Вивчення структури ґрунтового покриву Волинської височини її якісних та кількісних характеристик дає можливість зробити такі узагальнення та висновки: 1. Значна розчленованість території дослідження та перепади висот зумовили, з початком агрокультурного періоду, умови для розвитку посиленої антропогенної ерозії ґрунтів. На сучасному етапі розвитку ґрунтового покриву досліджуваної території ерозійні процеси досягли значного розвитку як за інтенсивністю, так і за поширенням – тільки середньо- і сильнозмиті ґрунти в межах КД “Мізоцький кряж” займають 33,46 %, КД “Рівненське плато” – 12,24 %, а слабозмиті відповідно становлять 13,58 та 24,86 % від площі. 2. Найбільш поширені у межах КД “Мізоцький кряж” сірі лісові ґрунти – 43,58 %. Значна частина ареалів сірих лісових нееродованих відмін займає вододільне положення та характеризується переважанням контурів витягнутої форми, серед ареалів еродованих відмін переважають витягнуті та лінійні форми, що зумовлено їхнім схиловим положенням. Площа ЕҐА сірих лісових незмитих ґрунтів коливається в значних межах. За ступенем розчленування меж ареали досліджуваних ґрунтів переважно належать до нерозчленованих. 3. У межах Рівненського плато переважають ареали опідзолених типів ґрунтів (темно-сірих опідзолених та реградованих, чорноземів опідзолених і реградованих), що займають 46,47 % площі. Слід відзначити переважання модальних родів ґрунтів над еродованими, що відповідно становить 58,68 % площ ареалів нееродованих ґрунтів. Значна частина ареалів ґрунтів поширена в межах долини р. Устя, де в напівгідроморфних умовах сформувалися лучно-чорноземні ґрунти на лесовидних оглеєних суглинках тощо. На основі аналізу генетико-геометричної будови території досліджень виявлено тенденцію до збільшення середніх площ ареалів залежно від типів ґрунтів: від сірих лісових ґрунтів до чорноземів опідзолених та реградованих. За ступенем розчленування меж ареали досліджуваних ґрунтів переважно належать до нерозчленованих. 4. Аналіз розподілу частот розмірів ареалів за категоріями змитості виявив зменшення розмірів контурів від слабозмитих до сильнозмитих відмін, що насамперед пов’язано із поширенням ерозійних форм рельєфу. 5. За результатами досліджень, у межах Волинської височини спостерігається загальна тенденція до збільшення коефіцієнта розчленування зі зменшенням площі. Виявлено тенденцію до переважання середніх значень коефіцієнта розчленування залежно від розмірів ареалів Мізоцького кряжа на відміну від ареалів Рівненськего плато. Це зумовлено тим, що у межах кряжа, який зазнав значного розчленування рельєфу, на відміну від плато, переважають витягнуті та лінійні форми ареалів, що є визначальним чинником, який перебуває в прямій залежності від витягнутості та звивистості меж ареалів. 6. Аналізуючи залежність середніх значень коефіцієнта розчленування від площі ерозійно-делювіальних мікрокатен, виявлено переважання середньорозчленованих контурів (КД “Мізоцький кряж”), що зумовлено збільшенням витягнутості та звивистості контурів мікрокатен, приурочених до вузьких та розгалужених ярів та балок. Аналіз залежності коефіцієнта розчленування від розмірів контурів мікрокатени КД “Рівненське плато” показує значне зменшення середнього значення коефіцієнта, що пояснюється наявністю широких виположених балок, які характеризуються слаборозгалуженим асиметроїдним деревоподібним рисунком. Загалом прослідковується закономірність збільшення величини коефіцієнта розчленування, що пов’язано зі зростанням витягнутості та звивистості меж мікрокатен. 7. Згідно з розподілом факторів домінування у формуванні СҐП, більш ерозійно небезпечною вважається територія Мізоцького кряжа, де одними з перших структуроутворюючих чинників є експозиція, крутизна схилів та ступінь змитості ґрунтів. У межах Рівненське плато домінуючими факторами є експозиція, крутизна схилів та висотний рівень, які визначають формування експозиційно-висотних ареалів реградованих ґрунтів тощо. Фактор підстилаючої поверхні займає останнє місце, оскільки досліджувана територія переважно однорідна щодо ґрунтоутворюючої породи (лесоподібний суглинок). Загалом диференціація ґрунтового покриву території дослідження зумовлена сукупною дією чинників елементів рельєфу, висотним рівнем та ґрунтоутворюючою породою, що підтверджує гіпотезу про детермінацію структури ґрунтового покриву літолого-геоморфологічними особливостями регіону. 8. Ґрунтові комбінації території досліджень характеризуються високою роздрібненістю та розчленованістю ареалів, що їх утворюють. Більшість ґрунтових комбінацій віднесена до напівконтрастних. Контрастність ґрунтового покриву за окремими показниками є неоднаковою. Якщо генетична контрастність для усіх комбінацій є порівняно невисокою, то за ступенем еродованості ґрунтів – значною. Контрастність ґрунтів у поєднаннях і поєднаннях-мозаїках загалом є вищою, ніж у варіаціях. 9. За визначальними факторами формування ґрунтів та СҐП території дослідження виділено чотири спектри, що об’єднують ґрунтові комбінації з однаковим механізмом диференціації ґрунтового покриву: топоерозійний, топоерозійно-літогенний, топоерозійно-гідрогенний, гідрогенний. Зокрема найвищими показниками неоднорідності ґрунтового покриву характеризуються структури топоерозійного та топоерозійно-літогенного спектрів до складу яких входять варіації (сірих лісових, темно-сірих опідзолених, чорноземів опідзолених ґрунтів) поєднання (сірих лісових, опідзолених та лучних типів ґрунтів) та поєднання-мозаїки (сірих лісових, опідзолених ґрунтів, дерново-підзолистих, дерново-карбонатних ґрунтів та виходів елювію щільних карбонатних порід, елювію пісковиків та піщаних порід). Топоерозійно-гідрогенний спектр виділено тільки у межах КД “Рівненське плато”, який формують ґрунтові комбінації – поєднання (сірих лісових та опідзолених типів ґрунтів, лучно-чорноземних, лучних ґрунтів). Гідрогенний спектр формують ґрунтові комбінації – ташети (лучних, дернових, мулувато-болотних, мулувато-торфових ґрунтів та торфовищ низинних). 10. Вивчення структури ґрунтового покриву на топологічному рівні дає змогу виявити особливості зонально-провінційної будови ґрунтового покриву, що відображається на картах СҐП, які є основою для ґрунтово-географічного районування, мікрорайонування, складання земельно-кадастрової документації. Отримані параметри СҐП можуть використовуватися під час складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів консервації деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських угідь, а також виділення особливо цінних ареалів ґрунтів з метою збереження їхньої унікальності, запобігання деградаційним процесам і забезпечення зростання їхньої продуктивності. |
