Абсолютну дієприкметникову конструкцію в англійській мові визначаємо як конструкцію, незалежну від жодного члена речення, тобто у реченні немає вказівки на предмет дії чи носія ознаки, що виражені дієприкметником. Дієприкметникові звороти з прийменниками не доцільно вважати абсолютними дієприкметниковими конструкціями, вони розглядаються як узгоджені з головним реченням додатки. В абсолютній дієприкметниковій конструкції є власний суб’єкт дії і його ознака – предикат, що за своїми функціями збігаються з підметом та присудком фінітного речення. Разом з тим формально предикат абсолютної дієприкметникової конструкції не є повноцінним присудком, оскільки він не виражений особовим дієсловом, узгодженим зі своїм підметом, а дієприкметником, який самостійно не може бути присудком речення. Використання термінів “суб’єкт” та “предикат” абсолютної дієприкметникової конструкції в середньоанглійській мові є можливим тому, що вони передають зміст синтаксичних відношень між основними компонентами конструкції, яка функціонально дорівнює підрядному реченню. При цьому слід зазначити, що модальність абсолютної дієприкметникової конструкції експліцитно не виражена. Як свідчить опрацьований матеріал, абсолютні дієприкметникові конструкції з предикативним центром у формі дієприкметника І переважають над абсолютними дієприкметниковими конструкціями з дієприкметником ІІ (відповідно 73% і 27%). У середньоанглійській мові абсолютна дієприкметникова конструкція зазнає певних якісних змін порівняно з давньоанглійським періодом, що виявляється у закріпленні прямого порядку слів у конструкції, ускладненні її граматичної будови та у зміні відмінків суб’єкта. NP конструкції ускладнюється за рахунок включення до її складу означень. Досліджувана конструкція включає обставини місця, часу, способу дії, а в процесі подальшого ускладнення структура абсолютної дієприкметникової конструкції могла поширюватися за рахунок інших конституентів речення, підрядних речень і навіть інших абсолютних конструкцій. Це свідчить про предикативний тип зв’язку між іменною та дієслівною фразами конструкції. У середньоанглійській мові, крім первісних функцій (темпоральної, каузальної та супровідної дії), з’являються функції допустовості та умови. Подальший розвиток функцій абсолютної дієприкметникової конструкції свідчить про автохтонність цього граматичного явища в англійській мові. У середньоанглійському періоді триває властива для давньоанглійської мови контамінація часової та умовної функції абсолютної дієприкметникової конструкції, які не є чітко диференційованими в цей період розвитку мови. |