в контексті всього, що діється навколо неї, завжди залишається в центрі уваги суспільства. Смислове, експресивно-інтонаційне виокремлення повідомлення про головний інформаційний факт є важливим для цілеспрямованого сприймання повідомлюваної інформації. Було з’ясовано, що переважно всі програми інформаційного спрямування та короткі інформаційні випуски новин найчастіше подають повідомлення про головний факт на початку тексту студія. Про це свідчить аналіз опрацьованих у процесі дослідження схем, які унаочнюють послідовність розташування в журналістських матеріалах повідомлень про головний та супровідні факти. Серед інформаційно-аналітичних програм популярною є і структура, в якій повідомлення про головний факт подається не на початку матеріалу, а в певному обрамленні повідомлень про супровідні факти – шляхом асоціативного розгортання. Короткі випуски новин часто користуються схемою, коли текст містить елементи асоціативного розгортання, а інформація про основний факт подається не на початку матеріалу, а після подачі супровідних фактів – у кінці. 2. В журналістському тексті поряд із основним повідомленням мають місце додаткові, похідні від нього. Завдяки їм журналіст може краще донести інформацію до аудиторії, вплинути на громадську думку. У сюжетах телевізійних інформаційних програм це досить важливо, адже виступи журналістів мають знаходити відгук серед глядачів, що належать до різних соціальних груп, і повинні бути зрозумілими, не залишати після себе додаткових запитань. Отже, в інформаційних сюжетах у супровідних реченнях повідомляються певні свідчення, описуються деталі, подробиці дій, характеристики предметів, про які йдеться у повідомленні про основний факт. Завдяки цьому способу подачі інформації журналіст може ширше ознайомити аудиторію із новиною, про яку йдеться у повідомленні про головний факт. Дослідження інформаційного тексту показало, що всі його елементи перебувають у взаємному логічному зв’язку, підтримуваному відповідними семантико-синтаксичними різновидами (тематичний, ланцюговий, паралельний зв’язок тощо). Головні і супровідні повідомлення вступають у найрізноманітніші композиційно-змістові відношення: зіставлення, диференційного складання, супозиції, уведення, розгортання. Це допомагає зіставити, узагальнити, пояснити, деталізувати, частково прокоментувати інформацію, послатися на її джерела тощо. Характерним для телевізійних інформаційних програм є те, що розгортання інформації може бути не лише контактним, але й дистантним (повідомлення про головний факт та повідомлення про супровідні факти можуть розміщуватися в різних типах текстів – складників телепрограм). 3. Тексти телевізійних інформаційних програм зазвичай супроводжуються екранним зображенням, як невербальним засобом і органічним складником телевізійного журналістського твору. Зображальні компоненти телевізійних інформаційних програм також мають передусім комунікативний характер, логічно поєднуються з інформаційним текстом, допомагають створити цілісний образ події. У результаті дослідження було виокремлено такі способи поєднання слова (мовлення) і зображення: 1) слово і зображення подають тотожну інформацію, вони ідентичні і за семантикою; 2) зображення частково збігається зі словом; 3) у сюжеті мова вербальних, візуальних та звукових засобів не лише чергується, час від часу між ними виникає навіть суперечність, що посилює внутрішню експресію змістової проблематики інформаційного матеріалу (це так звані контрапункт, поліфонія); 4) сюжет не супроводжується закадровими коментарями. Переважно композицію сюжету формують одночасно вербальний, звуковий та візуальний ряди, які створюють єдиний змістовий та звуко-зоровий образ телевізійного інформаційного матеріалу. Телевізійні інформаційні програми мають свої просодичні особливості, що виявляються цілою палітрою характеристик. Професійною можна вважати, зокрема, також таку інтонаційно вивірену подачу матеріалу журналістом, при якій аудиторія чітко, відповідно з його інформаційною структурою, сприйме повідомлення про головний факт, відрізняючи його від компонентів розгортання. А взагалі всі складові тексту виокремлюються певною інтонацією, таким чином формується складений, але цілісний інформаційний текст завершеного журналістського твору. Стильова відповідність використання просодичних засобів в інформаційному мовленні полягає також у використанні властивого лише повідомленню ритмонаголосу, у посиленні його за допомогою відповідних засобів (висоти тону, сили звучання, темпу, наголосів, пауз) для донесення тих чи інших змістових структур. 4. Текст інформаційної програми – гіпертекст - є складеним. Його формують: 1) текст ведучого інформаційної програми (студія); 2) текст інтерв’ю (синхрон); 3) текст сюжету (кореспондент за кадром). Усі компоненти складеного інформаційного тексту залежні один від одного, визначені й у своїй мовній побудові. Аналіз журналістських матеріалів засвідчив, що формування складеного тексту здійснюється вже на рівні повідомлення однієї новини або кількох (двох-трьох) зіставлених новин і утворюється розгортанням повідомлення про головний факт супровідною інформацією, що подекуди має дистанційний характер, оскільки повідомлення про головний факт та його розгортання можуть розміщуватися у різних типах текстів: у тексті студія, у текстах кореспондент за кадром та інтерв’ю. Специфіка різновидів інформаційних текстів полягає в тому, що в них повідомлення об’єднуються на основі семантико-синтаксичного групування під певним функціональним кутом відносно повідомлення про головний факт. Створення композиційної цілісності журналістського матеріалу на рівні повідомлення новини потребує групування інформації таким чином, щоб усі тексти що мають до цього відношення, були поєднані за допомогою тематичного зв’язку (спільна тема обговорюється на різних рівнях), семантичного зв’язку (спільність ключових понять, спільність власних імен тощо). Наступний етап формування складеного тексту відбувається на іншому рівні – групування журналістських матеріалів у певні блоки (політика, економіка, культура, спорт тощо). Зв’язки між текстами на рівні блоку стають більш загальними: тематичний зв’язок (тема блоку – політика, економіка, культура, спорт тощо); когнітивно-концептуальний зв’язок (наскрізні подієві питання – вибори, газова проблема тощо); семантичний зв’язок (належність імен учасників до певного тематичного кола, до певної сфери; спільність ключових слів – лексем, належних до тієї сфери, якій присвячено блок, використання назв-атрибутів певної сфери; назв організацій, адміністративно-географічних понять (події в Україні чи події за кордоном). 5. У створенні інформаційної телевізійної програми як цілісного журналістського твору важливу роль відіграє використання спеціальної композиції, певних зв’язків між частинами складеного текстового утворення. Отже, у формуванні складеного завершеного тексту програми (гіпертексту) задіяний композиційний зв’язок (використання у програмі новин чіткої усталеної послідовності блоків). На початку програми розміщуються різнопланові матеріали про події в Україні (від центру до регіонів). Наступна частина програми відведена для висвітлення подій у світі. Наприкінці програми розташовуються матеріали, які містять інформацію про нові технології, культуру, стиль життя. Така чітка послідовність забезпечує зв’язок частин тексту програми і на когнітивно-психологічному рівні. Часто глядач підсвідомо готовий до сприйняття програми у певній послідовності блоків. Підсилюючи зв’язок текстів у програмі, журналісти використовують такий прийом як анонсування журналістських матеріалів. Усі матеріали в програмі поєднуються також завдяки наявності функціонально-смислових атрибутів подієвості. Тобто в усіх матеріалах інформаційного випуску йдеться саме про події. Усі події співвідносяться з реальним перебігом їх упродовж дня, у відповідному часовому зв’язку. Кожна програма вибудовується на основі тематики одного певного дня: саме події реального інформаційного дня (або іншого часового відрізку наприклад тижня) – насичують зміст телепрограми. Часові зв’язки також поєднують усі інформаційні програми каналу протягом дня. У різних інформаційних випусках найважливіші новини дня повторюються (однак ці матеріали зазвичай різні за обсягом). В інформаційних програмах використовується анонсування подій, що будуть висвітлені в наступних випусках новин, анонсуються також інформаційні випуски наступного дня (тижня). Аналіз інформаційних програм українського телебачення свідчить про існування не лише цілісної структури кожної програми, а й цілісної мережі інформаційного мовлення на провідних каналах українського телебачення. Йдеться про суцільний, безперервний інформаційний потік, який надходить до глядацької аудиторії. Інформаційні програми на одному каналі теж перебувають у постійній взаємодії між собою. Виникає явище масштабної дискурсивної пресупозиції, тому певна інформація викладається стисло, оскільки основні аспекти повідомлення вже були оприлюднені в попередній або в тій чи іншій програмі. Взаємодія інформаційних програм забезпечує виникнення змістових асоціацій, їх нашарування, виникають додаткові характеристики певної інформації. Подібні мережі вже існують на “ІНТЕРі”, “ISTV”, “ЕРІ”, “5-му каналі”, “Новому каналі”, “1+1”, “СТБ” та ін. Існування розгалуженої інформаційної мережі та прямоефірних програм інформаційного спрямування ставить програми новин на чільне за комунікативною значущістю місце. |
